На скромній афіші, що запрошувала на ювілейний концерт приват-професора Одеської національної музичної академії ім. А. В. Нежданової, заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Кардашева — стежинка із фортепіанних клавіш, чорних і білих, що стрімко біжить в далину.

Концерт готувався з любов’ю та вдячністю випускниками професора у секреті від ювіляра, і лише на останньому етапі Анатолію Олександровичу довелося підключитися, змиритися і взяти участь.

Як людина, за словами колег, «найскромніша в колективі», він не хотів почесті, багатослів’я, вихвалянь, які зазвичай супроводжують такі події, і це цілком зрозуміло. «Істина, висловлена словами, не є правдивою», — вважав китайський мудрець Лао-Цзи. Однак цього не скажеш про музику в її чистому вигляді.

Великий зал Одеської консерваторії — переповнений. Тут зібралися люди, які щиро люблять та поважають Анатолія Олександровича. «Зовсім випадково» з різних країн світу злетілися його учні, кожен із яких — неординарна творча особистість, митці, що мають світову славу. У залі панувала дивовижна атмосфера дружби, вдячності, доброти — всього того, що випромінює постать професора Кардашева.

Звичайно ж, цього дня не обі­йшлося без слів. І всі слова, що лунали на концерті, були теплими, щирими й дуже добрими, як і сам ювіляр.

Першим Анатолія Олександровича привітав ректор ОНМА ім. А. В. Нежданової, доктор мистецтвознавства, академік, заслужений діяч мистецтв України Олександр Сокіл, який розповів про професора Кардашева як про Вчителя з великої літери, талановитого музиканта, чудового організатора. Анатолій Олександрович працює в консерваторії вже 53 роки! За цей час він був завідувачем кафедри спеціального фортепіано, деканом факультету, проректором. Виховав більше сотні учнів, які працюють у 15 країнах світу.

Концерт відкрився музичним подарунком від ректора. У виконанні піаніста Георгія Кожухаря та скрипаля Георгія Соколова на одному диханні прозвучав іскрометний «Чардаш» Монті, який задав тон усьому вечерові — радісний, піднесений, запальний. Варто сказати, що віртуозний піаніст Георгій Кожухар починав свою музичну стежину в дитячому віці під керівництвом Анатолія Кардашева.

Естафету продовжила аспірантка Московської консерваторії, випускниця професора Кардашева Олександра Сопсович, яка виконала дві п’єси — «Листопад» і «Грудень» — із циклу П.І. Чайковсього «Пори року». Дуже живо та природно звучала прекрасна музика двох місяців, на стику яких народився ювіляр.

У 1990-ті професор Кардашев проводив майстер-класи в музичних школах Польщі, одночасно даючи концерти, які збирали повні зали прихильників його творчості. Польща для нього — це, насамперед, батьківщина Фридерика Шопена. «Минають роки, змінюються політики, влада, а Шопен — вічний, він буде завжди», — каже Анатолій Олександрович.

Привітати свого улюбленого вчителя у день ювілею спеціально з Польщі приїхав один з його учнів — Яцек Цьольчик. Маленьким хлопчиком приводила його мама на майстер-класи професора в Польщі. Ставши дорослим, Яцек приїхав вчитися до Одеси і закінчив консерваторію по класу професора Кардашева. Сьогодні Яцек Цьольчик — відомий піаніст, лауреат міжнародних конкурсів. З повагою до свого наставника він виконав «Дві мазурки» Ф. Шопена.

У концертному залі Одеської консерваторії — учні та друзі Анатолія Олександровича. Із завідувачем кафедри сольного співу, доктором наук, професором Галиною Поли­вановою вони знайомі з студентських часів. Вітаючи свого товариша з ювілеєм, Галина Анатоліївна сказала: «Зараз модно володіти фортепіанною технікою, це чудово, але я в музиці більше ціную співучість: це коли піаніст доторкнувся до клавіш — і ллється безкінечний звук. Твої учні володіють цим мистецтвом, якому ти їх навчив».

Ганна Кириченко, під керівництвом свого педагога, будучи 13-річною ученицею школи ім. П. С. Столярського, вивчила і зіграла 48 прелюдій-фуг, які складають «Добре темперований клавір» Й.-С. Баха. Це подія незвичайна навіть для дорослого музиканта, не кажучи вже про дівчинку! Цей унікальний концерт був присвячений століттю з дня народження професора М.М. Старкової, Учителя, яку з вдячністю пам’ятає Анатолій Кардашев. Лауреат міжнародних конкурсів Ганна Кириченко викладала та концертувала в Німеччині. На ювілейному концерті з вдячністю до вчителя вона в дуеті з випускницею Катериною Єремєєвою зіграла Сюїту № 2 С. Рахманінова.

Заслужена артистка України Марина Кичерська — доцент ОНМА, дипломант міжнародних конкурсів, працює на кафедрі концертмейстерства академії. Під її акомпанемент у виконанні чудового тенора, лауреата міжнародних конкурсів Ду Фань Юня прозвучали дві арії.

Випускники пам’ятають, що, будучи деканом, Анатолій Кардашев називав усіх студентів з повагою: на ім’я та по батькові. Сам ювіляр з притаманною йому скромністю відзначає:

— Мої студенти — мої співучні, і не відомо, хто з нас вчиться більше. У нас відбувається спільний процес — пізнання музики. Коли починаєш проникати в її таємниці, стає зрозуміло, що вона не відразу їх віддає. Потрібні десятки років, щоб їх пізнати. Тільки з часом я почав розуміти, як потрібно поводитися із фортепіано.

Слухаючи на концерті учнів Анатолія Олександровича, було дивовижно усвідомлювати: наскільки вони різнопланові і як особистості, і як музиканти. Можливо, те, що їх об’єднує невидимою ниттю, — цілком вільний піанізм, який сформував їх Учитель.

Й ось на сцені — Тимур Гасратов, піаніст, з яскраво вираженою імпульсивною манерою виконання, уважний і творчий музикант. Лауреат численних престижних європейських конкурсів живе і працює в Німеччині. Прелюдія Й.-С. Баха сі-мінор у його виконанні — щирий дарунок улюбленому педагогові. А ще спеціально для цього концерту брати Тимур та Руслан Гасратови вивчили «Половецькі танці» з опери О. Бородіна «Князь Ігор» в обробці для фортепіано в чотири руки Є. Єрмакова. «Танці» прозвучали з притаманним обом музикантам темпераментом та захопленістю.

Чимало учнів професора Кардашева служать мистецтву в стінах рідної академії. Серед них — проректор з наукової роботи ОНМА, доктор мистецтвознавства, професор Олександра Іванівна Самойленко.

Декан фортепіанного факультету, завідувач кафедри спеціального фортепіано, доктор мистецтво­знавства Павло Михайлович Муляр прийшов поздоровити колегу не один: на сцені разом з ним — «фортепіанна онучка професора», учениця школи ім. П. С. Столярського Анастасія Муляр. У чотири руки вони виконали кілька фортепіанних творів, зокрема хачатурянівський «Танець із шаблями», побажавши своєму вчителеві творчого довго­ліття та сили духу.

Ім’я блискучого піаніста Олексій Ботвинова відоме далеко за межами Одеси. Він з гордістю називає себе учнем професора Кардашева, адже саме навчаючись у нього, Олексій став наймолодшим учасником та лауреатом І Всесоюзного конкурсу ім. С. Рахманінова в Москві (1983). Звичайно ж, Олексій Ботвинов грав на концерті музику Рахманінова, в його виконанні глибоко та проникливо прозвучала Соната № 2.

Наступний номер концерту став справжнім подарунком для присутніх — таке не часто почуєш навіть у стінах консерваторії. Дует двох заслужених діячів мистецтв України, двох професорів кафедри спе­ціального фортепіано — Тетяни Шевченко та Анатолія Кардашева, які в чотири руки зіграли два твори із сюїти Д. Брубека «Прощання з Варшавою». Це було справді вишукане злиття двох майстрів, щирих і талановитих людей, які ідеально відчувають одне одного і вміють розчинитися у музиці. Після цього виконання зал гримів аплодисментами і сцена була просто заповнена квітами, які дарували вдячні студенти, колеги, шанувальники.

Концерт завершився виконанням одного з найулюбленіших творів ювіляра. Витончений та чутливий музикант, неперевершений Сергій Терентьєв зіграв «My way», мелодію з репертуару Френка Сінатри. «Mій шлях» — твір про те, як людині не загубитися на життєвому шляху і залишитися самим собою.

«My way» Анатолія Кардашева — це саме та стежина із чорних та білих клавіш, яку так тонко відчули його учні, це безкінечна мелодія, в якій радісні та сумні нотки, тони й напівтони взаємин, друзі, рідні та учні — все те, що складає його наповнений творчістю, красою та глибиною музики життєвий шлях.