25 лютого минає 18 років від дня смерті відомого вченого-літературознавця Григорія Андрійовича В’язовського, якому цього року виповнилося б 95. Син українського степу народився 2 лютого 1919-го в селі Баштанка (колишня Полтавка Херсонської) тепер Миколаївської області у родині хлібороба.

В Кривому Розі на руднику Карла Лібкнехта закінчив десятирічку, де почав писати вірші. Перед війною вступив на філологічний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Брав участь у Другій світовій. Нагороджений бойовими орденами й медалями. Після демобілізації продовжив навчання в університеті, де й закінчив аспірантуру при кафедрі української літератури.

Працював завідуючим літературною частиною Одеського українського драматичного театру, очолював кафедру української літератури, був проректором з навчальної роботи ОДУ; створив і тривалий час завідував кафедрою теорії та методики викладання літератури. Доктор філологічних наук. Професор. Член НСПУ з 1962 року.

Будучи студентом, ще до війни і після друкував свої поезії в одеській періодиці. В 1953—1958 роках Г.А. В’язовський був головним редактором альманаху «Літературна Одеса».

Його перу належить низка літературознавчих праць, які з’явилися окремими виданнями, зокрема: «Письменник і життя» (1959), «Тарас Григорович Шевченко. Біографія» (1960, 1963), «Літературно-художній тип і його прототип» (1962), «Специфіка творчого труда письменника» (1964), «Питання психології творчого труда письменника» (1966), «Орбіти художнього слова» (1969), «Від життя до художнього твору» (1979), «Творче мислення письменника» (1982), «Світ художньої літератури» (1987).

Основна сфера наукових зацікавлень професора В’язовського була пов’язана з проблемами психології творчості, теорії літератури. Григорій Андрійович — один з авторів і науковий співредактор вузівського підручника «Теорія літератури» (1975).

У науковому доробку вченого є і сторінки, присвячені дослідженню життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка. Зокрема, його перу належить стаття про композицію поеми «Гайдамаки», яка не втратила своєї актуальності й сьогодні. Але нині мова про біографію Т.Г. Шевченка, створену науковим колективом кафедри української літератури Одеського державного університету ім. І .І. Мечникова. Одним з авторів і відповідальним редактором цього дослі-дження, яке за короткий час витримало два видання, був Г.А. В’язовський.

Говорячи про цю одеську біографію Тараса Григоровича Шевченка, необхідно зауважити, що життя Великого Кобзаря привертало увагу багатьох дослідників: М. Чалий «Життя і твори Тараса Шевченка» (1882),

О. Кониський «Тарас Шевченко-Грушівський (хроніка його життя)» (1898), С. Васильченко «Дитинство Т. Шевченка» (1938), Марієта Шагінян «Тарас Шевченко» (1941), Д. Косарик «Життя і діяльність Т.Г. Шевченка» (1955), Д. Красицький «Дослідження біографії Шевченка раннього періоду» (1967), П. Зайцев «Життя і творчість Шевченка» та ін.

Звичайно, наведений нами перелік не є вичерпним, але звертає на себе увагу те, що маємо біографії Т.Г. Шевченка, написані одним автором. Дехто з цих авторів тяжів до наукового викладу матеріалу, інші ж подали белетризований життєпис, тоді як праця одеських пошуковців — колективне наукове дослідження біографії Кобзаря. Згодом ця традиція буде продовжена в академічній біографії Т.Г. Шевченка 1984 року.

Безперечно, біографія Тараса Шевченка початку 1960-х відповідала і духу, і вимогам свого часу. Колективу і відповідальному редакторові вдалося не тільки створити цілісне уявлення про життєвий шлях Шевченка, а й поєднати науковість з живим і доступним стилем, що сприяло популярності дослідження не лише серед фахового, а й широкого читацького загалу: у зв’язку з цим ще раз наголосимо, що перше видання було здійснене 1960 року, а вже 1963-го — друге. Наукова і суспільна вагомість цих видань підкреслюється і тим, що їх здійснило видавництво Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Сьогодні обидва видання уже можемо вважати бібліографічною рідкістю. Тому цілком доречно в ювілейний рік Шевченка пригадати їх нехай і формальні параметри.

Як ідеться в передмові відповідального редактора, першу главу біографії «Дитячі та юнацькі роки Т.Г. Шевченка» написав доцент К.Ю. Данилко, другу — «Т.Г. Шевченко у Петербурзі до першої поїздки на Україну» — доцент М.О. Левченко, третю — «Т.Г. Шевченко на Україні і в Петербурзі» — доценти В.З. Несторенко (перший, третій та четвертий розділи), М.О. Левченко (другий розділ) і І.М. Дузь (п’ятий розділ), четверту — «Т.Г. Шевченко на засланні» — доцент Г.А. В’язовський, п’яту — «Останні роки життя Т.Г. Шевченка» — доцент А.В. Недзвідський. Якщо врахувати ті обставини, що доцент В.З. Несторенко раптово помер, не встигнувши завершити третю главу, то стає зрозумілим, що навантаження на решту вчених зросло. Г.А. В’язовський для цього видання, крім глави четвертої, написав як відповідальний редактор ще й передмову.

На це очікуване видання, яке не залишилося поза увагою громадськості, відгукнулася періодична преса. Наприклад, П. Воробей у газеті«Чорноморська комуна» 5 березня 1961 року видрукував рецензію «Про книгу «Тарас Григорович Шевченко. Біографія».

На жаль, саму книгу ошатною назвати важко, хоча і з’явилася вона в столичному університетському видавництві: сірі палітурки з назвою чорного кольору (хіба що заглавні літери «Т», «Г», «Ш» — червоні), та й папір, на якому видрукуваний тираж, має вигляд буденний, звичайний, ледь не газетний, а не святковий, на що можна було сподіватися. З роками цей технічний папір пожовк, хоча зрозуміло, що перше видання і перевидання були пов’язані з шевченківськими ювілеями першої половини 1960-х.

Втім, річ не в ошатності чи якості паперу, а в тому кроці, який зробили одеські вчені. Популярності до-слідження, безперечно, сприяло і те, що написане воно легко, читається не тільки з науковим, а й із суто пізнавальним інтересом. Загалом же, поява цього до-слідження в Одесі цілком закономірна, адже Шевченко пов’язаний з нашим містом багатьма мотивами, про які годиться говорити окремо.