Нещодавно в Одесі відбулося кілька творчих зустрічей і презентацій книжкових новинок відомого харківського видавництва «Фоліо». Одна з них — в ОННБ ім. М.Горького. Незважаючи на дещо спонтанний характер, зустріч з авторами — Ладою Лузіною та Іриною Потаніною — була змістовною і цікавою. Ірина Потаніна розповіла про свій останній доробок під назвою — «Одесская кухня».

Генеральний директор видавництва Олександр Красовицький розповів: «Щонайменше десять років я намагався знайти автора, котрий був би одеситом і міг би написати книжку, яка відповідала б нашому задуму: щоб це була кухня не в сенсі лише кулінарії, але «кухні» як прихованої історії. Щоб це були суто одеські, справжні історії. Такого одеського автора з різних причин нам знайти не вдалося. Втім, Ірина має певний зв’язок з цим містом (тут жила сестра її прабабусі — тьотя Соня)».

Видавництво «Фоліо» успішно працює з молодими, але вже визнаними письменницями багато років, активно популяризуючи їх творчість. Лада Лузіна нині входить у двадцятку кращих українських письменників (згідно з даними журналу «Фокус»). Помітний вплив на її творчість — киянки за народженням, справив Михайло Булгаков, про що свідчить відома її «відьмацька» серія. Лада, зокрема, є упорядником та автором переднього слова до збірника творів Булгакова, написаних класиком в його київський період. У популярному харківському видавництві побачили світ такі прозові «жіночі» твори Лузіної як серія «Київські відьми», «Заміж у 30 років», «Моя Лоліта», «Як я була скандальною журна-лісткою» та інші. Загалом, епатажність — показова риса «пані «ЛЛ».

— Чому ви звернулися саме до «відьмацької» теми? — цікавлюся у нашої гості.

— Знову ж таки — це Київ, який вважається «столицею відьом», і не я це придумала. У місті є чотири «Лисі гори», про які офіційно повідомлялося в довідниках як радянських, так і дореволюційних. Неофіційно ж називають тринадцять. Історія відьом тісно переплелася з культурою мого міста, яке, зауважте, є дволиким. З одного боку, це місто віри, де князь Володимир хрестив Русь, а з іншого — столиця відьом. Зрештою, звернення до цієї теми стало для мене лише способом розповісти історію свого міста, про відомих персонажів, людей, архітектуру, його легенди. Коли починала писати книжку, то сказала собі, що сідаю писати найпопулярніший підручник з історії Києва. І мені це вдалося…»

У новому проекті Лада виступила в скромній ролі автора вступної статті до останнього доробку Ірини Потаніної, з якою, як вона відзначила, підтримує дружні й творчі стосунки близько десяти років. Одеса — їх спільна любов. «Не марити Одесою вважалося недостойним нашої родини. Це моя «літня» батьківщина», — зізналася Лада, яка під час перебування в нашому місті не уникає можливості відвідати родинну дачу на Великому Фонтані, що належала ще її прапрабабусі Парасці із 1920 року.

Ірина Потаніна активно публікується з 2000 року. Вона — автор творів для дітей і підлітків, працює у жанрах «жорсткої» прози, детективу та фантастики. Нова книжка — це збірник більш ніж сорока есе про видатних людей, в біографії яких присутня Одеса: Пушкіна, Гоголя, Лесю Українку, Франка, Ільфа і Петрова, Олешу, Надію Теффі та інших. Одна з її героїнь, «тьотя Соня» — це не бренд, а реальний персонаж, далека родичка письменниці. В основу твору покладено її зошити з рецептами, що залишилися у спадок після того, як вона поїхала «піднімати Ізраїль». Після довгих мандрів, врешті-решт ці зошити потрапили до письменниці. Маємо історію Одеси, сприйняту через персоніфіковану біографію, але під особливим «кулінарним соусом». Тут історії тісно переплелися з міським побутом, а відтак чи можна уявити Одесу без кав’ярень і ресторанів? Як зауважила автор переднього слова, «маємо Одесу і з чим її їдять».

— Про перебування в Одесі відомих людей, яким присвячені сторінки нової книжки, написано чимало. Чи вдалося знайти якісь нові факти? — поцікавилися в авторки під час презентації.

«Це, передусім, документалістика, свого роду синопсис тих книг, які, найімовірніше, є у вашій бібліотеці. Зрозуміло, що коли опрацьовуєш різні джерела, наприклад, листи Пушкіна, а не тільки спогади сучасників, трактуєш історію з різних сторін. У тебе з’являється власне бачення: фактаж чесний, інтерпретація авторська». Автор прочитала уривок з есе про письменницю Надію Теффі. Виклад нового твору в Ірини надзвичайно жвавий, дотепний, з почуттям гумору. Чудово передано одеський колорит, а події сприйняті через призму жіночої психології «типової одеситки».

Письменниці поділилися і планами на майбутнє. Так, Лада Лузіна збирається написати таку собі родинну сагу, головною героїнею якої буде одеситка тітонька Люся — особа яскрава, навіть ексцентрична.

Презентація перетворилася на зацікавлене спілкування з аудиторією. Гості були зачаровані бібліотекою, її архітектурою, що, на їх переконання, є «ідеальним простором», а книга в ній — «ідеальним витвором людини».

«Ніхто так не розповість докладно й цікаво про книжку, як сам автор. Варто такі зустрічі проводити регулярно. Ви розповіли нам, як під новим кутом зору одесити можуть побачити Одесу», — підсумувала генеральний директор ОННБ ім. М.Горького Ольга Ботушанська.

Олександр Красовицький відзначив, що в найближчих планах «Фоліо» видання творів Лади Лузіної в українському перекладі. В Одесі харків’яни презентували ще одну новинку — двотомник Валентина Катаєва. Його представлення відбулося наступного дня в Одеському літературному музеї. В нове видання, серед іншого, включена широковідома епопея Катаєва «Волны Черного моря».