69 років тому закінчилася Друга світова війна. У ці травневі дні ми вшановуємо ветеранів, завдяки яким на нашу землю прийшла Перемога. Їх залишилося зовсім небагато, сьогодні середній вік тих, чия юність промайнула у солдатській шинелі, — десь дев’яносто років. Більшість із них уже не виходять на вулицю і потребують постійної допомоги і від рідних та близьких, і від держави.

Ці люди пройшли важкі випробування війною, відбудовували країну, пережили розвал СРСР і становлення вільної України. Життя кожного з них — це ненаписана книга, це історія цілої епохи.

Григорій Семенович ГЕФТ, один із небагатьох героїв війни, що проживають у Приморському районі Одеси, і досі вважає себе солдатом, рядовим Другої світової, хоча йому вже сповнився 91 рік.

Ще хлопчиною він пішов на фронт, який починався за околицею рідної Одеси. Тоді юному романтику здавалося, що німців вдасться розбити за якийсь місяць, може, два… Тут, під Одесою, отримав своє бойове хрещення через поранення, а потім були ще чотири роки важкої війни.69 років тому закінчилася Друга світова війна.

На юного солдата чекали Мала земля, оборона Ростова, Сталінградська битва, звільнення Києва, визвольний похід на Європу. Смерть чатувала на нього щодня, згадує ветеран, постріли, кулеметні черги, вибухи... Були важкі поранення, контузії, але йому дивом вдалося вижити. Війну Григорій Гефт закінчив у Польщі. Він ніколи не ганявся за нагородами, воював за Батьківщину, за рідну Одесу.

Нині ветеран не може похвалитися міцним здоров’ям, адже роки беруть своє, та й фронтові поранення даються взнаки. Але спомини про війну й досі міцно тримаються у його пам’яті. Сьогодні з висоти дев’яноста років Григорію Семеновичу хочеться лише одного — щоб над рідним містом було мирне небо.

Леоніду Хаїмовичу ТАЛЕСНИКУ — також за дев’яносто. І хоча здоров’я частенько підводить старого солдата, він не звик скаржитися. Леонід Талесник переконаний, що залишитися живим у полум’ї війни йому допомогли солдат-ська дружба, оптимізм та віра у краще майбутнє. Як справжній одесит, він за-вжди був гумористом і досі любить пожартувати, особливо на тему жінок. Заглядаючи до поштової скриньки, з нетерпінням очікує листа від «коханки», але якщо скринька порожня — не надто сумує з цього приводу: мовляв, хороших дівчат на світі багато.

Легендарному льотчику Герою Радян-ського Союзу Григорію Прокоповичу ЖУЧЕНКУ вже дев’яносто другий рік. Майбутній генерал-майор авіації народився на Донеччині, а для того, щоб його взяли у льотчики, дописав собі два роки.

Понад 180 бойових вильотів він здійснив на штурмовому літаку Іл-2, який німці називали «чорною смертю». Звання Героя Радянського Союзу отримав у 1945 році.

Ці шановані ветерани проживають у Приморському районі Одеси і перебувають на обліку у територіальному центрі соціального обслуговування, де їм надають необхідну соціальну допомогу та догляд, а також матеріальну підтримку, передбачену міською цільовою програмою.

Хочеться побажати нашим ветеранам насамперед здоров’я і миру на нашій українській землі, адже саме за мир вони йшли під ворожі кулі, щосекунди ризикуючи своїм життям.