Цими днями в прес-центрі «Paritet» обговорили аспекти інформаційної війни з Росією. Круглий стіл об’єднав експертів, журналістів, представників органів місцевої влади та громадських організацій. Спеціалісти в полеміці з’ясовували, хто ж насправді програв інформаційну війну – Україна чи Росія, а також визначали роль ЗМІ та недержавних організацій у цьому процесі. За результатами збираються підготувати рекомендації з трансформації інформаційної політики в регіоні.

Думки експертів щодо того, чи виграла Україна в інформаційній війні з Росією, чи програла, розділилися.

Медіаексперт, менеджер проектів Інституту демо-кратії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко впевнена, що Україна програла в цій війні ще 23 роки тому, з набуттям незалежності. Аргументуючи свою думку, вона навела приклад легальної праці на території нашої держави російських ЗМІ. «Із самого початку незалежності в Україні працювали ЗМІ Росії – це і газети, і телеканали. На телебаченні працювали менеджери, ведучі з Росії, які так чи інакше проводили проросійську інформаційну політику. На сході і півдні України працювало багато проросійських громадських організацій, які фінансувалися Кремлем. Усі вони проводили антиукраїнську пропаганду», – пояснила Світлана Єременко.

Ще один приклад – кількісна перевага російськомовних видань, книг, телепередач над україномовними. «Ми дивимося російські серіали, шоу, навіть російські мультики. У книгарнях і бібліотеках 90% книг – російською мовою», – зазначила медіаексперт. Якщо ж брати до уваги пресу – справи взагалі кепські. «Я часто їжджу по східних регіонах України і з впевненістю можу сказати, що до певного часу в Донецьку, Луганську та Харкові взагалі і вдень з вогнем не можна було знайти української газети, – наголосила Світлана Єременко. – Ті ЗМІ, які є в цих регіонах, зайняли позицію інформаційного спецназу Партії регіонів, відверто розпалюючи ворожнечу, ненависть між населенням однієї частини України проти іншої».

Окрім «російськомовності» і ворожості, існує велика проблема із поданням пресою і громадськими акти-вістами-блогерами неперевіреної інформації. А все через те, що в Україні й досі відсутній єдиний інформаційний координаційний центр, який би цю інформацію збирав, перевіряв і повідомляв її населенню. Одна й та ж подія українськими ЗМІ й досі показується з діаметрально протилежних сторін, не кажучи вже про те, як інформацію подають російські канали. Українські громадські діячі ледве встигають спростовувати відверто шизофренічні ідеї російських журналістів, на власну контрпропаганду часу не залишається.

Медіааналітик, викладач Магістерської програми журналістики Українського католицького університету (м. Львів) Отар Довженко в свою чергу зауважив, що програти те, що і не розпочиналося, не можна. «Україна ніколи не вступала в жодну інформаційну війну з Росією. Події останніх місяців – це запізніле усвідомлення інформаційної окупованості Росією України. Ми вважали, що Україна незалежна держава, не знаючи, що наша територіальна цілісність тримається лише тому, що при владі в нашій державі були люди, які влаштовували Кремль», – пояснив думку Отар Довженко. В інформаційному сенсі Україна, на думку експерта, була окупована давно. Передусім через те, що чіткої межі між інформаційним простором двох держав не існує. У нас спільний мовний і культурний код, спільне минуле.

Проводити пропаганду всередині країни, за словами Отара, не треба. «Я категорично проти того, що українська пропаганда повинна проводитися якомога ефективніше. Пропаганда має проводитися за межами держави. Для цього має бути якісний іншомовний канал за аналогом «Голосу Америки», який на весь світ розказував би позицію української держави. А з того, що держава почне промивати мізки власним громадянам, нічого хорошого не буде», – підкреслив Отар Довженко.

Що ж стосується тотальної заборони російських ЗМІ, на думку запрошеного на круглий стіл психолога, міжнародного тренера з НЛП Оксани Болотової, то цей метод недієвий і, навпаки, діятиме проти України. «Заборонити все – це приклад Радянського Союзу. Заборонити – це зробити заборонене ще більш привабливим. Такими діями ми доб’ємося зворотного ефекту», – зауважила експерт. На її думку, замість ставити заборони держава повинна подумати про психічний стан населення. Як мінімум, розрядити негатив безкоштовними позитивними медитаційними тренінгами та консультаціями у психологів. Адже перш за все між людьми треба подолати коло ненависті.

Конфліктолог Інна Терещенко, підтримавши колегу, наголосила, що в цьому сенсі допоможе демонстрація діалогу між опонентами. «У ЗМІ часто лунають заклики до діалогу, сам процес перемовин взагалі не показується. Як конфліктолог, я прекрасно розумію, що на тому рівні, на якому зараз є конфлікт, на діалог опонентам погодитися вкрай важко. Саме журналісти мають показувати і розповідати про будь-які ініціативи діалогу. Конфліктуючі сторони повинні побачити і почути одне одного», – зазначила Інна Терещенко.