Ми — на порозі реформування державного устрою. Якщо не забракне нарешті політичної волі та рішучості, здійснимо один з найважливіших кроків до розбудови справді демократичного суспільства, коли важелі влади та управління будуть передані місцевим громадам.

Мусимо бути готовими до того, що відбудеться суттєве скорочення працівників соціальної сфери, які сьогодні утримуються за державні кошти, гарантуючи тисячам людей, задіяних у таких службах, заробітну плату, певні пільги, пенсійне забезпечення. Причому без урахування якості роботи, яку вони виконують. Коли ж здобудемо самоврядування, більша частина функцій соціальної сфери ляже на відповідальність сервісних громадських організацій. Такий підхід, до слова, дозволив у розвинутих країнах світу підняти соціальну сферу на дуже високий рівень.

Перебуваючи на кількатижневому стажуванні в США, я бачила, як працюють громадські організації, що виграли державний грант на право надавати ті чи інші соціальні послуги (а це конкурс проектів з кошторисом на десятки й сотні мільйонів доларів), як відстежуються й аналізуються результати їхньої роботи, які там вимоги до спеціалістів, задіяних у таких проектах.

Ми також дійдемо до цього. Сьогодні ж стараннями громадських організацій та міжнародних фундацій маємо можливість безоплатно вчитися новим підходам до суспільної роботи, до організації надання послуг громаді, які в першу чергу мусять бути ґендерно чутливими. Тому що без цієї складової не буває демократії. І такий підхід стосується будь-яких аспектів нашого з вами життя: освіти, здоров’я, фахового росту, сімейного становища, соціальних гарантій чи законодавчого захисту…

Нещодавно в Одесі у рамках проекту Українського жіночого фонду за сприяння Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) відбувся семінар-тренінг на тему «Інте-грація тем з протидії ґендерному насильству і ВІЛ/СНІДу в існуючі державні програми та в діяльність організацій, що працюють для попередження ґендерного насильства». Метою заходу стало надання знань представникам/цям державних структур та громадських організацій з ґендерної проблематики, попередження ґендерного насильства для подальшого створення коаліцій та громад-ських рад (комісій), що працюватимуть для протидії ВІЛ/СНІДу в Україні, зокрема і в Одеській області.

Місцеву організацію тренінгу, в якому взяли участь майже 40 лідерів громадських організацій Одещини, взяли на себе фахівці управління комунікацій з громадськістю облдержадміністрації та члени обласної координаційної ради з питань профілактики ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, наркоманії, дитячої безпритульності та бездоглядності при ОДА.

Важливість такої роботи очевидна: законодавчо в Україні ґендерна чутливість врахована і прописана, у житті — одні перекоси та непорозуміння, які, до всього іншого, й опираються на ментальність не в кращих її проявах.

Саме слово «ґендер», йшлося у виступах учасників семінару-тре-нінгу, для багатьох асоціюється із захистом права жінки. Це далеко не так, адже ґендер стосується всіх людей, у тому числі й трансґендерних. Та якщо зовсім відверто, то не жінки, а наші чоловіки давно самі потребують такого захисту. Вони менше живуть, відчувають утиски у багатьох сферах життя, в тому числі й за віковим цензом, за вибором професії, менше охоплені програмами з охорони здоров’я, часто потерпають від насилля у родині, менш захищені навіть соціально. Взяти хоча б нарахування пенсії у зв’язку з втратою годувальника, на яку може претендувати сьогодні винятково жінка, яка й сама нині спроможна прогодувати родину. Чоловіки частіше опиняються у складних життєвих обставинах, у ризикових ситуаціях (суїциди, розлади психіки, нарко- й алкогольна залежність) і болючіше для душі та для власної психіки виходять із них. І при цьому хлопчиків продовжуємо виховувати абсолютно не зорієнтованих на сім’ю, потім дивуючись, чому це чоловічий рід, сильний та відповідальний, геть перевівся…

Стосовно ж статі, червоною ниткою проходила у розмовах ідея заходу — ми всі рівні й однакові в усьому, за винятком лише фізіологічних особливостей. Ґендерна рівність, або рівність між чоловіками і жінками, пов’язана з ідеєю про те, що всі люди, як чоловіки, так і жінки, мають право вільно розвивати свої особисті здібності і здійснювати вибір без обмежень, заснованих на стереотипах,

жорсткому закріпленні ґендерних ролей та упередженнях. Ґендерна рівність означає рівноцінний облік, оцінки і ставлення до потреб, що розрізняються, прагнень, бажань і поведінки жінок та чоловіків. Це не означає, що жінки та чоловіки повинні стати однаковими, але має на увазі, що їхні права, обов’язки і можливості не повинні залежати від статі.

Під час семінару-тренінгу його учасники говорили (і закріплювали знання практичними завданнями) про ґендерну політику як напрям державної діяльності, про законодавче забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок в Україні та у світі, про ґендерну складову в інфікуванні на ВІЛ та протидії ВІЛ/СНІДу, про протидію ґендерній дискримінації та насильству, про створення послуг з урахуванням ґендерної складової…

Учасники дводенного заходу отримали знання, які дозволяють позбутися перекосів, поглянути на громадську діяльність та й на власне життя з погляду ґендерної чутливості. А це надзвичайно важливо, оскільки багато хто з присутніх на заході вже завтра візьме на себе відповідальність за частину соці-альних послуг, які надаватимуться громаді.

Семінар-тренінг став досить успішною спробою об’єднатися заради досягнення спільного результату. Побудовано, так би мовити, каркас плану наступних дій. Чи це в результаті буде комплексна обласна програма, чи доповнення ґендерним підходом уже діючих програм, чи низка окремих проектів, скажімо, тренінгів — для медиків, правоохоронців, представників ЗМІ, державних службовців, освітян, — все це допоки у розвитку. Підказано напрямок, випробуваний шлях, який веде до успішної ефективної діяльності на користь громаді: почнемо з ґендерної чутливості, а згодом дійдемо і до ґендерної рівності.