План — початок успішної справи. Але якщо на планах затриматися, справи не буде. Час втрачено. Ділові люди і державні люди це добре розуміють. І не надають великого значення пунктам, параграфам і навіть розрахункам. Особливо, коли обстановка змінюється і доводиться реагувати миттєво.

Зрозумійте правильно, нікому в голову не прийде вважати порожнім звуком чотирнадцять пунктів мирного плану президента України щодо врегулювання ситуації на сході країни. Але, швидше за все, головні положення, сформульовані Петром Порошенком, будуть скориговані, а більша частина аргументації за і проти втілення плану в життя виявиться застарілою раніше, ніж буде опублікована ця стаття.

Однак повернемося до суті. 16 червня на засіданні Ради національної безпеки і оборони глава держави запропонував низку заходів, які можуть повернути країні мир. 17 і 18 червня головні пункти плану озвучені прес-службою президента і ним особисто.

Якщо почуте і прочитане викласти коротко, то після односторон-нього припинення вогню настане недовгий період, протягом якого відбудеться роззброєння незаконних військових формувань та наведення порядку. Очікується, що в цей час будуть звільнені заручники і захоплені приміщення. Тим, хто не скоїв тяжких злочинів, влада запропонує амністію, а також орга-нізує коридор для виходу роззброєних бойовиків з території України. Це щодо гарантій безпеки громадян Донбасу.

Тепер щодо гарантій та розширення прав громадян Донбасу і всієї України в цілому. Президент делегує частину своїх повноважень територіальним громадам. Щоб громади замість призначених президентом голів обласних і районних держадміністрацій могли через механізми місцевих рад обирати ке-рівників виконкомів, які здійснюватимуть реальну владу на місцях.

Перші відгуки на план різняться. Не зрозуміло, коли настане одностороннє припинення вогню на сході. Спочатку його обумовили повним взяттям під контроль Збройних сил України державного кордону з Росією. Потім з’явилося формулювання «за наказом Верховного головнокомандуючого найближчим часом».

Розбіжності суттєві тому, що ЗС України найближчим часом кордон під повний контроль не візьмуть. Чому — важке питання, поставити його краще військовим експертам. Але і цивільній людині очевидно: становище на кордоні двох держав залежить від двох держав. А друга держава з нами воює.

По той бік

барикади

Втілення мирного плану в цілому теж залежить не від однієї України. По ту сторону барикад головна, звичайно, Росія, але помилкою було б вважати, що сепаратисти «народних республік» не мають власних, окремих від Кремля інтересів. Свої інтереси мають і не підпорядковані нікому терористи, бандити, які широким потоком хлинули через кордон, що не охороняється з українського боку.

З терористами розмовляти про мир і гарантії безпеки безглуздо. Складно припустити, що вони складуть зброю і скористаються коридором для виходу з України. Однак з «ідейними», політично організованими противниками теж непросто. Один з лідерів «Донецької народної республіки» Денис Пушилін у Москві, куди поїхав за черговими інструкціями, в інтерв’ю відомому телеканалу «Дождь» сказав:

«Я вважаю цю пропозицію (мирний план Порошенка — Л. З.) безглуздим. Ось що виходить: вони припиняють вогонь, ми роззброюємося, і вони нас беруть без-збройними. Виходячи з його логіки, з логіки Києва, це повинно бути таким чином. Навряд чи це приведе до конструктиву. Нас цікавить, щоб нашу територію залишили окупанти».

За логікою Пушиліна, а він серед сепаратистів вважається поміркованим, ніякий мир, мабуть, не можливий. Що говорити тоді про Болотова, про тих діячів, за чиїми наказами брали заручників і вбивали українських військовослужбовців? Без пояснень і передмов вони навідріз відмовлялися раніше від будь-яких переговорів з «київської хунтою», а тепер відмовляються розмовляти з Іриною Геращенко, уповноваженою президента України з питань мирного врегулювання. Одне слово, переговори щодо втілення мирного плану в життя Порошенко може вести тільки з Росією.

Переговори

і перспективи

А з братами свої складнощі. Головна складність пов’язана з тим, що кінцева мета президента Путіна, який розв’язав війну, нам не зрозуміла. Сьогодні, цілком ймовірно, ця мета не зрозуміла і самому Путіну. План щодо створення на південному сході України маріонеткової «Новоросії» луснув. Нічого нового в Москві не придумали, а старі заготовки загрожують самому Кремлю.

Ніщо не заважає впевненим у безкарності й озброєним до зубів російським «добровольцям» повернутися на батьківщину й орга-нізувати одну чи кілька «народних республік». А брати з Донбасу нададуть підтримку кадрами з бойовим хрещенням. Ослаблення України, недопущення її «відходу на Захід» залишається, звичайно, в порядку денному, але цієї мети можна досягти не повстанням люмпенів, а газовим пресингом, пресингом на українську економіку. Як до війни.

Коли на Банковій розробляли мирний план, Петро Порошенко та Володимир Путін двічі розмовляли по телефону. Предмет розмови схований за обтічними формулюваннями, але керівники двох воюючих держав не стануть даремно витрачати час. І судячи з пом’якшення риторики в російських засобах масової пропаганди останнім часом, президентам про щось вдалося домовитися.

Якщо припустити, що Путін пообіцяв закрити зі свого боку кордон і перервати потік в Україну російських бойовиків та військової техніки, мирний план Порошенка має перспективу. Якщо припущення невірне... Ну, не будемо випереджати події. Навіть у цьому випадку не все втрачено.

19 червня президент України вирішив зустрітися з так званою легітимною владою Донбасу. З керівництвом областей, яке зберігає хоча б видиму лояльність до України, з мерами міст, що не перейшли на бік терористів, з депутатами місцевих рад, з власниками і менеджерами великих підприємств — тобто з «елітою».

На момент написання статті зустріч на Банковій не почалася. Невідомо, хто з «еліти» прийняв запрошення. Невідомо, про що говорило легітимне керівництво Донбасу з легітимним главою держави. І про що вони домовилися. Зауважу одне: від цієї «еліти» допомоги чекати не варто. Якщо буде відновлений мир і, як обіцяв Порошенко, на Донбасі пройдуть позачергові місцеві вибори, у двох областях багато чого зміниться. Еліта — у першу чергу. Треба сподіватися, що зміна еліт відбудеться і в усій Україні.