Рекордним цьогорічний врожай на Березівщині не обіцяє бути, але перші намолоти показують досить вагомі результати. Як відомо, в центральних районах області майже вся весна була без дощів, а ті, що нарешті випали в травні, вже особливо не допомогли посівам озимого ячменю, який завчасно дозрів, не набравши врожайного максимуму. Тож приступати до жнив довелося значно раніше звичного.

Комбайнери ТОВ імені М. О. Посмітного виявилися до такого повороту повністю готовими, як, власне, і всі інші підрозділи агрофірми. Без жодних зволікань тут робиться все, аби зібрати збіжжя, перевезти його з поля до сушарок, а потім закласти на зберігання у власні комори.

— Працюємо за старим, але на-дійним методом, — пояснює комбайнер Віктор Наконечний. — Група потужних самохідців у супроводі транспортної, побутової, ремонтної та протипожежної ланок заходять у місце компактного розміщення посівів, що підлягають збиранню. Разом з нами постійно перебувають фахівці агрономічної та інженерної служб. Організованість та ощадливість нам передалися ще від діда Макара. Всі, мабуть, пам’ятають його вислів: «Хай хоч каміння з неба падає, а з урожаєм маємо бути». Тут мається на увазі все: і прискіпливе дотримання технологічного процесу від підготовки ґрунту до жнив, і майстерність, і організованість, і економність на кожному зайвому пересуванню техніки, яка сьогодні досить продуктивна, а отже, «холостих» перегонів не любить.

— Завдяки сучасним технологіям, — додає Михайло Тукан, — навіть у посушливі роки збираємо пристойні врожаї. Ось і цього року ячмінь у нас сипле в бункер до 35 центнерів з гектара. Пшениця, для якої травневі дощі пішли на користь, має значно кращі види на врожай. Зберемо все без втрат. У нас є власних шість нових комбайнів, ще два прибуло на тимчасову підмогу з Полтавщини — там до жнив ще далеко. Тож Україна без хліба не залишиться. От лише б доля до неї нарешті змилостивилася на тривожному Сході…

Директор підприємства Олександр Олександрович Родік у ці гарячі дні теж постійно в полі. Він каже, що місцевим механізаторам нині доводиться працювати досить напружено: за себе й за тих, що мобілізований на військову службу у зв’язку із заколотами в Донецьку та Луганську. Дехто вже звідти повертається. Таких людей треба гарно зустріти в селі, головне — забезпечити роботою не лише в жнива, а й цілорічно. А це не так просто. Є у господарстві молочнотоварна і вівчарська ферми, дирекція та місцеві селяни мають бажання розширювати ці об’єкти. Ось, наприклад, насіяли 300 гектарів такої посухостійкої культури, як сорго. А для тваринництва — це саме те, що треба. У сівозміні також багаторічні трави, кукурудза. Тільки ранніх зернових планують зібрати понад 10 тисяч тонн, тож і зерновідходів буде з горою. Але, як показує практика, щоб запустити чи значно розширити виробництво, не треба якихось хитромудрих і врешті, як завжди, «відкатних» програм; потрібна більш проста, усталена у всьому нормальному світі річ — нормальні кредити.

— За обсягами виробництва і реалізації ячменю, соняшнику та соняшникової олії, — каже Олександр Родік, — ми вже забезпечили Україні статус провідного гравця на світовому аграрному ринку. Чому б суспільству і владі не переглянути нарешті підхід до вітчизняної аграрної сфери як до перспективної й однієї з провідних у нашій державі? Дайте нам нормальне кредитування — піднімемо тваринни-цтво, переробну галузь. Буде робота людям. За всіма прогнозами, наша область і вся країна цього тривожного року мають бути з пристойним хлібом. Це дуже важливо, адже зміцнить наші внутрішні і зовнішні позиції, а головне — підсилить надію і впевненість у завтрашньому дні.

Березівський район, с. Розквіт.