Зараз на Одещини, за офіційними даними, перебуває близько 3 тисяч вимушених переселенців зі Сходу країни. Але неофіційно їх уже близько 5 тисяч. Щодня на одеський вокзал із зони бойових дій прибуває, в середньому, ще сотня осіб. Багато хто приїжджає офіційно, реєструючись, але є й «одинаки». Тому назвати точну кількість переселенців, поки що неможливо. Крім того, Одеська область єдина в Україні, яка приймає групами людей-інвалідів зі Сходу.

Переважно — це заслуга волонтерів, які опікуються переселенцями, бо з державного бюджету на ці потреби не виділено ні копійки. Волонтери б’ють тривогу: ситуація наближається до гуманітарної катастрофи. Деякі санаторії, що приймають людей зі Сходу, починають відмовлятися їх годувати. І причини на те є. Держава вже заборгувала 12 мільйонів гривень за розміщення кримчан та 3 мільйони—луганчан та донеччан. Наразі волонтери тримають ситуацію з харчуванням українців 13 зони бойових дій під контролем, але їх ресурси вичерпуються. Знижується й сам потік допомоги небайдужих. Активісти наголошують: якщо держава не втрутиться — настане гуманітарна катастрофа.

Серед інших проблем — люди з особливими потребами. Як розповів президент ВГО «Європейська асоціація прав інвалідів» Олег Дрюма, станом на минулу п'ятницю в нашому регіоні перебували 650 осіб з інвалідністю та членів їхніх сімей. З них — 60 візочників. А в суботу очікувалося прибуття ще 200 інвалідів. (На ці цифри загострювати увагу не варто, адже з кожним днем людей приїжджає дедалі більше). Зараз усі умови для проживання їм створені. Однак держава так і не відкрила фінансування. Це при тому, що соц-виплати для цих людей також поки що «заморожені».

А тепер — головне: 17 осіб — інсулінозалежні, з них 5 —діти. Ще 2 — епілептики і ще 2 — з гепатитом С. Як наголосили волонтери під час спеціально скликаної прес-конференції, на одного епілептика на місяць закуповується ліків на 3 тисячі гривень, але є хворі, на яких йде і 6 тисяч... На інсулінозалежних ліки, за законом, закуповуються з коштів місцевого бюджету. І в бюджетах областей, охоплених бойовими діями, інсулін начебто закуплений. Але там він і залишився. Чиновники кажуть, що ліки є і що МОЗ вирішує питання про їх транспортування, адже це складна процедура. Втім, волонтери, які працюють у тих регіонах, кажуть, що ліків нема. Та й чиновники, не на камеру, зізнаються: хто може знати, чи не зруйнована будівля, де зберігалися препарати?

Поки ж цілеспрямованого фінансування нема, кожен допомагає, чим може. Співробітники управління МНС в Одеській області займаються всім необхідним — від транспортування переселенців з особливими потребами до спорудження у санаторіях пандусів.

Включилося в роботу управління охорони здоров’я області. Була проведена диспансеризація переселенців, надається допомога тим, кому постійно потрібен лікар, поточна та екстрена медична допомога. Білгород-Дністровська міська лікарня почала надавати ургентну та стаціонарну медичну допомогу для переселенців, що живуть у цьому населеному пункті. Розміщені в Одесі можуть звертатися до обласної клінічної лікарні. Хто прибув самостійно і винаймає куток чи мешкає у родичів, може відкрити тимчасову медкартку в поліклініці за місцем проживання. Як і викликати лікаря додому.

Окремо волонтери відзначають роботу управління у справах сім’ї та молоді ОДА й особисто заступника начальника Андрія Яцеленка. Саме ця людина домовляється з керівниками санаторіїв щодо прийняття переселенців, поки що без грошей.

Основні проблеми, як звучало на прес-конференції, лягають на плечі обласної влади, бо міська відхрещується, мовляв нема грошей і крапка.

Тим часом у соцмережах почали з’являтися невдоволені, у зв’язку із збільшенням кількості переселенців. Бо, обурюються вони, мова не тільки про те, що приїжджим треба надати тимчасовий притулок над головою, а й невідомо наскільки — хтозна, коли на Сході запанує спокій. Восени ж постане питання: що робити з тисячами людей в Одесі? Санаторії не можуть опікуватися ними вічно. Тож переселенцям доведеться винаймати житло, влаштовуватися на роботу, а дітей віддавати у садки. У садки, в яких бракує місць навіть для місцевих дітлахів...

І все ж щодня небайдужі городяни продовжують допомагати тим, хто потрапив у біду через бойові дії. Хтось грошима, хтось продуктами, хтось бере до себе групи людей на роботу. Але ресурси, як уже мовилося, не безмежні, потік допомоги зменшується. Більше того, не так просто передати деяку допомогу. Скажімо, продукти харчування. їх у санаторіях просто так не візьмуть — потрібна сертифікація. Своєрідне замкнене коло.

Та волонтери не збираються складати рук, пасувати перед проблемами. А тим більше — зважати на тих, хто висловлює невдоволення щодо вимушених переселенців. Як слушно з цього приводу висловився голова благодійного фонду «Добрий самарянин» Петро Сердиченко: «Краще, щоб ми допомагали, аніж, щоб допомагали нам...»

Контакти волонтерських організацій:

всеукраїнська громадська організація «Європейська асоціація прав інвалідів» — 099-563-83-11;

ініціативна група одеситів — 067-48-49-285;

всеукраїнська громадянська організація «Рада багатодітних сімей України «Велика родина» — 095-75-26-523.

Якщо хтось може надати тимчасово житло для переселенців, телефонуйте за номерами: 794-23-60, 067-488-23-44.