Французький журналіст, письменник, філософ Бернар-Анрі Леві — людина, яка має значний вплив на політичне життя Європи. Як кореспондент, починаючи з 1970 років, працював у багатьох гарячих точках планети, в тому числі у Пакистані, Ефіопії, Афганістані, Грузії. На початку 1990-х висвітлював конфлікт у колишній Югославії, виступаючи на захист боснійських мусульман. У 2005-у спільно із Салманом Рушді виступив із маніфестом «Разом проти нового тоталітаризму», в якому було розкритиковано спроби поширення мусульманського способу життя на Європу. Під час війни в Південній Осетії в 2008 році вів репортажі з Грузії, брав інтерв’ю у президента Михайла Саакашвілі...

Одним із перших європейців Бернар-Анрі Леві виступив на сцені Євромайдану з полум’яною промовою, яку вже наступного дня опублікувала французька газета під назвою «Ми всі — українці». Він закликав європейських спортсменів припинити участь у зимових Олімпійських іграх у Сочі на знак протесту проти насильства в Києві.

Бернар-Анрі Леві завжди мав вплив на французьких політиків, зокрема на Франсуа Міттерана, Ніколя Саркозі та нинішнього президента Франсуа Олланда.

До Одеси Бернар-Анрі Леві приїхав після зустрічі у Києві з українським президентом Петром Порошенком, адже видатний француз також причетний до мирних перемовин у складі України, Німеччини, Франції та Росії, що мають назву «Нормандський формат». У наше місто прибув він з важливою місією: за його участі на сцені Одеського оперного театру відбулася унікальна подія — єдиний в Україні передпоказ моновистави «Готель Європа», у якій головну роль зіграв сам автор.

Перша прем’єра відбулася — за велінням душі автора — 27 червня в Сараєво, друга — 8 серпня в Одесі. Французьку ж прем’єру Париж побачить через місяць у театрі «Ательє». Упродовж наступного року спектакль планується поставити в багатьох великих містах світу. Зокрема, у вересні 2015-го його покажуть у Нью-Йорку та Вашингтоні. Автор зізнався, що для нього дуже істотно, щоб «Готель Європа» до світової прем’єри був представлений саме в Сараєво та Одесі.

Напередодні вистави відбулася зустріч автора з журналістами в готелі «Брістоль», яка розпочалася з його зізнання у любові до нашого міста:

— Одеса — це місто-легенда, модель космополітизму, змішання різних культур. Одеса — велике європейське місто. Серце Європи б’ється в Одесі. Я дуже зворушений і дуже хвилююся, що перебуваю тут. По суті, Одеса — це модель майбутнього життя для усієї України. Україна — це модель для Росії, Одеса — модель для України, модель можливості співіснування демократії та миру.

Письменник переконаний, що так вважають багато людей у Франції і в Європі.

— Це місто доводить, що можна говорити, спілкуватися російською мовою, поважати своє російське коріння і при цьому залишатися українським патріотом, — зауважив він.

Бернар-Анрі Леві згадав, що Одеса — місто Олександра Пушкіна, одного з найвидатніших російських поетів, місто, де Сергій Ейзен-штейн зняв «Броненосець «Потьомкін», це місто Бабеля, Буніна, Катаєва. Водночас Одеса — велике українське місто, яке показує урок усьому світу. Одесити вміють дати відсіч тим, хто стверджує, що там, де говорять по-російськи, — це Росія. Своєю поведінкою одесити стверджують, що це не так. Народ, нація — це дещо набагато складніше. Адже справа не в етнічному походженні, навіть не в мові, суть у цінностях і в принципі.

Саме тому митець приїхав подарувати людям Одеси перше враження від цієї п’єси.

Вистава «Готель Європа» — це авторський монолог. Її дія відбувається 27 червня 2014 року в Сараєво, напередодні меморіальних заходів приурочених до століття початку Першої світової війни. На сцені — лише одна людина — письменник, який повинен підготувати промову. Місце дії — готель, у якому він бував 20 років тому. Залишається лише кілька годин до виступу, на промову чекають мільйони — про Європу, її головні цінності, її сьогодення та майбутнє. Він один у закритій кімнаті. Зовнішній світ ніби перестав існувати. Є тільки він, його комп’ютер і старі фотографії з документами — в них він і шукає на-тхнення. Червоною ниткою через усю виставу проходить тема українського Майдану, боротьба українців за право жити у вільній країні, як нагадування всій Європі про те, що таке демократія і яку справжню ціну доводиться платити народу за гідне життя.

У спектаклі йдеться про те, як Європа іноді відмовляється від своїх цінностей та ідеалів. 20 років тому гинули люди в Боснії, в Сараєво. І сьогодні Європа теж не на висоті щодо України.

— Я не вважаю, що Європа почула «Небесну сотню» Майдану. Я двічі був на Майдані, виступав на віче і постійно захоплювався величчю української революції, героїзмом молодих хлопців і дівчат. Бачив, як у Києві гинули люди, стискаючи в руках європейський прапор. Мені здається, Європа поки що виявилася не на рівні меседжів, озвучених на Майдані, — вважає Бернар-Анрі Леві.

Саме тому народилася ідея ви-стави. По-перше, це послання для Європи і для всього світу про те, що таке справжня демократія, боротьба за людські права. Для автора — це ще й жест солідарності з Україною, він сподівається, що Україна переможе в страшній війні, після якої почнеться нова історія — історія примирення.

Квитки на виставу були безкоштовними, але кожен, хто прийшов на неї міг зробити благодійний внесок на потреби захисників нашої держави. Ще напередодні прем’єри розпочався збір пожертв на при-дбання санітарного автомобіля для української армії, який коштує 560 тисяч гривень. Перед виставою радник голови облдержадміністрації Зоя Казанжи повідомила, що очільник ОДА Ігор Палиця передав 200 тисяч гривень власних коштів на купівлю спецавто. Одеський міський голова також виділив 100 тисяч гривень. Разом з пожертвами глядачів зібрано 331357 гривень, 120 доларів та 500 рублів.

На вільні місця садили всіх, хто прийшов до театру. У залі — повний аншлаг. Серед присутніх — бійці, які щойно повернулися із зони АТО, мешканці окупованих територій, одесити, чимало бізнесменів, політиків, діячів культури.

Вистава почалася з хвилини мовчання в пам’ять про загиблих у зоні АТО прикордонників. Зал стоячи впродовж кількох хвилин вітав бійців, що повернулися з війни.

Вистава пройшла на одному подиху, хоча іноді одеській публіці було нелегко витримати безперервний монолог автора французькою. На екрані подавався переклад українською і фотоматеріали, які допомагали глядачам зрозуміти сутність того, що відбувається. Але головне — глибокий емоційний посил автора, його віру у перемогу українського народу в борні за своє майбутнє — чутлива одеська пуб-ліка сприйняла і нагородила автора вдячними гучними оплесками. Це був чудовий вечір єдності, порозуміння, вечір надії на те, що ми — сильні і що перемога буде за українським народом.