Напередодні Дня Незалежності в Одесі підвели підсумки щорічного загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання». Ювілейний, 15-й за рахунком, форум пошановувачів українських цінностей, у нелегкі для країни воєнні часи, в буквальному сенсі слова, об’єднав українців. Роботи надійшли з усіх куточків планети — 210 персональних і колективних доробків з України, Молдови, Китаю, Білорусі, Німеччини, Ізраїлю та інших країн у черговий раз дивували, радували, надихали… Не пасла задніх і наша «Чорноморка»: редакційний колектив газети за ґрунтовне висвітлення мовно-літературних традицій українського Причорномор’я здобув перше місце у номінації «Мовне багатоголосся».

Вітали переможців традиційно впродовж трьох днів — з 21 по 23 серпня. Організатори, як і в попередні роки, з розумінням поставилися до учасників. «Не в усіх була можливість приїхати першого дня. Потяги ходять своєчасно, але з квитками завжди проблема. Хтось не зміг і за сімейними обставинами. І було б нечесно не дати нашим учасникам можливості побувати в нашому місті — себе показати, на інших подивитися, познайомитися з красотами міста-героя», — зауважив на це Юрій Работін, голова Одеської регіональної організації НСЖУ, а за сумісництвом ще й голова журі конкурсу «Українська мова — мова єднання».

Варто зазначити, що «знайомство з містом» для організаторів фестивалю було дуже важливим. Окрім звичних екскурсій Одесою, конкурсантів звозили до дельфінарію, а також познайомили з малечою, що відпочиває в таборі «Молода гвардія». Учасники фестивалю провели з дітьми різноманітні майстер-класи, а на згадку про себе подарували примірники власних книг з віршами, казками й оповідками.

«Нинішній конкурс збігся із святкуванням одразу кількох визначальних для України дат — 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, 23-літтям Незалежності України. А ще відзначатимемо 220-річчя нашої прекрасної Одеси. Це гарна нагода, щоб зібрати творчих українців, які дбають про процвітання й мир серед різних народностей у нашій державі. Зібрати, аби вони поділилися думками, побачили одне одного, об’єднали зусилля», — пояснив Юрій Работін.

До речі, саме з огляду на ювілейний Тарасовий рік до вже традиційних номінацій («Квітни, мово наша рідна!», «Мовне багатоголосся», «На видноті всього світу», «Первоцвіт», «Дихай озоном») додали ще одну, з промовистою назвою — «Велич слова Кобзаря». 15 конкурсантів представили власне бачення значущості творчої спадщини Великого Пророка, найкращого сина нашого народу. І це не сарказм, як декому здасться: Шевченко справді випередив історію українського народу своїми творами, передбачив страждання нашої країни. Він давно закликав «братів» не сваритися і не гострити один на одного за спиною ножа. Не втримаюся і процитую уривок, бо надто він актуальний сьогодні.

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає, —

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки, —

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка...

(Т. Шевченко, «Сон»)

За словами Юрія Работіна, у новій номінації дуже серйозна робота була надійшла із Слов’янська на Донеччині. Але автор не приїхав. «Зараз там суцільна бійня, тож приїзд був дуже ризикованим», — із прикрістю зауважив Юрій Анатолійович.

Одночасно з конкурсом «Українська мова — мова єднання» проходив VI міжнародний фестиваль екранного та сценічного мистецтва «Кінологос-2014». «Ми вже давно проводимо ці два визначні для країни заходи в один день. Об’єднати вирішили задля економії коштів, часу на організацію, а також через схожість тематики — любов до України», — зауважив відомий кінорежисер, заслужений працівник культури України Дмитро Ломачук.

Відкриття об’єднаного «кіно-мовного» форуму проходило в Одеському регіональному інституті державного управління при Президентові України. Гостинна зала вишу зібрала чи не весь творчо-інтелектуальний бомонд з усього світу, й не лише українців за національністю: серед учасників було чимало іноземців. Взяти участь у фестивалі їх покликала душа — «переконано-українська». «Перш за все, це патріотизм, любов до рідного слова, до нашої Батьківщини, до тієї, яка була, є і буде. Бо ми є творцями сьогодення: без минулого не буває сучасності, не буває майбутнього. Ми співпричетні до всього, що відбувається навколо нас. І дуже важливо, що наші конкурсанти чесно відобразили все те, що відбувається навколо нас сьогодні — не фантазували, не згладжували правду, нічого не видумували. Писали про реалії», — так пояснив мені втілення назви фестивалю «Українська мова — мова єднання» у творах його учасників Юрій Работін.

Що цікаво, роботи писали не лише українською мовою, а й іншими. «Більшість робіт, звичайно, були українською. Але ми нікому не ставили ніяких умов. Україна — багатомовна держава, до кожного треба ставитися з порозумінням, з повагою. У Конституції про це багато написано, і було б не зайве, якби наші співвітчизники бодай раз її прочитали. Ми не розділяли людей. Єдине, що погано, що владні структури нас зараз поділили на «свої—чужі», «ваші—наші». Цього не повинно бути в нашій державі. Ми єдина, суверенна, неділима держава й українська мова нас єднає», — наголосив Юрій Работін.

Письменники, журналісти, держ-службовці, майстри співу й танцю — кожен з них зробив свій внесок заради підтримки патріотичного духу, прославлення рідної мови, укорінення величі українців. Хто словом, а хто й народною творчістю. Наприклад, із селища міського типу Березнігувате, Миколаївської області вже другий рік поспіль приїздить Рита Якушева. Агроном за спеціальністю, спеціаліст зі страхування за професією, а у вільний час — рукодільниця й майстриня на всі руки, пані Рита представила на «кіно-мовному» фестивалі вишиті хрестиком картини, рушники й сорочки. «Першу свою роботу виконала на замовлення сина більше десяти років тому. Якось він при-йшов до мене й попросив вишити йому рушник «на щастя — на долю». Вишила. Потім від сусідки пере-йняла захоплення «болгарським хрестиком» (різновид хрестика на чотири клітиночки, виходить щось схоже на літеру «Ж». — Прим. І.Д.) й відтоді вишиваю, переважно лише ним. Син скачав з Інтернету спе-ціальну програму, в якій будь-який малюнок можна перетворити на схему, й пішло-поїхало. Згодом з’явилися й перші учні, яким я із превеликим задоволенням передаю свою майстерність», — розповіла вишивальниця. За словами учасниці конкурсу, для неї перемога не важлива, їй просто подобається атмосфера фестивалю, спілкування з друзями й однодумцями, яких за два роки вже встигла знайти чимало. «Тут така енергетика, такі люди класні! Атмосфера доброзичливості, довіри одне до одного, наче вдома», — зауважила пані Рита. Наступного року гостя з Миколаївщини планує подати до участі в конкурсі серію робіт «Козаки».

Дехто, готуючи свої роботи, навіть ризикував життям. «Мій колега Ігор Зоц, головний редактор газети «Донеччина» (єдине україномовне видання в Донецьку — Прим. І.Д.), свій твір писав в наднебезпечних умовах — сидячи в окопі. Він надіслав його в рукописному варіанті, за що листом дуже мене перепрошував. Виявляється, всю редакцію взяли в облогу, редколектив буквально вигнали на вулицю», — розповів Юрій Работін.

Воєнне становище хоч і внесло корективи у конкурс, проте не завадило його проведенню. А також не вплинуло на кількість учасників — їх, як і раніше, дуже багато, причому всіх вікових категорій, соці-ального статусу, професій і т. д. Цього року, за словами організаторів фестивалю, учасники «помолодшали». Дуже багато дітей виявило бажання розповісти дорослим про те, як вони розуміють патріотичність. Активну участь взяли студенти з кафедри українознавства Одеської академії архітектури і будівництва. «Найбільше, що мені сподобалося, то це те, що наші конкурсанти почали видавати власні книги — з віршами, роздумами, казками, замітками, зама-льовками тощо. І що головне — всі ці роботи присвячені одній темі, об’єднуючій для всієї держави, для нашої країни. І це не аматорські ляпи, це дуже серйозні, високо-професійні роботи. Вони ростуть, і це радує. Деякі навіть власноруч ілюструють свої видання. У нас є навіть задум організувати при спілці такий собі символічний музей-бібліотеку, в якому зібрати роботи конкурсантів за всі роки проведення фестивалю», — поділився враженнями-задумками Юрій Анато-лійович.

Незважаючи на святковість настрою серед учасників і гостей, у кожному виступі, кожній пісні, кожній дії на сцені відлунювала війна. Дехто навіть плакав… Ніхто ні на мить не забував, у якому зараз становищі наш народ. На самому початку, під час привітальних слів від організаторів об’єднаного кіно-мовного форуму та високоповажних гостей із Києва, хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників Вітчизни.

«Люди переживають за те, що відбувається в нашій державі. Я хотів би наголосити на цьому: ми 15 із 23 років Незалежності стараємося об’єднати Україну. Цей конкурс дуже важливий і затратний: проживання, харчування, розміщення, подарунки для переможців й просто пам’ятні сувеніри (наприклад, щороку кожному з учасників символічно презентують атрибути державності — Конституцію, гімн, герб, прапор України — Прим. І.Д.) — все це потребує коштів. Я щороку пишу листи всім депутатам Верховної Ради, очільникам країни й міст, у знакові організації й відомства. Але фінансування так і не надходить, лише привітальні листи з побажанням успіхів. Вдячні й за це. Та все ж таки дуже хотілося б, щоб до нас підключилися нарешті наші полі-тики, чиновники, держслужбовці. Бо наразі так виходить, що фестиваль наче нікому з них і не потрібний. Хотілося б нарешті, щоб на питання «Допоможете?» нам не відрубували категоричне «Ні!», а хоча б зробили спробу, — поділився проблемою керманич одеської журналістики. — Що буде далі — покаже час. Але з цього шляху ми вже нізащо не зійдемо. Це був наш вибір. Коли в 1999 році, через брак фінансування, держава відмовилася від проведення конкурсу (до речі, започаткованого в Києві — Прим. І.Д.) «Українська мова — мова єднання» (тоді назва його була дещо інша — «Українська мова — мова державна». — Прим. І.Д.), аби він не згас, Одеська організація Національної спілки журналістів України перебрала на себе всі ви-трати і проблеми з його організації. І зараз, як би важко не було, ми не кинемо цю справу напризволяще», — запевнив Юрій Работін.

Тож тим, хто не знав про конкурс чи не встиг взяти у ньому участь, можна не хвилюватися: така нагода з’явиться в наступному році. До речі, вже з 24 серпня стартував наступний, 16-й, загальнонаціональний конкурс «Українська мова — мова єднання», відтак оргкомітет чекає ваших робіт. Деталі — на сайті Одеської регіональної орга-нізації НСЖУ.

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.

ПЕРЕМОЖЦЯМИ ТА ЛАУРЕАТАМИ ХV ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО КОНКУРСУ

«УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ЄДНАННЯ» У РІЗНИХ НОМІНАЦІЯХ СТАЛИ:

«Велич слова Кобзаря»

Перше мiсце

«...I на оновленiй землi» — репринтне видання поетичної антологiї «На вiчну пам’ять Тарасови Шевченкови» (зiбрав i видав Володимир Супранiвський, Золочiв, 1910). Передрук здiйснено з iнiцiативи редакцiй газет «Голос вiдродження» i «Воля народу» Бродiвського та Буського районiв Львiвської областi — редактори Б. Зробок та М. Iванцiв.

Газета «Голос Посулля» (Сумська область) — за цикл публiкацiй «Шевченкове слово й сьогоднi мiж нами».

Газета «Колос» (смт Стара Синява, Хмельницька область) — за успiшну реалiзацiю мовно-культурної тематики до 200-х роковин Великого Кобзаря.

Деко Олександр (Iзраїль) — за публiцистично-лiтературознавчий «Шевченкiвський календар» (видавництво «Соборнiсть», Iзраїль).

Калiнiченко Катерина (дiвоче прiзвище Шевченко) (м. Полтава) — за гостросучасну поетичну збiрку «Пророк i Майдан» — на фонi доленосних подiй Євромайдану 2013—2014 рр.

Нечитайло Iван (м. Полтава) — за поетичну книжку «Мар’янська осiнь Тараса», поетичну ретроспекцiю вiдвiдин Шевченком у 1845 роцi селища Мар’янське, що нинi у Великобагачанському районi на Полтавщинi.

Паламарчук Галина (м. Полтава) — за лiтературний та аудiощоденник творчих вечорiв i зустрiчей у Клубi любителiв поезiї при Полтавськiй обласнiй унiверсальнiй науковiй бiблiотецi iм. I. П. Котляревського з 2006 року.

Притула Олександр, Шилов Юрiй (м. Запорiжжя) — за дослiдження «Свiтогляд в українському рукопашшi «Спас» — бойовому мистецтвi запорiзьких козакiв.

Романько Валерiй, Скрипник Вiктор (м. Слов’янськ, Донецька область) — за поетично-краєзнавче видання «Кобзар у пам’ятi слов’янцiв».

«Квiтни, мово наша рiдна!»

Першi, другi та третi мiсця присудженi представникам Днiпропетровської, Донецької, Волинської, Полтавської, Харкiвської, Херсонської та Чернiвецької областей. Призери номiнацiї вiд Одещини:

Перше мiсце: Таранець Валентин (Одеса) — за монографiчне дослiдження «Українцi: етнос i мова».

Друге мiсце: Гаврюк Iван (Iллiчiвськ) — за збiрку поезiй «Двоїна»; Шупта Дмитро (Одеса), — за збiрку поезiй «Око курячого бога»; альманах «Вiнок Кобзаревi» — зiбрання творiв самодiяльних авторiв Березiвського району (керiвник проекту Адзеленко Олександр).

Третє мiсце: альманах «Степiв мелодiї одвiчнi» (Миколаївський район), упорядники Мефодовський Сергiй, Полiщук Павло; Сидорук Валентина (Iллiчiвськ) — за букварик «З урокiв мови».

«Мовне багатоголосся»

Першi, другi i третi мiсця посiли представники Волинської, Днiпропетровської, Донецької, Полтавської, Хмельницької областей, Криму, а також номiнанти з Бiлорусi, Молдови, Приднiстров’я. Зокрема й учасники з Одеської областi:

Перше мiсце

Атян Медея, Караджян Артем (Одеса) — за художньо-публiцистичну книгу «Вiрмени України».

Газета «Ассалам» (Одеса) — за пропаганду культурного спiвробiтництва в рамках «Мiжнародного конгресу захисту прав i свобод громадян «Щит».

Газета «Думська площа» (м. Одеса) — за квалiфiковане вiдображення рiзноманiття культурно-мистецького життя мiста-героя.

Газета «Лучаферул» (Одеса) — за полiфонiю тематики публiкацiй про духовний i культурний розвiй молдован України.

Газета «Ренийский вестник» (Ренi) — за повноту мовної палiтри висвiтлення духовного життя Придунав’я.

Газета «Роден край» (Одеса) — за всебiчне висвiтлення культурно-просвiтницького життя болгарiв України.

Газета «Чорноморськi новини» (Одеса) — за ґрунтовне висвiтлення мовно-лiтературних традицiй українського Причорномор’я.

Газета «Шомрей Шабос» (Одеса) — за всебiчне висвiтлення духовно-культурного життя єврейської спiльноти краю.

Друге мiсце

Деревенча Матвiй (Овiдiо-польський район) — за збiрку життєво-лiричного вiршованого щоденника «Перевал», Нiточко Iван (Одеса) — за лiрико-публiцистичнi збiрки вiршiв, присвяченi рiдному краю — Березiвщинi.

«На виднотi усього свiту»

Першi, другi та третi мiсця посiли конкурсанти з Запорiзької, Миколаївської, Полтавської, Тернопiльської, Хмельницької, Чернiвецької областей, а також з Нiмеччини. Серед них — i призери з Одещини:

Перше мiсце: Бутук Наталiя (Одеса) — за збiрку вiршiв для дошкiльнят i дiтей молодшого вiку «На гойдалцi», виданої за загальнодержавною програмою «Українська книга» методом Брайля».

Друге мiсце: Ткаченко Сергiй (Одеса) — за художньо-документальнi книги про шахи i поезiю шахiв — вiдомих гравцiв i композиторiв Причорномор’я.

«Первоцвіт»

Першi, другi та третi мiсця присудженi учасникам конкурсу з Вiнницької, Донецької, Житомирської, Львiвської, Харкiвської та Хмельницької областей, зокрема й одеситам.

Перше мiсце: Бенашвiлi Марi — за твiр «Мандри Нельсона»; Молчанова Катерина — за збiрку вiршiв «Рiдна мова»; Насєдкiна Валерiя — за творчу роботу «Моїй Українi з любов’ю»; Цубенко Дар’я — за творчу роботу «Краплини роздумiв про життя».

Друге мiсце: Одеський центр дитячої та юнацької творчостi «Еврика» — за успiшне керiвництво розвитком творчих здiбностей учнiв; Степаненко Анастасiя — за творчий проект «А чи навчили ми своїх близьких говорити рiдною мовою?».

«Дихай озоном»

Лауреатами номiнацiї стали представники Житомирщини, Полтавської областi, Молдови й Узбекистану, а також одеськi номiнанти:

багатотомне видання «Острiв Змiїний: Iнформацiйнi джерела; Абiотичнi характеристики; Рослинний i тваринний свiт; Екосистема прибережних вод». Одеський нацiональний унiверситет iменi I.I. Мечникова. Керiвник наукового проекту В.А. Сминтина.

Пiдручник для вищих навчальних закладiв «Контроль якостi та безпеки продукцiї» —авторський колектив Одеської нацiональної академiї харчових технологiй.

Шалiмов Микола — автор монографiчного дослiдження «Тайна «возмущенного климата Земли».

«Нема безiменних героїв»

Серед лауреатiв — «Реабiлiтованi iсторiєю. Одеська область. Книга перша» — видання всеукраїнської науково-документальної серiї книг. Упорядники Ковальчук Лiдiя, Петровський Едуард.

За змiстовнi творчi роботи вiдзначенi номiнанти з Вiнницької, Днiпропетровської, Миколаївської, Луганської, Полтавської, Харкiвської, Хмельницької, Чернiвецької областей, з Молдови i США, а також одесити Долинський Олександр, Заславська Євгенiя, Кебельдин Микола, Мамонтов Вiктор, Морозова Тетяна, Нiсiлевич Свiтлана, Хохлова Надiя, Чуйко Вiолета, Юрченко Олександр та Павленко Олександр з Іллічівська.