У вересні Інститут громадянського суспільства — один із розробників концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади — провів серію регіональних «круглих столів». На них презентували комплексні законодавчі ініціативи, а також відбувся відкритий діалог щодо змін, які чекають на громади та країну в цілому. За твердженням експертів, наразі закінчується формування пакету законопроектів, який дозволить провести очікувану реформу децентралізації влади та отримати сильні громади як основу сильної України.

Одеська область сьогодні налічує 22 райони, у яких мешкає 2,4 мільйона жителів. За концепцією реформи, межі області змінюватися не будуть, але райони мають пройти процес укрупнення. Кожен із районів буде об’єднувати не менше 150 тисяч мешканців. Експерти прогнозують, що на Одещині утворяться нові великі райони, з більшими ресурсами та ширшими повноваженнями. Проте, які саме це будуть райони, залежить від рішення обласної ради. Новоутворені територіальні громади та райони отримають більше повноважень та фінансових ресурсів для їх виконання, водночас зросте і їхня відповідальність за свою роботу.

Відповідно до концепції реформування, перший крок — реформа територіальної основи діяльності органів публічної влади (адміністративно-територіального устрій), другий — розширення повноважень органів місцевого самоврядування, третій — запровадження більшої фінансової незалежності громад.

За словами директора з науки Інституту громадянського суспільства Анатолія Ткачука, загалом в Україні маємо 490 районів, а, відповідно до розрахунків, передбачається утворити 120. На його думку, райони потрібно об’єд-нувати природно, тобто так, щоб вони були життєздатними. «Нема сенсу з’єднувати два бідні райони області, адже у такому випадку ситуація не покращиться», — переконаний Анатолій Ткачук.

Згідно із запропонованими змінами, в Україні буде впроваджена трирівнева структура місцевого самоврядування: регіон (область) — район — громада (село, селище, місто). Кількість районів та територіальних громад зменшиться. Завдяки збільшенню бюджетів та розширенню повноважень саме громади повинні стати найдієздатнішими адміністративними одиницями.

Сьогодні в Україні близько 12000 міських, селищних, сільських рад. З метою забезпечення потреб громадян та враховуючи культурні, економічні, логістичні та інші параметри, прогнозується утворення 1500—1800 громад, кожна з яких об’єднає від 4 тисяч до 10 тисяч мешканців.

Для того, щоб органи місцевого самоврядування насправді мали можливість розвивати регіон, уже з 2015 року місцеві бюджети отримають право на частку загальнонаціональних податків. У центральну казну надходитимуть лише кошти, необхідні для виконання державних функцій. Це є головною відмінністю від нині існуючої фіскальної системи на місцях, коли практично всі податки централізовано збираються до обласних адміністрацій, а на місцях залишається незначна частина грошей.

Уряд попередньо пропонує залишати на місцях до 60% податку на доходи фізичних осіб, від 10% до 25% податку на прибуток підприємств, частково — екологічний податок, а єдиний і земельний податки — у повному обсязі. Також органи місцевого самоврядування отримають можливість вводити місцеві податки, визначати їх ставки та встановлювати пільги.

«Збір податків буде розділений на дві частини. Є загальна державна податкова служба України. А органи місцевого самоврядування матимуть свою невелику структуру, яка займатиметься збиранням місцевих податків і зборів, встановлених місцевими радами», — зазначає Анатолій Ткачук. За його словами, в таких умовах кожна територіальна громада, кожна область і кожне місто будуть зацікавлені в тому, щоб у них створювались робочі місця і, відповідно, сплачувалося більше податків.

Експерти переконані, що будь-яка система адміністративного устрою буде ефективною тоді, коли в ній рівномірно поєднуватимуться три компоненти: повноваження, ресурси та відповідальність. «Реалізація повноважень має відбуватися там, де ці повноваження є найважливішими для людей. Чим далі повноваження від місця, де вони повинні реалізовуватися, тим вищою буде корупційна складова», — переконаний Анатолій Ткачук.

Нагальну необхідність укрупнення ра-йонів та громад, а також перерозподіл повноважень експерти пояснюють так: надмірна роздрібненість та малочисельність більшості територіальних громад призводить до їх фінансової неспроможності, відсутності резервів та ресурсів для власного економічного розвитку. Така громада не має сьогодні повноважень та фінансових можливостей вирішувати нагальні проблеми, а її жителі позбавлені доступу навіть до мінімально необхідних послуг. Передусім це очевидне в управлінні, освіті та медицині.

Децентралізація — один із фундаментальних принципів системи державного управління розвинених країн. За таким принципом сьогодні відбувається розподіл повноважень і відповідальності у всіх європейських країнах, зокрема і в Польщі. У цій країні за короткий проміжок часу шляхом комплексної реформи місцевого самоврядування вдалося забезпечити разючі зміни, насамперед щодо надання послуг громадянам.

Приклади впровадження реформи у суспільно-важливих сферах життя українців

Освіта. Питання дошкільної і шкільної освіти залишаться на рівні громади, спе-ціалізована шкільна освіта (спортивні школи, школи-інтернати) — на рівні ра-йону. Професійна технічна освіта, вища освіта першого і другого рівня акредитації — в області. Вищою освітою тре-тього і четвертого рівня акредитації (інститути й університети) буде опікуватися держава.

— Питання про необхідність створення дитячих садочків, початкових та середніх шкіл залишаться на рівні громади. Скажі-мо, держава виділяє близько 15 тисяч гривень у рік на навчання кожного учня. Виходячи з кількості дітей на території села чи селища, громада прийматиме рішення про те, які школи залишати середніми, а які — початковими. Наразі в системі освіти сільської місцевості початкових шкіл — лише 5%, решта — середні, а повинно бути навпаки, — пояснює Анатолій Ткачук.

Медицина. Із сьогоднішньою центра-лізованою системою прийняття рішень у певній адміністративній одиниці неможливо повноцінно утримувати і керувати всіма трьома рівнями медичного обслуговування — первинна медицина, стаціонарна і спеціалізована (онкоцентри, кардіоцентри тощо). Але якщо ці три рівні медицини накласти на трирівневу модель самоврядування з відповідним перерозподілом повноважень і коштів, то виходить така структура: у громади буде первинна медицина зі швидкою допомогою (власне те, що має бути якомога ближче до людей), у районі — поліклініки зі стаціонарним лікуванням, а в області — спеціалізована медицина зі складними операційними і діагностичними центрами. Установи, які лікують більш складні патології, повинні залишатись на рівні центральної влади.

Управління. У трьох селах є мінімум шість посадових осіб: три голови та три бухгалтери. Після об’єднання управлін-ський апарат налічуватиме теж шість посадових осіб, але ними будуть уже голова, бухгалтер, землевпорядник, відповідальний за освіту, юрист, комунальник. Тобто це буде команда, що може компетентно приймати рішення щодо управління.

Регіональний прес-центр «Реанімаційного пакету реформ».

Довідково. «Реанімаційний пакет реформ» був створений у січні 2014-го на Майдані. Активісти вирішили спрямувати енергію протесту мільйонів людей у дієве русло — реформування країни. Замість того, щоби говорити про розбіж-ності, разом взялися за реформи, які змінять країну для всіх громадян України на Заході, Сході, Півдні і Півночі. Навколо «РПР» об’єдналося понад 150 експертів, активістів, журналістів, науковців, правозахисників, які разом розробляють законопроекти, сприяють їхньому ухваленню та контролюють втілення реформаторських законів.

Проведення серії регіональних «круглих столів» Інститутом громадянського суспільства проходить за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».