Із 1 листопада для понад 400 підприємств харчової промисловості Одеської області відкрилася можливість виходу на ринки ЄС. Але тільки якщо будуть впроваджені європейські системи контролю якості.

Як відомо, саме з 1 листопада вступила у дію значна частина Угоди про асоціацію України з ЄС. Відбулося, зокрема, застосування угоди у сферах по-літичного діалогу, зовнішньої та безпекової політики, юстиції, свободи економічного та галузевого співробітництва. Це забезпечить міцне підґрунтя для реалізації основної і великої частини документа — торговельної, що створить нові можливості для українських виробників.

Ресурсна база для сільськогоспо-дарського «прориву»

За даними Інституту проблем національної безпеки при Раді національної безпеки й оборони України, сьогодні понад 70% території країни — 43 млн га — складають сільськогосподарські землі. Розорюється близько 54% території — 32,5 млн га, тоді як у Франції — 32,1%, Польщі — 44,3%, Великій Британії — 24,1%, Німеччині — 33,1%, Нідерландах — 21,7%. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні є найвищою в світі.

Із загальної площі Одеської області (3,3 млн га) землі сільськогосподарського призначення займають 79,8% — близько 2,7 млн га. Їх розораність, за даними Державної служби статистики, складає 78%.

Природна родючість ґрунтів України — одна з найвищих у світі. Все це є базовими передумовами для розвитку такої галузі сільського господарства, як екопродукція, що користується великим попитом на європейському ринку. «Екопродукція — не лише модний тренд, але й масштабна інвестиція в здоров’я нації», — переконані експерти «Реанімаційного пакету реформ».

За підрахунками спеціалістів ННЦ «Інститут аграрної економіки», нині в Україні під органічними культурами зайнято 270 тис. га, проте обсяги споживання екологічно чистої продукції надзвичайно низькі й становлять лише 5,1 млн євро (0,11 євро на одну особу). Для порівняння: у Фінляндії споживання на одну особу становить 15 євро. Попит на екопродукцію на ринку ЄС разом із родючими чорноземами, що за-ймають 44% території України, можуть дати зелене світло вітчизняним сільгоспвиробникам на шляху до ринку ЄС.

У країнах ЄС також особливо цінується виняткова продукція, назву якої визначає регіон її похо-дження. Наприклад, італійський сир пармезан, виготовлений у регіоні Парма та іспанське вино херес, вироблене в однойменному краї Іспанії, не мають аналогів саме через унікальне походження. Приведення українського законодавства в харчовій галузі до вимог ЄС дасть змогу, скажімо, воді «Моршинська», ніжинським огіркам, херсонським томатам чи мелітопольським черешням стати відомими європейськими брендами. Європейці переконані, що саме така геогра-фічна прив’язка додатково захищає продукцію від підробок.

Якість та безпечність

Для того, щоб стати конкурентними на ринку ЄС, 407 підприємств харчової промисловості Одеської області повинні будуть додатково попіклуватися про якість своєї продукції. Справа в тому, що сьогодні в Україні жоден із чотирьох контролюючих органів, які займаються питанням безпечності харчових продуктів, не гарантує її на 100%. «Український виробник має дві точки контролю — перевірка сировини та власне готової продукції перед відправкою на продаж. А під час виробництва контролю нема», — зауважує координатор інформа-ційної кампанії Stronger Together та експерт «Реанімаційного пакету реформ» Любов Акуленко.

В ЄС діє система HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points — аналіз ризиків і критичні точки контролю), яка дозволяє запобігати появі небезпечних чинників у харчових продуктах. Вартість її впровадження в Україні — 70—100 тис. грн. «Використання системи убезпечить і власників підприємств від низки ризиків. Наприклад, виробник потратився на виробництво продукту: закупівля сировини, зарплата працівників, опалення, електроенергія тощо, а в процесі виробництва через хворого працівника в продукт потрапила кишкова паличка. В результаті — кошти ви-трачені, а продукцію треба утилізувати», — аргументують у «Реанімаційному пакеті реформ» важливість впровадження європейської системи. Однак необхідності проводити модернізацію негайно нема. Звичайно, якщо компанія не планує найближчим часом виходити на європейський ринок. Перехідний період для гармонізації стандартів, наприклад, для підприємств малого і середнього бізнесу становить 5 років. «Ніхто не змушуватиме підприємства переобладнуватись під європейські стандарти. Виробники самі повинні визначитися, як їм надалі розвивати свій бізнес і чи вкладати кошти у модернізацію зараз, пізніше чи взагалі не вкладати їх», — каже Любов Акуленко.

Після запровадження стандартів НАССР українці можуть не хвилюватися за якість продукції на торговельних полицях, а вітчизняні підприємства сміливо готувати план збуту свого товару на ринок ЄС, що майже у сто разів більший за ринок України. Експерти переконані, що адаптація українського законодавства до європейських стандартів відкриє додаткові можливості для вітчизняних експортерів та створить сприятливі умови для просування українських товарів на ринок ЄС.

Модернізація виробництва сприятиме залученню іноземних інвестицій, поліпшенню економічних показників та зростанню ВВП. Такий прогрес, своєю чергою, створить в Україні умови для наближення до європейських стандартів життя (в медицині, со-ціальній сфері, рівні заробітної плати) — подібно до того, як до цих стандартів наближалися східноєвропейські країни протягом останніх двох десятиліть.

Довідково. Угода про асоціацію з ЄС — це документ, який встановлює норми співпраці між країнами ЄС й іншими країнами у таких сферах, як економічна, політична, соці-альна, культурна тощо. Робота над документом тривала 5 років. Наразі 19 країн світу співпрацюють з ЄС у рамках угод про асоціацію. Єдиного стандартного тексту Угоди про асоціацію з ЄС не існує. Для кожної країни розробляють інди-відуальні умови залежно від глибини співпраці, перспектив членства в ЄС і т.д. Політичну частину угоди Україна та ЄС підписали 21 березня, економічну — 27 червня 2014 року.

Регіональний прес-центр ініціативи «Реанімаційний пакет реформ».