Думати глобально, діяти локально

У попередніх статтях циклу (див. «ЧН» за 5 та 17—19 липня, 4 вересня та 4 жовтня) ) йшлося про те, як зміни клімату вплинуть на життя нашого регіону, а також про те, як ми можемо пристосуватися до цього процесу. Зміни позначатимуться не лише на природі, нашому здоров’ї та методах господарювання, й на економічному та енергетичному секторах.

За експертними прогнозами, викопні джерела тепла й енергії — вугілля, газ, нафта — будуть у майбутньому значно дорожчати через підвищення попиту, виснаження запасів, а також через міжнародні конфлікти та внутрішні політичні кризи. Тому необхідно зменшувати залежність енергетики і теплового сектору країни від викопного палива, що водночас сприятиме скороченню викидів парникових газів.

Країни Європи отримують у середньому понад 14% енергії, необхідної для країни, від поновлюваних джерел. Найбільший показник у Норвегії: тут він перевищує 64%. В Україні — менше 1%. Зараз у світі 95 країн, що розвиваються (у 6 разів більше ніж у 2005 році), провадять політику, яка стимулює розвиток відновлюваних джерел енергії. Наша країна також повинна звернути увагу на цю сферу. Та поки що використання альтернативних джерел енергії для нас є новим напрямком і ми вважаємо його чимось далеким і недоступним. Але давайте разом розберемося в питанні і постараємося розвіяти ці переконання.

Що таке альтернативна енергетика

і «з чим її їдять»?

Класичним способом отримання тепла та енергії вважається спалювання викопного палива — вугілля, нафти, газу. В результаті цього в повітря потрапляє дуже багато парникових газів — вуглекислого, метану та інших. Крім того, запаси викопного палива не є нескінченними, і тому ціни на ці ресурси будуть весь час зростати. За середніми підрахунками, при нинішніх темпах видобутку і споживання в розвіданих родовищах світу нафти вистачить на 15—25 років, газу — на 30—50, вугілля — на 100—200.

У ХХ столітті людина навчилася отримувати енергію в процесі розпаду атомів деяких речовин. Атомна енергетика безпосередньо не супроводжується викидами парникових газів, але має інші недоліки — високий ризик масового ураження в разі аварій на АЕС, необхідність захоронення радіо-активних відходів тощо.

У ХХІ столітті популярність отримала альтернативна енергетика — використання енергії природних поновлюваних джерел: сонця, води, вітру, геотермальної енергії, енергії біомаси, біогазу та інших. Альтернативні джерела енергії становлять інтерес через вигідність їх використання і, як правило, низький ризик заподіяння шкоди довкіллю.

Не слід вважати, що це зовсім новий напрям в енергетиці. Ще в доісторичну епоху люди палили вогнища для обігріву, пізніше — топили печі дровами, підігрівали воду на сонці, використовували енергію проточної води для роботи млинів...

Останнім часом людина винайшла більш ефективні інструменти для використання цієї енергії: сонячні панелі, колектори, вітряки, гідроелектростанції, сучасні установки для

отримання енергії від різниці температур на поверхні ґрунту та в надрах землі і багато інших. Вони дозволяють переводити природну енергію, джерела якої нас оточують, у доступніші та зручніші для нас електричну енергію та тепло, які ми можемо використовувати в повсякденному житті.

Як можна отримувати енергію

в домашніх умовах

Хоч останнім часом наука зробила крок далеко вперед, багато людей, у тому числі і в нашій країні та регіоні, вважають використання поновлюваних джерел енергії чимось недосяжним, недоступним у повсякденному житті.

Насправді нам доступні багато пристроїв, що працюють від енергії сонця, вітру чи інших джерел — починаючи від найпростіших і до більш складних.

На полицях магазинів або в інтернеті можна знайти, наприклад, зарядні прилади для телефону або ноутбука, оснащені невеликою сонячною панеллю. Вони можуть особливо знадобитися на природі або в інших випадках, коли під рукою нема робочої розетки.

Якщо говорити про складніші пристрої, для жителів України дедалі доступнішими стають сонячні колектори, панелі, вітряки, якими вже ефективно користуються міні-готелі та господарства в різних куточках нашої країни. До того ж, новий закон України дозволяє приватним особам продавати надлишок електроенергії, отриманої від альтернативних джерел у господарстві, державі за спеціальним «зеленим тарифом».

Трохи докладніше про ці пристрої.

Сонячні колектори дозволяють нагрівати воду за допомогою сонячної енергії. Ця вода може потім циркулювати в системі опалення або використовуватися для гарячого водопостачання будинку. Всесезонний колектор може працювати і взимку, в умовах слабкої освітленості і негативних температур. Сонячні колектори зараз виробляються і в Україні. Вартість одного варіює залежно від розміру, типу і виробника, починаючи від 2500 грн.

Вітряки називаються ще вітряними млинами або вітрогенераторами. Вони ефективні у місцях, де часто дмуть сильні вітри, енергія яких може перетворюватися в електроенергію, а та, в свою чергу, застосовуватися для електропо-стачання будинку. Вітряк можна придбати починаючи від 4000 грн.

Сонячна панель переводить енергію сонця в електроенергію. Працює як у теплу пору року, так і взимку. Вартість панелей значно варіює. Невеликі моделі, наприклад, 50х35 см, коштують десь 500 грн. На основі сонячних батарей створені різні зарядні пристрої для побутових приладів.

Також у приватному будинку можна встановити біогазові установки, геотермальні системи та інші прилади, що дозволяють використовувати альтернативні джерела енергії.

Зрозуміло, що спочатку потрібно вкласти гроші і придбати такі пристрої, але вони окуплять себе за 3—7 років, залежно від потужності пристрою, а також кількості енергії, яку ви споживаєте, і ви станете повністю або частково незалежним від централізованої тепло- та енергомережі.

Обігрів будинку

за допомогою біомаси

Ще однією можливістю використання природних поновлюваних ресурсів є обігрівання будинку спалюванням біомаси. Різні деревні залишки, солому, очерет можна спресовувати в спеціальних установках у брикети або виробляти пелети (дрібніші паливні гранули). Пелети та брикети можна спалювати в звичайних сільських печах або в спеціальних твердопаливних котлах, які більш ефективні, оскільки перешкоджають втратам тепла і мають вищий коефіцієнт корисної дії. Твердопаливні котли можна під’єднати до системи опалення будинку.

Від спалювання брикетів виділяється майже така ж кількість тепла, як і від спалювання вугілля, але вони дешевші. Якщо тонна вугілля в населених пунктах Одеської області коштує зараз близько 5 тисяч гривень, то тонна брикетів місцевого виробництва — в півтора-два рази менше. Крім того, спалювання місцевих брикетів не призводить до додаткових викидів парникових газів, тому що відбувається колообіг вуглецю в регіоні.

Твердопаливні котли виробляють і в Україні. Їх вартість для приватного будинку — близько 10000 гривень. Опалення приватного будинку газом раніше обходилося в 500 і більше гривень на місяць, а зараз буде ще дорожче. Якщо замінити газовий котел на твердопаливний, то останній окупиться за кілька років.

У рамках проекту «Адаптація до зміни клімату в дельті Дунаю» у Вилковому буде встановлена лінія з виробництва брикетів з відходів очерету, за допомогою яких опалюватимуться будівлі міськради і Дунайського біосферного заповідника. Надлишки брикетів надійдуть у продаж для місцевого населення.

Використовувати очерет у дельті Дунаю для виробництва брикетів добре з декількох точок зору — цього ресурсу в регіоні багато і його мозаїчне викошування призводить до відновлення плавнів ріки. До того ж відновлюваність ресурсу дуже висока — очерет щорічно відростає.

Таким чином, альтернативна енергетика цілком може увійти в дім кожного українця. Якщо ми будемо поєднувати енергоефективність з використанням альтернативних джерел енергії, то зможемо побудувати енергонезалежне майбутнє для нашої країни.

(Проект «Адаптація Дельти Дунаю до кліматичних змін шляхом інтегрованого управління водними та земельними ресурсами» втілюється за фінансової підтримки Європейської комісії через тематичну програму з навколишнього середовища та сталого управ-ління природними ресурсами, включаючи енергію (ENRTP).