19 листопада відзначається одна з найоригінальніших та найбезглуздіших дат у календарі — Всесвітній день туалету. Він був проголошений 2001 року в Сінгапурі під час міжнародної конференції, присвяченої проблемам вбиралень.

Більше 200 делегатів з Азії, Європи і Північної Америки, які представляли 17 національних туалетних асоціацій, зустрілися, щоб обговорити насущні проблеми і роз-глянути нові концепції розвитку цієї справи. Результатом зустрічі стало створення Всесвітньої туалетної організації, яка опікується по-ліпшенням санітарних умов у всьому світі. До неї входять уже 534 учасники із 86 країн.

Світова громадськість вперше відзначила Всесвітній день туалету 19 листопада 2002-го. І відтоді щороку віддає шану... туалетам.

Та чи можна назвати цю дату такою вже й безглуздою, а свято дивним, якщо в епоху надсучасних технологій та розвитку цивілізації більш як 40% населення планети досі не мають можливості користуватися вбиральнями? Уявіть собі, у третьому тисячолітті 2,5 мільярда землян не мають туалетів з нормальними санітарними умовами, а 1,1 мільярда змушені задовольняти фізичну потребу на відкритому повітрі. Як наслідок, кожні 20 секунд діарейні захворювання вбивають у світі одну дитину.

«Кожна третя людина не має елементарного туалету», — заявив з цього приводу представник ООН Ян Еліассон. За його словами, майже дві тисячі дітей помирають що-дня від кишкових інфекцій, яких можна запобігти санітарними методами. «Антисанітарія та відсутність водопостачання завдають економічних втрат на 260 мільярдів доларів щорічно», — сказав експерт.

Суспільство в цьому питанні за-йшло так далеко, що фонд Білла Гейтса виділив перші гранти на розробку високотехнологічних унітазів. За умовами конкурсу, туалет майбутнього повинен перетворювати відходи в екологічно нешкідливі матеріали та енергію, яку можна запасати в акумуляторах.

Але нам в Одесі до того далеко. За санітарними нормами, які були розраховані ще в 1977 році, туалети в місті повинні розташовуватися на відстані 500—700 метрів один від одного. А що маємо насправді? Санітарія у громадських вбиральнях якщо й підтримується, то лише вапном. Та й то винятки. У парках малих дітей батьки «усаджували» на свіжому повітрі, бо, даруйте, більше ніде. Наприклад, у парку Перемоги туалет лише один і розташований він в одному з кінців, а площа парку — майже 49 гектарів. Чи може мала дитина втерпіти, аби добігти з одного кінця в інший? А що вже й казати про літніх?..

Щоправда, зараз знайшлася альтернатива — біотуалети. Вони є майже в усіх громадських місцях. Звичайно, ця послуга не безкоштовна — в середньому 2 гривні. Та що входить у цю вартість? Адже в кабінках зазвичай дуже брудно і, відверто кажучи, бридко. Туалетного паперу, як правило, нема, а з усіх щілин задуває вітер. Тож не дивно, що, обираючи між біотуалетом і вулицею, люди й досі часто зупиняються на останньому варіанті.

Але добре, що хоч таке понавигадували. Колись давно, коли біотуалетів ще не було, на Куликовому полі дехто справляв свої потреби між деревами. Кого зловлять правоохоронці — з того штраф. І байдуже, що навіть коли проводилися різні концерти, на які збиралися сотні, чи й тисячі городян, — не було жодного туалету.

А ось що одесити пишуть на форумах на цю тему: «Туалети є практично на будь-якому ринку, на авто- та залізничному вокзалах, в аеропорту, в McDonalds. Уздовж моря і в парку Шевченка (залишилися з радянських часів) — безкоштовно, але брудно, їх місцезнаходження легко визначається за запахом, навіть якщо не шукати. Влітку їх встановлюють на пляжах, але далеко не на всіх (мабуть, не витримують конкуренції з морем). Аркадія, Ланжерон, Дельфін — ось декілька оазисів цивілізації».

До речі, треба віддати належне (не сприймайте за рекламу) «МакДональдсам». Вони є кожному ра-йоні міста, особливо в людних місцях. І туди черги частенько стоять саме до туалету. Щоправда, керівництво мережі це збагнуло, і тепер до «оази цивілізації» можна потрапити тільки за чеком від торгового закладу. Та люд заради туалету не проти з’їсти й пиріжка. А якщо нема тої десятки?..

То що, ми також входимо до тих 2,5 мільярда землян, які не мають можливості користуватися вбиральнями з нормальними санітарними умовами?

Ярослава СТЕПОВА.

Кілька цікавих фактів

• У середньому людина ходить до туалету 2500 разів на рік, а впродовж життя проводить на унітазі від кількох місяців до кількох років.

• Встановлено, що жінки проводять при кожному відвідуванні туалету майже втричі більше часу, ніж чоловіки. Крім того, жінки навідуються туди частіше за чоловіків.

• Вперше туалети були розділені на чоловічий і жіночий у 1739 році.

• Інвестиції в покращення санітарних умов повертаються у п’ятикратному розмірі.