Китайське прислів’я твердить: «Ти можеш стати розумним трьома шляхами: шляхом власного досвіду — це найгіркіша путь; шляхом наслідування — це найлегший напрямок; шляхом мислення — це найблагородніший шлях». Так образно сформували високу мету інтелектуальної діяльності кандидати історичних наук, доценти Олена Шановська та Ірина Місевра у своєму зверненні до тих, хто збирається присвятити своє життя науковій діяльності, у День аспіранта, проведеного вже вдруге на кафедрі історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету.

Це свято, нагадаємо, було започатковане 14 листопада минулого року з ініціативи кафедри, де виходили з того, що саме аспірантура є тим потужним джерелом, яке живить науку перспективними кадрами молодих дослідників, котрі, переймаючи досвід своїх наставників і попередників, йдуть далі у нескінченному пізнанні світу, здобутті і використанні нових знань. Відомо, що свої аспірантські роки майбутні вчені — хтозна, може й світового масштабу —здебільшого проводять у матеріальній скруті. На аспірантську стипендію безбідно не проживеш. Тому духовне заохочення цих молодих людей, допитливих, спостережливих, ініціативних, зацікавлених у визнанні своєї наукової і творчої роботи, ладних заради цього терпіти нестатки й труднощі, особливо важливе.

За рік, що минув, ініціатива кафедри історії та етнографії України набула широкої підтримки в університеті. Про це свідчить, зокрема, розробка «Положення про День аспіранта», проект якого сьогодні вдосконалюється, щоб врахувати всі слушні думки з цього приводу, І нема сумніву, що в найближчій перспективі кожен структурний підрозділ ОНПУ — інституту, факультету чи кафедри — теж долучиться до цієї ініціативи.

З нагоди Дня аспіранта відбулося розширене засідання кафедри, в якому взяли участь проректор з наукової роботи університету Дмитро Дмитришин, викладачі, гості, представники ЗМІ, ну і, звісна річ, самі винуватці свята — аспіранти.

Керівник кафедри доктор історичних наук, професор Григорій Гончарук коротко розповів про внесок колективу у справу підготовки наукових кадрів. Показовий факт: тут усі аспіранти, як правило, захищаються своєчасно або й достроково. Теми наукових робіт відповідають найважливішим вимогам і запитам сучасності.

Ось і на цьому засіданні заслухали звіти трьох аспірантів, які пишуть актуальні дисертації. Анаста-сія Ільченко досліджує тему «Кредо «Україна — не Росія» в діяльності Президента України Л.Д. Кучми», Лілія Комнат — «Драматизм і приреченість політики та історична перспектива починань Президента України В.А. Ющенка», а Вікторія Татарова — «Нові тенденції в роботі преси Одещини в період неза-лежницьких процесів в Україні у 1989—1996 роках». До речі, одна з газет, які аналізує Вікторія, — «Чорноморські новини».

На засіданні кафедри ще раз проаналізували вже згаданий проект «Положення про День аспіранта». До його схвалення завчасно говорити про заплановані заходи. Скажемо лише, що вони спонукатимуть аспірантів до ще пліднішої наукової діяльності, передбачатимуть відзначення кращих робіт, обмін досвідом, виставки авторефератів дисертацій на здобуття наукового ступеня аспірантів попе-

редніх років, монографій та публікацій, концерти, а також вирішення побутових проблем молодих науковців. Передбачається, що підсумки дослідницької роботи будуть включені до рейтингових показників роботи кафедр та самих аспірантів.

Як годиться, з нагоди свята пролунало багато привітань та побажань. Колишня вихованка кафедри, а нині доцент Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Надія Кіндрачук побажала керівникам кафедри та нинішнім аспірантам невтомного самовдосконалення, здійснення мрій і задумів. До неї приєдналися кандидати історичних наук Ліля Іва-ніченко і Марина Цинова. А Інна Кривдіна, доцент кафедри правознавства Політеху, яка родом з Гор-лівки, побажала всім ще й миру та злагоди.

Ми поцікавилися у проректора ОНПУ Дмитра Дмитришина, якої він думки про започаткування Дня аспіранта.

— Проблема продовження освіти після закінчення магістратури, проблема наукових досліджень, ініціатив, інновацій молодих вчених —це загальнонаціональна проблема, — відповів Дмитро Володимирович. — І чим більше ми зуміємо зацікавити молодь у цій сфері діяльності, тим корисніше буде для держави, суспільства. У зв’язку з цим хочу відзначити ініціативу кафедри історії та етнографії України, яку очолює Григорій Іванович Гончарук, щодо встановлення Дня аспіранта.

У часі збіглося й те, що новий закон про вищу освіту в Україні, схвалений у вересні, надає аспірантурі нових якостей. Тепер це не лише етап наукової діяльності, але й наступний щабель кваліфікаційно-навчального та наукового рівня. Саме за таким зразком організовано аспірантуру в низці європейських країн та США. До речі, у США аспірантура триває чотири роки й, окрім наукової роботи, аспірант прослуховує велику кількість спецкурсів. Усе разом значно підвищує його рівень як ученого. Згідно з новим законом сьогодні в Україні до аспіранта теж ставиться вимога не лише займатися винятково науковою роботою, а й отримати ще один, наступний, кваліфікаційний рівень. Це, безумовно, позначиться на якості молодого вченого. Розумієте, людина, яка має талант, знає і вміє, як досягти наукових висот, приносить користь значно більшу, ніж, скажімо, якийсь успішний бізнесмен. Хоча б тому, що перший працює на імідж держави, а другий — переважно на себе.

Отже, День аспіранта, так би мовити, лягає в тему дня. І такий захід ми збираємося зробити регулярним не лише на рівні кафедри, а й усього університету. Більше того, працівники інших вишів також уже зацікавилися цією ініціативою, щоб поширити її і на свої навчальні заклади, підкреслив проректор ОНПУ.

Що ж, цілком можливо, що настане такий день, коли, як написав один поет-початківець: Вируватимуть демонстрації, Нестимуть транспаранти:

«Хай живуть Політеху новації!» «Хай живе День аспіранта!»

НА ЗНІМКАХ: проректор з наукової роботи ОНПУ Дмитро Дмитришин і завідувач кафедри історії та етнографії України Григорій Гончарук; аспіранти — надія української науки.