Постановою Кабінету Міністрів від 26 листопада з метою ефективної реалізації положень закону «Про очищення влади», забезпечення відкритості, прозорості та публічності у діяльності органів виконавчої влади, здійснення громадського контролю за їх діяльністю, оновлення громадських рад, утворених при органах виконавчої влади до 22 лютого 2014-го, вирішено припинити повноваження нині діючих громадських рад, а державним адміністраціям вжити заходів до формування нового складу таких рад.

Під час брифінгу в обласному кризовому медіа-центрі на цю тему говорили громадські активісти Леонід Штекель і Володимир Максимович.

Нагадаю, громадська рада є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

Володимир Максимович пояснив, що громадська рада спроможна вершити великі діла: зупинити незаконні забудови, очистити місто від бридких для ока малих архітектурних форм, вирішити чимало інших проблем, важливих для Одеси та області. Він також нагадав, що два роки тому громадська рада при облдержадміністрації була активною і впливовою: створила свій сайт, відкрила громадську приймальню, розробила стратегію розвитку громадянського суспільства для області. Що до роботи в ній були залучені квалі-фіковані експерти: юристи, економісти, люди з науковими ступенями. Однак два роки тому громадську раду, за словами Володимира Максимовича, розігнали, натомість до складу нової набрали за незрозумілими критеріями маловідомих діячів, які боялися виступити проти влади і бажали для себе якихось привілеїв.

Леонід Штекель додав, що громадській раді представляти інтереси обласної громади надзвичайно складно. На Одещині зареєстровано понад 10 тисяч громадських організацій. Скільки із них реально працює — то вже інше питання. Згідно із чинним законодавством, до ради може увійти представник будь-якої з них.

Минулого разу долучитися до такої вагомої справи висловили бажання сотні. Намір пречудовий, але ви-значитися, хто важливіший для такої роботи, люди самостійно не змогли. Не допомогли у цьому і старання спеціалістів обласного управління комунікацій з громадськістю. Щоб нікого не залишити за порогом і нарешті припинити безкінечну колотнечу, а вона зчинилася така, що аж у Києві почули, вирішили до складу ради тоді взяти всіх, хто того бажав. Набралося аж 173 особи, які були розподілені для роботи у комітетах.

Натовпом добре витоптувати чужий город, а не загоювати соціальні рани громади, тож зрозуміло, що з такого гамірливого кагалу толку виявилося небагато. Журналісти неоднораз ставали свідками чвар, які спалахували на засіданнях комітетів і на загальних зборах громадської ради. Заходи, які організовувалися активістами, нагадували мітинги серед своїх. Ефективність такої роботи — нульова.

Вже, здається, всі переконалися у тому, що потреби набирати до складу ради великої кількості людей не було й нема, зважаючи бодай на те, що кожне управління, кожна державна служба має своїх громадських експертів або консультантів, які, з огляду на повноваження, виконують відповідну роботу.

Можливо, варто спробувати сформувати громадську раду при обласній державній адміністрації із консультантів, які добре знаються на певних справах: земельній, екологічній, медичній...

Спікери брифінгу висловили ідею провести, допоки є час, кілька «круглих столів» з вироблення процедури формування нового органу і порядку його роботи.

Під час брифінгу прозвучала пропозиція повернутися до практики діяльності новоствореної громадської ради за конкретними проектами: тоді, мовляв, при першій громадській раді були напрацьовані пропозиції щодо видачі актів власності на землю, боротьби з продажем в аптеках препаратів, які містять частку наркотичних речовин, допомоги ув’язненим тощо. Спікери стверджували, що ці проекти були успішними і мали конкретний результат.

Заперечу: наміри — були, конкретних результатів — не було. Знаю про те достеменно, оскільки сама входила до складу першої громадської ради.

Насправді ж сама ідея цікава. Якщо йти цим шляхом, то спершу необхідно чітко визначити проблеми (а їх не може бути нескінченно багато, як і добровольців, набраних до нової громадської ради). Це мусять бути спеціалісти, які на конкурсній основі запропонують шляхи та методи вирішення тієї чи іншої проблеми. Зрозуміло, що з часовими термінами, задіяними ресурсами, з публічною звітністю про проміжні результати. Ці проекти мусять бути оплаченими. Можливо, що з фондів бюджетного фінансування як соціальне замовлення, на яке щороку виділяється до третини мільйона гривень.

Гарно й правильно мовили учасники брифінгу, що громадянське суспільство — це основа, на якій тримається демократія, це праця розумних і відповідальних людей, а не сходка десяти пенсіонерів, які зібралися поговорити.

Робота в громадській раді не оплачується. Тоді навіщо, запитаєте, дехто так прагне до неї потрапити? Хтось насправді хоче змін на краще і вважає голос громади — великою силою, локомотивом демократії, рух якого поважає влада і підтримують люди. Щоправда, лише хотіти змін замало. Часто сам активіст не зовсім розуміється на тому, в якому напрямку рухається локомотив, навіщо він узагалі кудись несеться і яка роль саме його у цьому русі. Когось влаштує, якщо громадська рада виступить у ролі кози на мотузці, за яку смикатиме влада. Ось чому там чимало людей (приємних і чемних), які є так званими «хронічними активістами»: їх скрізь і всюди запрошують, і для всякої влади вони свої. Певний відсоток у кожній громадській раді традиційно складають ветерани та пенсіонери. З усією повагою до їх віку і внеску в розбудову життя, іноді цим шанованим людям не зайве пояснювати, що часи, коли треба лише ганьбити чи підтримувати, коли треба було просто поважно сидіти в залі, а в визначений час голосувати за те рішення, на яке вказали, — безповоротно минули, що сьогодні треба думати і діяти конструктивно.

До громадської ради неодмінно прагнуть увійти лідери громадських організацій, які «сидять» на грантах, тож участь у такому авторитетному органі для їхніх спонсорів є підтвердженням значущості людини у громаді, що насправді часто буває далеким від істини.

Приблизно у січні—лютому наступного року обиратиметься новий склад громадської ради при облдерж-адміністрації. Хто до неї потрапить цього разу і як себе проявить?

Завдання перед таким органом стоятиме вкрай важливе. Нині, почули учасники брифінгу, необхідно дати рух механізмам громадського впливу, які у нас поки що не прижилися. І лише через громадську діяльність і ніяк інакше їх можна запустити. Люди, мовляв, мусять відчути, що можуть впливати на наше спільне життя, на владу, на державу.