Багато хто нині ставить питання: як воно — жити по-новому і що нового приніс нам новий президент та знову новий очільник Кабінету Міністрів?

Давайте поглянемо на зміни до Податкового кодексу України, внесені законом №71-VIII від 28.12.2014 р. Ним, зокрема, передбачений новий податок на нерухоме майно (хоча й раніше його пробували запровадити). Ставка податку — до 2% від мінімальної заробітної плати. Визначення розміру податку покладено на органи місцевого самоврядування (міські та сільські ради). Цей податок буде спрямовуватися до місцевого бюджету, тому нормальний міський або сільський голова встановлюватиме його по максимуму: станом на 2015 рік це 24 грн на 1 кв. м (зайвої квадратури). Наприклад, квартира у вас 70 кв. м, неоподатковувана площа для квартири складає 60 кв. м: 70—60=10 кв. м площі, що оподатковується, відтак 10 кв. м х 24 грн = 240 грн на рік. Для хати площею 150 кв. м неоподатковувана площа складає 120 кв. м: 150 — 120 = 30 кв. м площі, що оподатковується, 30 кв. м х 24 грн = 720 грн на рік. Для всієї комерційної нерухомості, крім сільгоспвиробників та промисловості, буде встановлена ставка 24 грн за 1 кв. м. За такого підходу, всіх мешканців сіл та маленьких містечок прирівняли до жителів Києва, власників елітних маєтків у Кончі-Заспі, які, втім, не факт, що щось узагалі платитимуть, бо підконтрольна їм місцева влада встановить для них нульову ставку цього податку.

Підприємця у маленькому селі, який тримає магазин, у сплаті цього податку прирівняли до столичного підприємця, який торгує на Хрещатику, або до підприємця, що має магазин на Дерибасівській в Одесі...

Якщо гадаєте, що ви просто не платитимете цей податок і вам це минеться, ви помиляєтеся — розрахунок за вас зробить податкова, виходячи з офіційної бази даних, а далі — виконавча служба і примусове стягнення аж до арешту вашого майна та його продажу. Ці зміни призведуть до закриття торговельних закладів у маленьких селах, а також ударять по мешканцях таких населених пунктів.

Але жити по-новому — це і допомога у веденні бізнесу. А «допомога» передбачається така: з 1 липня 2015-го підприємці, які належать до 3-ї групи оподаткування, повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО), а з 1 січня 2016-го — і підприємці 2-ї групи. Ті, хто торгує нафтопродуктами, тютюновими та горілчаними виробами, — із січня нинішнього року мають переказувати до місцевого бюджету 5% від загального обороту продажу цих товарів. Пиво тепер прирівняне до горілчаних виробів, на нього потрібна ліцензія та РРО. Міф, що бізнесу зменшили єдиний соціальний внесок, розвіюється, коли починаєш читати преамбулу про застосування 16% ставки. Так ось, 16% ставка застосовується до тих, у кого заробітна плата складатиме 3500 грн. Даруйте, але ж у нас, жителів сіл та містечок, про таку можна тільки мріяти!..

Уряд не міг не «потурбуватися» і за простих селян. Так, з 1 січня вступила в силу норма закону, яка забороняє реа-лізацію та обіг необробленого молока, сиру домашнього виробництва, а також м’яса тварин подвірного забою (це передбачено законом «Про безпечність та якість харчових продуктів»).

І ця вся «турбота» наших керманичів про нас, мешканців сіл та містечок, — на фоні відвідин президентом з родиною концерту Вакарчука і сплати за квитки 100000 грн.

Ось і виходить, що це не нове життя, а поштовх до нового майдану.

Від редакції. Питання, порушенні у цьому дописі, направду сьогодні не можуть не турбувати, бо вони стосуються кожного українця — від старожила до немовляти. Кожен з нас наповнює бюджет через податки і внески (прямі чи опосередковані), а потім отримує з того віддачу у вигляді послуг — освіта, медицина, держслужби і т.д., пільг чи преференцій.

На жаль, зміни, які взявся запроваджувати уряд, не мають належного роз’яснювального супроводу, а відтак сьогодні навіть від фахівців можна почути дещо розгублені прогнози щодо реалізації задекларованих реформ. Що вже й казати про звичайних людей, на чиї плечі, схоже, вкотре ляже весь тягар намірів і помилок. А тому, щоб убезпечитися від найгіршого сценарію, варто відразу ставити такі ось, як Валерій Панченко, запитання. Так, можливо, дещо наївні, можливо, дещо від супротивного. Але ми, суспільство, мусимо їх ставити. А наступний крок — змусити владу давати відповіді на ці запитання.

І замість післяслова. Звісно, на фоні загального зубожіння народу вартість квитків на згаданий у дописі концерт Святослава Вакарчука (від 2250 до 20000 гривень) виглядає, як знущання, але, зауважимо, це був благодійний концерт і зібрані на ньому кошти — майже 10 мільйонів гривень — пішли на оснащення операційних залів Запорізького військового шпиталю. І цей факт — на що родина Порошенків віддала 100 тисяч гривень, заплативши за квитки, — теж потрібно враховувати. Як і те, що законодавці все ж відтермінували впрова-дження норм закону щодо заборони реалізації агропродукції домашнього виробництва та подвірного забою.