Як жартують орнітологи, птахи, які залишилися зимувати в Україні, незважаючи на холод, наполегливо наспівують: «Не нужен нам берег турецкий и Африка нам не нужна». Це стосується горобців, які постійно стрибають по вулицях, синиць, що пурхають з гілки на гілку; завжди яскравих і компанійських снігурів, спритних, метушливих сорок; пташиних геніїв — ворон, котрі доживають до 200-річчя, голубів, відомих своїми послугами людству в ролі кур’єрів та листонош. І це тільки наші найближчі cусіди.

Загалом же в теплі краї не відлітають з України 135 видів пернатих. Щоправда, не про всіх можна сказати, що вони так робили спокон-віку. Деяким сподобалися українські зими порівняно недавно. У цьому числі — крихітка — вівчарик, яка важить 10—11 грамів (на знімку). Раніше ця пташка зимувала в Африці, а тепер вважає за краще залишатися під Одесою. За твер-дженням орнітологів, 100 років тому взимку в наших краях і шпаків не бачили, а тепер вони зимують у нас.

Компанія птахів, що зимують в Україні, поповнюється ще й за рахунок майже 20 видів пернатих гостей з інших країв. З далекої півночі летить до нас маленька біленька пташка — сніговий подорожник, що любить бігати вздовж доріг, за це її так і прозвали. Прикрашають зимовий пейзаж омелюхи, які прилітають з північних лісів. Не випадково їх називають в народі красенями: ніжне оперення цих птахів має димчасто-рожеве забарвлення, а темний хвостик закінчується широкою жовтою смужкою, другорядне махове пір’я на крилах більшості особин закінчується маленькою яскраво-червоною пластинкою, а на голові — завзятий пухнастий чубок.

Завдяки орнітологам ми дізнаємося багато подробиць із життя птахів, які віддають перевагу нашій зимі над теплими краями. Наприклад, маленькі гуси, які прилетіли до нас зимувати зі Скандинавії, славляться міцними сімейними узами. Якщо покохали одне одного, то на все життя. «Чоловіки», як це і має бути, захищають свою пару, мов зіницю ока, вони, як і «матусі», — дуже дбайливі і відповідальні батьки. А от іншому північному гостю — зимняку (канюк мохноногий) — властивий інфантицид (дітовбивство). Оберігаючи первістків, ці птахи можуть вбивати молодших, мовляв, усіх не прогодуєш... А якщо, побувавши в лісі, на хвойних деревах ви побачите зграйки червоно-коричневих великоголових птахів, це також наші гості — шишкарі (клести). Читаючи про них, дивуєшся, адже шишкар — єдиний птах, який будує гнізда і виводить пташенят у самому розпалі зими — у січні! Причому самиця клеста висиджує яйця в засипаному снігом гнізді.

Те, що наші пернаті залишаються зимувати в рідних краях, і те, що їхні побратими-чужоземці для зимівлі обирають Україну, давайте сприймати і як віру в нас, людей, а саме в те, що ми їм допомагатимемо пережити важкі дні зимівлі. Холоди вони переносять стійко — у багатьох пернатих температура тіла постійно тримається в межах 42 градусів, а в маленьких птахів досягає і 45 градусів. А от від голоду, особливо під час снігопадів, заметілей, морозів і після відлиги, коли гілки і стволи вкриті тонким шаром льоду, багато гине, якщо їх не підгодовувати. Наприклад, згідно з деякими даними, із десяти маленьких пташок до весни доживають дві.

Тепер коротко про меню для пернатих. Найкалорійнішим із сухих рослинних кормів вважається сире насіння соняшнику і насіння конопель, а найзбалансованішим — зерна вівса, проса, суміші різних трав. Причому фахівці радять трохи дробити насіння, пшеницю, жито, ячмінь, кукурудзу, бо намагаючись подрібнити тверді зерна, птах може пошкодити дзьоб. Окрім сухих кормів, у годівниці можна покласти і м’які: пісні каші, свіжі яблука, розмочені сухофрукти. А крихточки просмаженого до повної сухості білого хліба підходять для підгодівлі абсолютно всіх птахів. Водночас орнітологи нагадують, що деякі продукти для пернатих не просто шкідливі, а й згубні. Насамперед — усе смажене і солоне. Не можна їм давати прогіркле зерно, зацвілі продукти, чорний хліб.

Дуже часто доводилося спостерігати, як люди, підгодовуючи голубів і синиць, проганяють горобців, мовляв, і так протримаються. Протримаються, але недовго: якщо горобець не поїсть більше двох діб, він загине. А життя у горобця і так недовге — у середньому чотири роки, хоча є й довгожителі — де-в’яти- й одинадцятилітні горобці. Давайте рятувати і їх від голодної смерті, тим більше що в їжі вони не вередливі — зрадіють вареній картоплі, різним крихточкам з вашого столу.

...Традиційно матеріали з цієї тематики закінчуються нагадуванням, що практично кожна пташка, яка перезимувала, буде вірним помічником у захисті лісів, полів, городів, дачних ділянок. Але сьогодні, посилаючись на публікації низки вітчизняних і зарубіжних медиків, коротко зупинюся на орнітотерапії — лікувальній дії співу птахів на людину. Наприклад, індійські лікарі прописували жертвам безсоння послухати цвірінькання горобця. На думку багатьох фахівців, які займаються орнітотерапією, солов’їний спів і пісеньки маленької славки добре лікують депресивні стани, знімають головний біль. При аритмії радять слухати канарок, співучих дроздів, вівсянок, зябликів, а при неврозах — мелодії, які виводять щиголь або чиж. Є думка, що під впливом співу птахів у дітей розвивається музичний слух, зміцнюється нервова система.

Але, звичайно ж, птахів треба любити і берегти не лише тому, що вони приносять користь людині. Маємо не забувати: якщо ми віримо в Бога (як стверджує більшість громадян), то повинні любити і все, що Ним створене, любити і допомагати.