Ті, хто послуговується інтернетом, знають напевно, що в онлайн-просторі існує величезне військо, яке, застосовуючи найрізноманітніші методи, веде брудну інформаційну війну проти України.

Трохи оговтавшись і наковтавшись бруду, проти московських троллів повстали й почали організовуватися у групи ті, хто взяв на себе місію захищати Україну он-лайн.

Сьогодні український інформаційний простір здатен за себе постояти, тож не варто вважати, що кремлівська братія продовжує тут повністю хазяйнувати.

Ось, скажімо, групи «Диванна сотня», «Інформаційний спротив» та інші надають інтернет-споживачам і поширюють у мас-медіа лише правдиві новини. Існують і самотні бійці невидимого фронту, яких ми іноді знаємо лише за їхніми онлайн-іменами. Чимало користувачів створюють у кіберпросторі власні проекти, щоб протидіяти ворожій пропаганді, хтось більш вдало, хтось — менш.

Цими днями в Одеському кризовому медіа-центрі зустрічався з журналістами блогер Олександр «Злий одесит», який розповів про особливості інформаційної війни у всесвітній павутині.

Олександр виявився зовсім не злим. До оголошення власної інформаційної війни його спонукало негативне ставлення росіян до подій на Євромайдані, нахабне захоплення Росією Криму і події на Сході України. У відповідь він ви-рішив усі свої знання та вміння скерувати на протидію російській пропаганді. Тож створив у «Твіттері», «Живому журналі» та у «Фейсбуці» інтернет-сторінки під іменем «Злий одесит», причому проект був однозначно спрямований не на Одесу, Україну, а на споживача із сусідньої «високодуховної» «братської» держави. Публікації «Злого одесита» побудовані на реальних фактах, вони правдиві, хоча містять чимало саркастичних пострілів у бік ворога. Нині в Олександра — понад мільйон переглядів, причому 59% аудиторії — росіяни.

— На тлі торішніх подій з’ясувалося, що українські медіа-ресурси не здатні протидіяти російській пропаганді, — зауважує Олександр. — Телебачення виявилося безсилим проти брехні, яка лилася на події, що відбувалися на Євромайдані.

Основне завдання інформаційного опору, вважає «Злий одесит», — виграти інформаційну війну не на своїй, а на чужій території. І навіть зараз ми програємо, незважаючи те, що в Україні закривають російські канали.

Що стосується інформаційної політики країни, то блогер досі не бачить значних зусиль, щоб протистояти ворожій пропаганді: у нас бракує нормального кіберзахисту.

— На всю Україну офіційно існує тільки одна група з кіберзахисту від хакерів державних і важливих комерційних мереж, яка забезпечує систему баз даних, систему «Вибори», а також банківську систему від проникнення, зламу та хакерських атак. У США їх 73 тільки відомих. У Японії таких команд понад 20, — зазначає Олександр.

Нині інформаційний щит від проникнення московської пропаганди в інтеренет-простір забезпечується простими користувачами, які об’єднуються у певні групи, щоб разом протистояти кремлівській брехні більш ефективно. Українські користувачі консолідовані і працюють злагодженіше, ніж російські. Особливо успішно вони діють у «Твіттері». Із 2014 року там значно зросло число українських користувачів. Коли збили «Боїнг», у липні 2014-го, там відразу з’явилося 100 тисяч українських акаунтів. У лютому 2014-го кількість повідомлень з України в «Твіттері» зросла з 20 тисяч до 200 тисяч на добу. У липні ж їх було вже близько одного мільйона. В інших соцмережах ми, на жаль, відстаємо. В «Живому журналі», як не прикро, московська пропаганда на першому місці в рейтингах користувачів. Кремлівські боти об’єднані в групи, і самотньому користувачеві протистояти такій армаді практично неможливо. Такі групи поширені в усіх соцмережах. Донедавна винятком залишався «Фейсбук», але кремлівські боти добралися вже й туди. Російські кібергрупи починали свій старт із мережі «Вконтакті». Сьогодні російський сегмент «Вконтакті» налічує 75 мільйонів користувачів (у державі з населенням близько 150 мільйонів). Число ботів, або фейкових акаунтів, — величезне, щонайменше половина — це фейки.

У Росії обрали лінію розвитку кібербезпеки за китайським зразком, розповідає експерт з кібербезпеки. Це так званий принцип «раша»: чим більше — тим краще, захопимо натовпом. Уперше необхідність підпорядкування соціальних мереж у Росії відчули в 2010 році під час заворушень на Манежній площі. Тоді багатотисячні мітинги збиралися й виступали проти вбивства вболівальника вихідцями із Кавказу. Головним героєм тоді став блогер Ілля Варламов, репортажі якого в «ЖЖ» та «Твіттері» читало більше людей, ніж дивилися новини по федеральних телеканалах. Після цього в Росії був виданий закон, що дозволяє закривати блоги і сайти з метою боротьби з публікаціями, які не вписуються в офіційну доктрину Кремля. Соцмережі виступили проти, але вони не змогли втримати незалежності, і тепер російська «Вікіпедія», «Вконтакті» та «ЖЖ» повністю контролюються ФСБ. Прокремлівські блогери активно підтримуються ботами. Їх пости набирають сотні, а часом і тисячі коментарів з боку ботів.

Україна слабо протистоїть цій добре організованій війні. Всім відомо, що сьогодні всі політики, державні діячі мають свої акаунти в соцмережах. У Президента України Петра Порошенка у «Твіттері» — понад 230 тисяч читачів. Проведений два місяці тому «Злим одеситом» аудит за допомогою спеціальної програми показав, що лише 37% користувачів, підписаних на Порошенка, — реальні люди, решта — фейкові акаунти. Такий «камінь у городі» президента свідчить про низький рівень кібербезпеки, недосконалу роботу прес-служби та служб захисту держави Україна.

Протистояти кремлівським кібер-злодіям можуть тільки користувачі, об’єднані в групи. В українському сегменті 20 мільйонів акаунтів мережі «Вконтакті». Існує чимало груп з числом передплатників понад 600 тисяч. Такі спільноти, як «Євромайдан», «Революція», «Я — Волноваха» та інші, — це база для здійснення впливу на російський сегмент. Ми можемо легко використовувати наш потенціал, але ніхто цього не робить. Чомусь не організовуються клуби, об’єднання, це робиться тільки тоді, коли трапляється щось трагічне. Якщо немає ініціативи держави, користувачі повинні самі об’єднуватися, обмінюватися досвідом, проводити навчання.

Щодо кібербезпеки. Існують кібер-портали, через які ми можемо доносити свою точку зору світові і прогресивним людям у Росії. Скажімо, «Укрнет», хоча його ресурсом мало хто користується. Можна цілодобово використовувати потенціал «Твіттера», а не тоді, коли відбувається якась трагедія.

У нас є шанси перемогти ро-сійську пропаганду. «Живий журнал» може бути дуже корисним, бо він легко індексується пошуковими системами і глибоко проникає в російський сегмент мережі. Зараз відбувається загострення ситуації, боти активізувалися.

— Ми продовжуємо вірити, що вбили «Моторолу», взяли Піски. Але все це — вкидання, щоб потім звинуватити українські медіа у брехні, — розповідає експерт. — Кожен користувач повинен робити свої висновки, не кидатися на непереві-рену інформацію і не поширювати її без потреби. Усі ці «бабаї», «біси», гіркіни, «мотороли» — лише погані актори, що відіграють свою роль, а не персони, про яких варто писати і передавати новини про них іншим.

Московські глашатаї ведуть пропаганду на межі абсурду, і цьому складно чинити опір. Помилкові факти можна спростувати, наприклад, підміну фото. Але складно заперечити інформацію про розп’ятого російськомовного хлопчика трьох років від народження. На рівні публіки, яка готова у це вірити, така брехня проходить. Єдине, що ми можемо протиставити абсурду, — це почуття гумору, сарказм.

Усе, що ми можемо сьогодні зробити, — об’єднуватися у клуби на рівні міст для обміну досвідом, навчання, підтримки одне одного. І тоді ми зможемо гідно протистояти брехні московської пропаганди. Кібергрупа — це спільнота користувачів, у якій одна людина пише, а решта допомагає їй просувати пости в різних соцмережах і групах, які підтримують одна одну під час постінгу, репостінгу, коментування. Найкраще співвідношення — один до десяти, де одна людина, яка гарно пише, є головним локомотивом, а всі інші їй допомагають, просувають по всій світовій павутині. Така група — це вже сила, здатна захисти невидимим щитом Україну і дати відсіч віртуальному війську противника, вважає «Злий одесит».

Виступаючи цими днями в ефірі «5-го каналу», одна із засновниць інтернет-проекту StopFake Марго Гонтар зазначила, що російська пропаганда зараз стає якіснішою, більш прихованою і важчою для викриття, відвертих фейків стає дедалі менше. Вона нагадує вірус, який зазнає мутацій. Все починалося з очевидної брехні, яку досить легко було спростувати. Сьогодні фейки перестали бути такими очевидними, вони досконаліші, більш опрацьовані. Звичайно, трапляються якісь безглузді історії, як про розп’ятого хлопчика, але більшість повідомлень мають і правдиві аспекти, й це заважає сказати, що все це брехня.

Непогано було б, щоб на нинішньому етапі до святої справи боротьби з інтернет-пропагандою долучилося й новостворене Міністерство інформаційної політики.

Євросоюз також ухвалив рішення про опрацювання питання із боротьби з пропагандою Росії. Про це повідомила високий представник ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки Федеріка Могеріні за результатами засідання у понеділок Ради ЄС із закордонних справ. Поки що невідомо, у якій формі провадитиметься така робота (чи це буде телеканал, чи робоча група з підтримки ЗМІ), — про це взнаємо впродовж наступних кількох тижнів. Важливо, що Європа визнала усю небезпеку інформаційної війни Росії та готова з цим працювати.

Сподіватимемось, що спільними зусиллями ми таки знайдемо дієвий віртуальний щит і меч проти кремлівської пропаганди.