У дореволюційній російській історіо-графії питання про початок історії міст на приєднаних до імперії територіях (Прибалтика, Південна Україна та ін.) було тісно пов’язано з урядовою ідеологією. Офіційні історики визначали дати заснування цих міст так, щоб їхня історія розпочиналася вже з приходом російської влади. Притому це стосувалося й тих населених пунктів-фортець, які російським військам перед «заснуванням» доводилося брати штурмом. Подібний підхід ставив перед офіційними істориками нелегке завдання визначення (фактично — вигадування) тієї дати, від якої слід починати історію населеного пункту.

Історія Хаджибея, перейменованого на початку 1795 року на Одесу, не була винятком. Історик та чиновник Аполлон Олександрович Скальковський (1808—1899) [1, с. 355 — 362] у книзі «Первое тридцатилетие истории Одессы» запропонував вважати початком історії міста 22 серпня (2 вересня) 1794-го, день, коли, за його твердженням, митрополит Гавриїл «положил первые основные камни для храмов Божиих во имя св. Николая, св. Екатерины и… провел первую бразду для фундаментов городских строений». «Таким образом, — писав далі історик, — этот достопамятный день 22 августа был первым днем жизни города Одессы» [2, с. 37]. 22 серпня тоді збігалося з днем коронації чинного російського царя Миколи І. Цей збіг навряд чи був випадковим. Адже він, між іншим, дуже спростив отримання дозволу на офіційне відзначення дня заснування Одеси (тим більше, що день коронації чинного монарха, як головне свято імперії, був вихідним).

Інший чиновник, що також готував свою «Історію Одеси», Костянтин Миколайович Смольянінов [3, с. 375 — 377] у 1852-у опублікував матеріал під назвою «22-е августа, день рождения Одессы», де піддав сумніву запропоновану А. Скальковським дату освячення одеських церков («Для полного всеобщего убеждения в этом, — зазначав К. Смольянінов, — не доставало только указания источника, из которого получено было это сведение; будь он поименован — и вопрос был бы окончательно и навсегда разрешен. К сожалению, важное обстоятельство это было упущено из виду, и у многих, которых занимала судьба нашего города, родилось сомнение в точности этого показания»). К. Смольянінов вважав, що церкви були освячені лише у 1795 році, проте він не заперечував, що саме 22 серпня (2 вересня) 1794-го було розпочато певні роботи щодо спорудження Одеського порту, тому за-пропоновану А. Скальковським дату заснування Одеси можна було вважати документально обґрунтованою [4].

У другій половині ХІХ ст. професійні одеські історики В. Яковлев, В. Надлер та О. Маркевич, наголошуючи на необхідності ви-вчення не лише офіційної, а й «внутрішньої історії», розпочали новий етап в історіографії Одеси. Володимир Олексійович Яковлев (1840—1896) [5, с. 463 — 465] у своєму нарисі «К истории заселения Хаджибея (1789 — 1795)», присвяченому 100-річчю штурму Ха-джибея російськими військами, наголошував, що мова може йти лише про приєднання, а не про заснування міста («Мы в настоящее время имеем несколько опытов истории «южной красавицы», которой исполнилось сто лет со времени присоединения ее к России», — писав він [6, с.11]). Пізніше в статті «Когда заложены первые церкви Одессы» в «Южном сборнике» за 1892 рік В. Яковлев переконливо довів, що 22 серпня 1794-го заснування церков та інших урочистостей в Одесі не відбулося. Виходячи з цього, Віктор Карлович Надлер (1840 — 1894) [7, 259 — 262] писав: «В виду таких положительных доказательств — волею или неволею — приходится примириться с мыслью, что день 22-го августа, который привыкли праздновать одесситы, имеет лишь то значение, что в этот день окончено было заготовление материалов для портовых построек и приступлено к самим работам, при чем на сколько можем из официальных документов, не происходило никакого торжества» [8, с.23]. Слідом за В.Яковлевим, критикуючи дії осіб, яких офіційна влада вважала засновниками міста (в тому числі Катерини ІІ), В. Надлер стверджував, що внаслідок цих дій до кінця ХVІІІ ст. Одеса була «ничтожным, едва влачившим свое существование, городком» [8, с. 41].

Історики другої половини ХІХ ст. значно розширили знання з історії Хаджибея до 1794 року. Значних успіхів у цьому досягли В. Яковлев та Олексій Іванович Маркевич (1847 — 1903) [9, с.226 — 229], який у фундаментальному дослідженні «Город Качибей или Гаджибей — предшественник Одессы» 1894-го, з-поміж іншого, звернув увагу на першу письмову згадку про Качібей — 1415 року.

Однак, вважаючи дату заснування Одеси сумнівною з наукової точки зору, названі історики кінця ХІХ ст. не вступали щодо цього питання в конфлікт з офіційною владою. Так, В. Надлер (як декан історико-філологічного факультету Одеського університету) був членом «редакционного комитета по составлению описания города Одессы к 100-летнему юбилею» й мав підготувати до ювілейного видання «Одесса. 1794 — 1894» нарис історії міста [10] (хвороба та смерть історика цьому завадили), а О. Маркевич написав для цього видання нарис, присвячений торгівлі та промисловості Одеси (щоправда, в ньому він показав прямий зв’язок між напрямками торгівлі Ха-джибея та пізнішої Одеси, «заснування» якої 1794 року пройшло непомітним) [11, с. 155 — 165].

Після повалення Російської імперії дата «заснування» Одеси на офіційному рівні не відзначалася. Так, у книзі «Вся Одесса. 1924 год» у щільному реєстрі свят та пам’ятних дат вересня (на вересень тоді припадало аж 20 таких революційних днів) дата заснування Одеси позначена не була [12, с. 19]. Однак під час Другої світової війни, коли сталінське керівництво розпочало активно відновлювати старі імперські ідеологічні символи, про дату «заснування» знов згадали. Історик Саул Якович Боровой (1903 — 1989) у 1944-у опублікував в «Историческом журнале» статтю «Одесса. (К 150-летию со дня основания)». Згодом, до зазначеної дати, вийшла й колективна праця, що містила параграф «Основание Одессы» (там було згадано, що 22 серпня 1794 року відбулася закладка одеських портових споруд) [13, с. 19 — 27].

Проте такий підхід за радянських часів не був однозначним навіть на офіційному рівні. Так, у славнозвісній книзі П. Шелеста «Україно наша Радянська» щодо історії Одеси згадувалися такі події: «Ще з ХІІІ століття на місці Одеси існувало поселення Качибей (Коцюбіїв), яке в 40-х роках ХVІ століття було зруйновано турецько-татарськими ордами. Потім воно знову з’являється, але вже з назвою Ха-джибей. До кінця ХVІІІ століття Хаджибей перебував у володінні турків. Тут вони збудували фортецю Ені-Дунья. У 1789 році цю фортецю взяли російські війська та чорноморські козаки на чолі з А. Головатим і З. Чепігою. У 1793 році на цьому місці розпочалось будівництво російської фортеці. У 1795 році всьому комплексу (Хаджибей, фортеця, гавань) дали назву Одеса…» [14, с. 190].

Після розпаду СРСР відродження старих імперських традицій почало спостерігатися не лише в Росії, але й в Україні. В Одесі це, зокрема, вилилося в помпезне відзначення 200-річчя міста. В цій ситуації важливим стало слово профе-сійного історика, політолога та публіциста Олександра Васильовича Болдирева (1963 — 2001) [15, с. 229]. Не будучи фахівцем з історії XVI — XVIII ст., він, широко залучивши матеріали, зібрані

О. Маркевичем та В. Яковлевим, довів, що Одеса має вважати часом свого за-снування не 1794-й, а 1415 рік. Історичний нарис О. Болдирева закінчувався словами: «що б там не святкували в Одесі у 1994 році, місто все одно на 400 років молодшим не стане. Як би там не було, а Одесі — 600» [16, с. 68].

Отже, за період ХІХ — ХХ ст. в одеській історіографії відбулася певна еволюція ставлення до питання про визначення дати заснування Одеси. Якщо історики ХІХ ст. ставили запропоновану А. Скальковським дату заснування під сумнів, то в кінці ХХ ст. завдяки сміливому вченому та громадському діячеві О.Болдиреву було поставлено питання про необхідність офіційного перегляду цієї дати.

Тарас ГОНЧАРУК,

доктор історичних наук,

професор.

Джерела та література:

1. Новикова Л.В., Хмарський В.М. Скальковський Аполлон Олександрович // Одеські історики. — Енциклопедичне видання. Т.1: початок ХІХ — середина ХХ ст. — Одеса: Друкарський дім, 2009.

2. Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы. — Одесса, 1837.

3. Гончарук Т.Г. Смольянінов Костянтин Миколайович // Одеські історики. — Енциклопедичне видання. Т.1.

4. Смольянинов К. 22-е Августа 1794 года, день рождения Одессы // Одесский вестник, 1852, 30 августа.

5. Левченко Г.С. Яковлев Володимир Олексійович // Одеські історики. — Енциклопедичне видання. Т.1.

6. Яковлев В.А. К истории заселения Хаджибея (1789 — 1795). — Одесса, 1889.

7. Гончарук Т.Г., Новікова Л.В. Надлер Василь Карлович // Одеські історики. — Енциклопедичне видання. Т.1.

8. Надлер В.К. Одесса в первые эпохи ее существования. — Одесса, 1893.

9. Синявська О.О. Маркевич Олексій Іванович // Одеські історики. — Енциклопедичне видання. Т.1.

10. Одесский вестник, 1893, 22 апреля, 6 мая.

11. Маркевич А.И. Торговля и торговая промышленность // Одесса 1794—1894. — Одесса, 1895.

12. Календарь на 1924 год // Вся Одесса, адресная и справочная книга на 1924 год. — Одесса, 1924.

13. Одесса. Очерк истории города-героя к 150-летию со дня основания. — Одесса, 1947.

14. Шелест П.Ю. Україно наша Радянська. — К.: Видавництво політичної літератури, 1970.

15. Савченко В.А. Болдирев Олександр Васильович // Енциклопедія сучасної України. Том 3. — Київ: 2004.

16. Болдирев О.В. Одесі — 600. — Одеса, 1994.

НА СВІТЛИНІ: загальний вигляд турецької фортеці Хаджибей наприкінці XVIII ст.