У дні після варварського обстрілу і загибелі мирних громадян в Маріуполі було прийнято багато, навіть занадто багато, політичних рішень, заяв і декларацій. Верховна Рада запропонувала світовій спільноті визнати Росію агресором. Розпочато процес (законопроект схвалений у першому читанні) оголошення «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями де-юре.

Стрілянина в білий світ і холості залпи

За межами України не злічити жорстких висловів на адресу Кремля. У заявах Конгресу, президента і віце-президента США, в рішеннях Європарламенту і керівництва Євросоюзу, в резолюції раніше лояльної до Росії Парламентської асамблеї ОБСЄ стільки металу, що вистачить на залп сотні артиле-рійських гармат.

Але це залп холостими зарядами або такими снарядами, що до Кремля не долітають і не заподіюють агресору значної шкоди. Трапляється також, що стрілянина в білий світ підриває віру в можливість перемоги і в торжество справедливості. Такими випадками, наприклад, сповнена політика м’яких економічних санкцій, напівзаходів та обмежень на в’їзд російських керівників у США та Європу.

Нема сумнівів, що санкції приносять результат. При тривалому застосуванні обмеження на надання Росії новітніх технологій, заборона на співпрацю в енергетичній галузі і падіння цін на нафту можуть уповільнити зростання російської економіки. Але не зруйнувати її або зруйнувати не відразу. Знадобилося десять років, щоб СРСР заплатив «високу ціну» за вторгнення в Афганістан. Скільки років знадобиться, щоб таку ціну за вторгнення в Україну заплатила Росія, нікому не відомо.

При цьому треба враховувати різницю між старіючими старцями з Політбюро ЦК КПРС і чекістами, які правлять Росією від імені Путіна. Перші в рамках «холодної війни» боролися за збереження статус-кво і непорушність кордонів у Європі, другі, відтворюючи імперію, збираються (або роблять ви-гляд, що збираються) почати війну гарячу. Навіть ядерну, і цього наміру не приховують.

Скільки мільярдів або сотень мільярдів доларів при цьому втратить Росія, будуть її громадяни відпочивати в Костромі чи в Бангкоку, їсти делікатеси чи гризти розмочені сухарі, чекістам байдуже. «Головну геополітичну катастрофу ХХ століття», розпад радянської імперії, необхідно виправити. Будь-якою ціною. Крапка.

Чи можуть тут щось змінити м’які економічні санкції та обмеження на в’їзд до Європи і США сотні російських чиновників? Смішно питати, але відповісти легко. Цю відповідь добре знають політики в Україні і у всьому світі, тільки поглянути правді в очі категорично не бажають. А твердять про те, як небезпечно заганяти Путіна в кут, як важливо дати йому зберегти обличчя, відступити з окупованого Донбасу та Криму з гідністю.

Більше того, щоразу, згадуючи про можливе розширення санкцій щодо Росії, світові лідери від Обами до Меркель вважають за потрібне заявити, що йдеться не про спробу зміни кремлівського режиму, а про те, щоб відновити фундамент міжнародного права, зруйновану систему безпеки. А це пряме лицемірство, оскільки вже очевидно: руйнування безпеки, анексія Криму, вторгнення в Україну та намір розв’язати світову війну і є сутність режиму Путіна, його ідеологія, мета та основні завдання.

На відміну від Гітлера, який в тридцяті роки минулого століття міг, але не хотів зупинитися і розв’язав війну на два фронти, Путін не хоче і не може зупинитися. Світовий конфлікт — єдина гарантія того, що найближчим часом «національний лідер» не втратить владу і в підсумку не опиниться на лаві підсудних. Як за воєнні злочини в Україні, так і за тотальний грабіж, який команда його друзів організувала в Росії.

Тому, як справедливо зауважив російський публіцист Олександр Скобов, «не треба допомагати Пу-тіну зберегти обличчя. Йому треба допомогти втратити обличчя. Йому треба допомогти зламати собі шию». Таке завдання не можна відкласти на завтра, а сьогодні намагатися вмовити ведмедя, щоб поки цілий-живий забрався в тайгу. Не забереться. Половинчасті рішення і миролюбні резолюції клишоногий сприймає як слабкість, а готовність до компромісів — як капітуляцію.

Непоступливий Страсбург

Найяскравіше позиція Кремля проявилася у Страсбурзі на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. Російська делегація після перерви, зумовленої позбавленням повноважень і права представництва в керівних органах ПАРЄ (у квітні минулого року), розраховувала відновити становище. Кілька днів російські депутати шантажували моніторинговий комітет тим, що в разі негативного голосування покинуть сесію і поставлять питання про вихід Росії з Ради Європи.

Делегація не йшла на жодні поступки по суті «української резолюції», вносила масу поправок і, нарешті, використовувала козир, найчастіше вживаний терористами. Як умову пом’якшення позиції

ПАРЄ щодо Росії розіграла звільнення заручниці. Долю викраденої в Україні і насильно запротореної в московський СІЗО Надії Савченко.

На шантаж піддалася чи не половина моніторингового комітету ПАРЄ, але на пленарному засіданні Асамблеї 28 січня все стало на місця. Вимога про термінове звільнення депутата Верховної Ради і Парламентської асамблеї Ради Європи, який володіє дипломатичним імунітетом, у резолюцію включили, і ця резолюція проголосована.

Але при всій любові до компромісів торгувати долею Савченко не зважилися. І російська делегація позбавлена повноважень до квітневої сесії, коли ПАРЄ знову розгляне питання за умови дотримання Росією мінських домовленостей. Поправки, внесені росіянами «під завісу», відхилені. У резолюції ПАРЄ в констатації фактів вини терористів у вбивствах і викраденнях людей на Донбасі не буде слова «передбачувані». Цього слова не буде і в констатації фактів поставок терористам російської зброї.

Асамблея, однак, відмовилася включити в резолюцію або прийняти спеціальну постанову про ви-знання «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Але це очікувалося. За нею має слідувати визнання Росії таким же спонсором терористів, яким є КНДР чи Іран, а до такої конфронтації світові держави поки що не готові. Зате до розширення конфлікту із Заходом готова Росія.

Після голосування (за позбавлення повноважень делегації РФ — 148 голосів при 64 проти, за резолюцію в цілому — 160 голосів, проти 42) на прес-конференції керівника російської делегації Олексія Пушкова оголошено про призупинення членства в Асамблеї і повне припинення контактів з ПАРЄ.

Зберегти при цьому обличчя або піти з гідністю ніхто навіть не намагався.