Бортко В.В., Брячак М.В, Валенчук О.Д., Василенко О.Б., Виборний А.Б., Гальченко В.В., Герасименко М.Ф., Гончар М.М, Горовий М.І., Демченко І.І., Денисенко О.І., Діденко О.М., Драпенко О.Г., Же-лєзняк С.В., Журко В.В., Завальний П.М., Іщенко А.А., Калюжний Р.В., Квітка І.І., Колесник А.І., Корнієнко О.В., Кравець О.О., Кравченко В.М., Кулик Г.В., Левченко С.Г., Луговий А.К., Муравленко С.В., Мурга А.Ю., Носовко Г.С., Островський О.В., Півненко В.Н., Піддубний С.А., Поцяпун В.Т., Прокопенко Т.В., Руденко А.В., Романович О.Л, Савченко О.В., Сердюк М.І., Скоробогатько О.І., Сліпенчук М.В., Собко С.В., Тарасенко М.В., Тарасюк В.М., Тимченко В.С., Чепа О.В., Шайденко Н.А., Штогрин С.І., Юрченко С.І., Ющенко О.А., Ярова І.А.

Навіщо цей довгий список, у якому 50 стовідсотково українських прізвищ? Додаймо сюди ще десять: Богуславський І.Б., Вороненков Д.Н., Глубоковська Е.Г, Єзерський М.Н., Зелінський Я.В., Нікітчук І.Г., Руденський І.М., Скоч А.В., Сокол С.М., Хованська Г.П. З цього десятка людей більшість, ймовірно, також має українське походження. Ці шістдесят працюють в установі, яка налічує 450 осіб.

Установа відома, розташована в Москві і називається Державна дума Росії.

Можна лише здогадуватися, скільки носіїв російських прізвищ у тій же Держдумі є етнічними українцями, але достеменно ця цифра також значна. Спитаєте: звідки в українців взялися російські прізвища? За царизму серед поміщиків широко практикувалося записувати українських селян на «великоруський» кшталт. Іваненки, Петренки, Сидоренки масово ставали Івановими, Петровими, Сидоровими. Зараз маємо ситуацію, коли у південних, східних, а іноді й центральних областях України є чимало сіл і містечок, де етнічні українці, які розмовляють українською, мають російські прізвища. У часи комуністичні частина людей з різних причин також змінила українські прізвища на російські. Тодішня влада, яка творила нову історичну спільноту — «радянський народ», таке вітала й заохочувала. Однією з асиміляторських технологій було додавання до українського прізвища за-кінчення -ов: з Довженка, наприклад, виходив Долженков, а з Шевченка — Шевченков.

Та повернімося до Державної думи і згадаймо шкільну програму (як вирахувати відсоток від числа). Множимо-ділимо й отримуємо результат: із 450 депутатів — 60 ет-нічних українців — це 13,3%. Результат занижений, бо не хотілося ворожити на кавовій гущі, скільки там українців з російськими чи зросійщеними прізвищами. Отже, навіть якщо рахувати дуже скромно й обережно, українців у Держдумі щонайменше 15%. Якби ці люди ідентифікували себе з Україною, то ми мали б надпотужне лобі у парламенті сусідньої держави. Але тут мова не про якість, а винятково про кількість. І про жахливу кремлівську брехню щодо чисельності українців у Росії, на яку українські можновладці та державні інституції, що фінансуються за гроші платників податків і мали б цим займатися, не звертають жодної уваги.

Офіційні російські цифри такі. За останнім переписом 2010 року, населення Росії становить 145,2 мільйона, з них українців — 1 мільйон 928 тисяч, або 1,35%. Чи не виглядає вам це підозріло: у Державній думі українців — аж 13,3%, а загалом по Росії — лише 1,35%? Тобто відсоток українців серед депутатів удесятеро вищий, ніж у цілому по країні? Що це? Може, серед українців депутат Держдуми — улюблена професія? Чи, може, тут щось пов’язане з ментальністю, як, ска-жімо, у євреїв справді особливі здібності до роботи з фінансами? Чи, може, українцям у Росії створені особливі привілеї та зелена вулиця у кар’єрному просуванні? А може, то так лише збіглося у Держдумі?

Гаразд. Візьмімо уряд Російської Федерації. Серед його 32 членів є Голодець О.Ю., Козак Д.Н., Приходько О.Е. (заступники голови уряду, самого Д. Медведєва), а також Галушка О.С., Мединський В.Р., Мутко В.Л., Новак О.В. (федеральні міністри). 7 осіб із 32. Знову множимо-ділимо і… вуаля! Отримуємо 21,8%!

Можна так само взяти і препарувати будь-яку іншу галузь ро-сійського життя: науку, культуру, шоу-бізнес (нічого спільного з культурою не має), армію чи навіть святая-святих недоімперії — Московський патріархат. Скрізь буде те ж саме, що з парламентом та урядом. Тобто чисельність етнічних українців у Російській Федерації злочинно занижується.

Українцем у Росії бути складно і навіть небезпечно. Згадаймо недавні знущання влади над українською бібліотекою у Москві, за-криття українських громадських організацій, переслідування та вбивства українських активістів. У Росії знищені зародки української церкви, нема українських шкіл, українського радіо та телебачення. Повна асиміляція. Бути хохлом, таким собі, на радість сусідам, хитруватим салоїдом — це чи не єдиний спосіб вберегтися. Українська влада впродовж новітньої історії не робила нічого, щоб найбільша в світі українська діаспора була бодай якось захищена, щоб наші люди не почувалися там кинутими напризволяще.

Станом на 1989 рік українців у Росії було 4 мільйони 363 тисячі, за переписом 2002-го — 2 мільйони 943 тисячі а сьогодні, за кремлівською «статистикою», — начебто лише 1 мільйон і 900 тисяч. Як вам така динаміка? Можна й до ворожки не ходити, аби передбачити, що при наступному перепису кремлівські наперсточники «нарахують» менше мільйона українців.

А що ж з росіянами в Україні? Згадаймо, як колишній прем’єр-міністр Микола Азаров в інтерв’ю Володимиру Познеру на російському Першому каналі продемонстрував свою чи то некомпетентність, а чи розумову обмеженість, заявивши, що в Україні проживає 20 мільйонів росіян.

За результатами останнього Всеукраїнського перепису населення, проведеного 2001 року, в Україні — 8 мільйонів 334 тисячі росіян. Цифра ця, ймовірно, завищена. Переконався на собі. Пригадую, як тоді переписувач прийшов до нас додому, ми відповіли на запитання, а потім у графі «національність», навпроти кожного члена родини, він сам почав заповнювати «росіянин». Виглядало, що виконувалася вка-зівка «згори». Довелося доводити свою національність на підвищених тонах. Питома вага росіян у загальній чисельності населення становить до 17,3%. Новий перепис населення вже кілька разів переносився, але цього разу лічити доведеться дуже ретельно.

Що маємо? Щонайменше в десять разів занижена чисельність українців у Росії. Насправді українців там є аж ніяк не менше, а може, й більше, ніж росіян в Україні, про що свідчать навіть такі суб’єктивні арифметичні підрахунки. А що скажуть на це дослідники й фахівці, які за це отримують зарплату, бо ж ідеться не про статистику, а про безпеку держави?