З вершини гори зривається камінь, і... спочатку нічого не відбувається. Гора як стояла, так і стоїть. А через хвилину камінь, що падає, зачепить інші, і лавина котиться вниз, змітаючи все на шляху. Революція Гідності в Україні — такий камінь. Вона «зачепила» Кремль, викликала збройну агресію, і якийсь час здавалося: лавина зупиниться, якщо зупинити війну з Росією хоча б на якийсь час. Але це не так. На країну обрушиться ще не одна лавина.

Олігарх програв Левіафану

Наприкінці минулого і на початку нинішнього тижня увага політиків та українських засобів масової інформації переключилася з війни на сході на бій у центрі країни. Держава воювала з однією людиною і, на перший погляд, перемогла. На перший погляд тому, що історія не закінчена і переможений Ігор Валерійович Коломойський зброї не склав, а разом з армією (в буквальному і переносному сенсі) відступив на заздалегідь підготовлені позиції.

Армія Коломойського (кілька створених та озброєних на його гроші добровольчих батальйонів) деякий час у минулому році була єдиною в повному сенсі боєздатною силою в країні. А сам Ігор Валерійович, призначений Турчиновим на посаду голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, став єдиним українським олігархом-захисником держави, який зупинив просування «новоросії» на південний захід.

Для політика це було б підставою претендувати на один з вищих постів у країні. Але Коломойський не є політиком. У нього немає ні президентських, ні прем’єрських амбіцій. Вершиною кар’єри для Ігоря Валерійовича є безмежне розширення фінансової імперії і збільшення прибутку від належних і не належних йому активів. У тому числі за рахунок держави, яка з допомогою ставлеників олігарха щорічно позбавлялася мільярдних дивідендів у компаніях «Укртранснафта» і «Укрнафта».

Немає сенсу зайвий раз переказувати історію прийняття Верховною Радою змін до закону про ак-ціонерні товариства, які дозволяють державі замінити в цих компаніях менеджмент, а також історію захоплення центральних офісів компаній озброєними людьми за особистої участі Коломойського. Вона широко відома і зовні завершилася відставкою голови Дніпропетровської ОДА на його особисте прохання.

Можливо, але не напевне Ігор Валерійович на пам’ять про колишні заслуги і за добровільну відставку з державної посади вимовив у Президента для своєї імперії низку економічних та фінансових преференцій. Цілком імовірно, що він забезпечив захист власності своїх друзів та соратників по дніпропетровській адміністрації.

Але зрозуміло вже зараз, що Порошенко не гарантував чиновникам імунітету від переслідувань за кримінальні злочини. А захист Вітчизни не тільки на Дніпропетровщині, що приховувати, супроводжувався численними порушеннями закону. І добровольчі баталь-йони, які у всіх на виду грудьми захищали Україну від ворога на фронті, для пропащих негідників у тилу були чудовим дахом при скоєнні тяжких злочинів — вбивств, викрадення людей, контрабанди, торгівлі зброєю і наркотиками.

Якась частина цього даху, судячи з усього, була і є в державних установах. Тож для силовиків після відбиття захоплень озброєними людьми офісів у центрі Києва та відставки Коломойського випала чудова нагода для тотального зачищення представників влади та їхніх «кишенькових армій». Такому явищу, за словами президента Порошенка, нема місця в Україні.

Окремі камені

чи початок лавини?

З огляду на останні події каменем, що летить з вершини гори, є арешт озброєної банди, член якої під час затримання контрабандного вантажу в місті Волноваха застрелив офіцера СБУ. Зв’язок банди з одним з народних депутатів від Дніпропетровської області і з чиновниками ОДА зараз розслідується, і в разі успіху розслідування гучний скандал гарантований.

Добро на зачищення влади, дане Порошенком силовикам після війни з Коломойським, перетворило розслідування на початок лавини. Приватні армії і кишенькові збройні формування по всій Україні спішно ліквідуються, завдання з підтримання правопорядку в регіонах передаються тим, хто зобов’язаний виконувати їх за законом, — міліції, Службі безпеки та прокуратурі.

Є відомості про те, що на державному рівні прийнято рішення про відведення добровольчих батальйонів із зони антитерористичної операції та передачу їх функцій Національної гвардії і підрозділам Збройних сил України. З державної точки зору, це, мабуть, правильно, а наскільки правильно з військової, з’ясується з кінцем перемир’я і початком боїв.

Як вплине виведення «кишенькових армій» на стабільність у регіонах на півдні України, теж сказати важко. Корупція в правоохоронних органах процвітає тут, як і раніше, а зміна начальства змінює тільки адреси хабарів, але не систему. Систему, це всі розуміють, треба змінювати не на периферії, а в центрі. Боротися не з одним олігархом, а з усіма, притягувати до відповідальності за правопорушення не одного високопосадовця, а багатьох йому подібних.

Якщо відставка Коломойського не потягне за собою лавину відставок і кримінальних переслідувань осіб, відповідальних за те, що плутають державну кишеню з особистою, вважайте, момент упущений, а революція і реформи в черговий раз спущені на гальмах. Це очевидно і пересічним громадянам, і тим, хто прийшов до влади завдяки Майдану.

Минув час, коли відсутність змін та боротьби з корупцією пояснювали війною та розрухою. Потрібно показувати видимі для всіх результати. 25 березня один з результатів був показаний прямо на засіданні уряду, коли слідчі в прямому ефірі оголосили про підозру голові Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергієві Бочковському та його заступнику Василеві Стоєцькому.

Чиновників підозрюють у при-дбанні для ДСНС паливно-мастильних матеріалів за завищеними цінами через посередників і переказування різниці на особисті рахунки в офшорні зони. Підозри стосуються і «системи ліфтів», коли підлеглі на місцях «піднімають» начальству в Київ зібрану незаконним шляхом готівку.

Виносячи за дужки театральний бік затримання (кайданки, конвой, резюме Яценюка: «Так буде з кожним»), варто зауважити, що такі схеми застосовуються у нас на кожному кроці. Вони є основним джерелом добробуту української еліти. І однією з основних бід населення. Якщо лавина злочинні схеми накриє — країна виживе, буде багатою і сильною. Якщо забракне каменів — залишиться злиденною.