Однією з умов виділення Україні допомоги Євросоюзом було проведення реформ у виборчому законодавстві та змін щодо фінансування політичних партій. На жаль, наші парламентарі дуже повільно підбираються до нововведень у політичній системі. Політреформа, задекларована ще наприкінці 2014-го, пробуксовує й досі. Наразі у Верховній Раді спільно з Міністерством юстиції працює робоча група, яка готує нову редакцію закону про місцеві вибори. Втім, прийняття закону — це ще не все. Набагато важче — забезпечити його виконання.

Перебуваючи у Празі з навчальним візитом за програмою USAID «Моніторинг фінансування політичних процесів для забезпечення їх прозорості та просування реформ», ми, група українських журналістів, юристів, політологів, зустрічалися з чеськими політиками, громадськими діячами, журналістами-розслідувачами та вченими, які ділилися своїм досвідом та напрацюваннями у цій царині.

Насправді у Європі, і в Чехії зокрема, — дуже високий рівень чутливості до питань корупції в політичній сфері. Непросто просити допомоги у Європейського Союзу тоді, коли Україну сприймають як корумповану державу. За результатами Індексу сприйняття корупції-2014 від Transparency International, Україна навіть після Майдану залишається найкорумпованішою державою Європи, посідаючи у світовому рейтингу 142-е місце зі 175 позицій.

Нам довелося побувати у чеському відділенні Transparency International, організації, яка сьогодні є домінантним гравцем у боротьбі з корупцією. Керівник тамтешньої філії Давид Ондрачка розповів нам про роботу організації щодо моніторингу фінансування політичних процесів у Чехії.

— Насправді, складно боротися з великими політичними гравцями, які одночасно є нашими суперниками і соратниками. На практиці це виглядає так: одного дня ми подаємо скаргу на політика за порушення прав виборців, а наступного — просимо його внести зміни в законодавство, — розповідає він. — Сьогодні в Чехії існує стабільна політична система: сильні праві, сильні ліві, які між собою домовляються і тісно співпрацюють. Нові партії, що прагнуть змін, мають мало шансів потрапити на політичну арену. Ми проводимо постійний моніторинг діяльності політичних партій, завдяки якому визначаємо рівень їх прозорості. Іноді це нагадує боротьбу з вітряними млинами, але потроху і політики, і виборці звикають до думки, що відкритість, прозорість — це норма. Хто невідкритий — той просто підозрілий, і його не варто підтримувати.

Нікола Хоржейш — один із керівників проекту «Реконструкція держави», який створили 19 неурядових громадських організацій Чехії. Мета цього проекту — припинити корупцію в державі через прийняття дев’яти конкретних законів.

— Насправді вибори — це купівля кота в мішку або ж консерви без етикетки, — вважає Нікола. — Всі політичні партії мають у своїх програмах запис про боротьбу з корупцією, але, прийшовши до влади, всі забувають про це. Наша мета — зобов’язати політиків перед виборами письмово підписати заяву про реконструкцію держави. Результатом цієї роботи стало підписання трьох із дев’яти антикорупційних законів у Чехії, про інші політики говорять: ще не на часі.

Активним інструментом змін можуть стати самі виборці, які повинні контролювати виконання зобов’язань політиками. Чим більше громадян активно цікавитимуться політикою, тим більше шансів провести антикорупційні реформи, вважає експерт.

Вчений, політолог Майкл Сміт очолює команду, яка створила базу даних фінансування чеських політичних партій на сайті politockefinance.cz. Він досліджує, яким чином гроші поєднують воєдино політичні партії, органи державного управління та державні замовлення, уповноважених державою осіб, державні підприємства та законодавців.

— Усі політичні партії в Чехії надають фінансові звіти до парламенту, — розповідає експерт. — Але ця інформація міститься у бібліотеці, її ніхто, фактично, не перевіряє й не оцінює. У Чехії по-літичні партії можуть створювати власні підприємства, прибуток яких перераховується у бюджет партій, але ніхто не аналізує різницю між прибутками і ви-тратами партій, у звітах надається неповна або суперечлива інформація.

Громадські організації та журналісти-розслідувачі ведуть боротьбу за прозорість, проти корупції, займаючись до-слідженням цих питань, знаходячи та публікуючи інформацію про політиків і чиновників. З іншого боку, існує закон про захист особистих даних, який забороняє це робити.

Корупційні скандали завдяки роботі громадськості та журналістів у Чехії виникають постійно і — найголовніше — мають результати. Так, один із найзначніших членів чеської СДП, колишній міністр охорони здоров’я Давид Рат був затриманий після того, коли отримав хабара 7 мільйонів чеських крон у коробці з-під вина як «відкат» будівельних компаній, що зводили лікарні у Центральній Богемії. Це успішний приклад того, як непорядний політик потрапив до в’язниці.

— У Чехії абсолютно непрозора система розподілу держзамовлень, де все вирішують зв’язки, корупція й кумівство, — вважає керівник чеського відділення Transparency International Давид Ондрачка. — За даними організації, кожне п’яте держзамовлення в Чехії оформляється в обхід правил. Збитки для економіки оці-нюються в 3,5 мільярда євро на рік.

— Найбільшою проблемою фінансування політичних партій є та ж таки корупція, — вважає політолог Майкл Сміт. — Й оскільки партії частково отримують фінансування з грошей платників податків, люди повинні мати можливість контролю над політиками.

Чеський досвід моніторингу фінансування політичних партій свідчить про те, що не лише прийняття нових законів, але й спільна робота громадських організацій та журналістів, а також активна громадянська позиція дадуть і нам можливість змінити нашу хвору на корупцію країну. Найближчий шанс до змін — наступні місцеві вибори. Вони повинні відбутися вже за новим законодавством. А його, як уже зазначалося, наразі нема.

Одеса — Прага (Чехія) — Одеса.