В інтерв’ю УНІАН голова Одеської облдержадміністрації Ігор Палиця розповів, чому низку підприємств регіону не можна приватизувати, чим допомагає рів на кордоні з Придністров’ям і в чому полягає конфлікт очільника ОДА з депутатом Сергієм Ківаловим.

Ігор Палиця був призначений керівником територіально найбільшої в Україні області в непростий для регіону час, коли Одеса ось-ось могла перетворитися на другий Донецьк. Південна Пальміра, яку після подій 2 травня 2014 року роздирали ненависть і страх, зустріла нового голову облдержадміністрації без притаманного їй колориту і гумору. А хороших прогнозів розвитку подій в регіоні на найближчу перспективу не робив ніхто. Маючи за плечима досвід управління власним бізнесом і двічі будучи депутатом Верховної Ради, на посаді очільника ОДА Ігор Палиця зіштовхнувся з новими для себе функціональними обов’язками. Сьогодні він визнає, що «спадщину» отримав непросту.

— Рік тому ви зробили вибір — поміняли депутатський мандат на посаду голови ОДА. Це була пропозиція, від якої не можна було відмовитися?

— Керувати областю не планував, навіть не думав. Напередодні призначення мене запросив тодішній в. о. президента України Олександр Турчинов, вночі відбулася непроста тригодинна розмова. В такі моменти бажання власні відходять убік. Є принципи: необ-хідно захищати країну. Я погодився.

Я поміняв не те щоб мандат, я поміняв спосіб життя, майже не бачуся з сім’єю... Змінив своє життя не для того, щоб заробляти, «дерибанити» землю або порти (сміється. — Прим. УНІАН). В Одеській області, і це підтвердить будь-який місцевий бізнесмен, ні в кого не просив ні копійки. Ні на допомогу міліції, ні на допомогу армії, бійцям АТО, все робив своїм коштом. У тому числі багато допомагаю сім’ям хлопців, які загинули на Сході України. Ось від цього отримую велике моральне задоволення.

— На вашу думку, чи можна назвати минулий рік успішним для регіону? Які плани поки що залишилися нереалізованими і що цьому перешкоджало?

— Вдалося зберегти баланс порозуміння між різними політичними силами, в суспільстві не розгулялися радикальні настрої. Вдалося потроху почати процес примирення опонентів після того, що сталося 2 травня. Думаю, що люди зрозуміли: мир краще, ніж війна, політичні дебати краще, ніж ходіння в касках, масках і з битками в руках. Тому я вважаю, що цей рік минув не даремно.

Також вдалося запобігти знищення Куяльницького лиману. Хоча до нас 15 років про це говорили, але ніхто не робив. Ми знайшли гроші в бюджеті і в листопаді 2014-го почали закачування морської води. Якби не це, нинішнього літа мали б висохлу водойму...

На жаль, економікою всерйоз зайнятися наразі ще не вийшло. По-перше, у зв’язку з тим, що в країні важка фінансова ситуація, через бюджетні проблеми мало, в принципі, можливостей вирішувати якісь економічні проблеми. По-друге, 90 відсотків часу йшло на забезпечення безпеки в регіоні.

— Безпеку Одеської області багато експертів безпосередньо пов’язують із сусідством Придністров’я...

— Коли я був призначений на посаду керівника ОДА, у Тирасполь поїхав уже через тиждень, зустрічався там з президентом невизнаної ПМР Євгеном Шевчуком. Ми обговорили всі питання, і Шевчук запевнив, що придністровці не збираються займатися дестабілізацією в Одеському регіоні і що ми можемо взагалі не переживати з цього приводу.

Впродовж року я, в принципі, не бачив загроз з боку Придністров’я. Вони самі бояться радикальних настроїв з нашого боку, якими їх лякають.

— Тоді чому вздовж кордону з невизнаною республікою облаштовується рів?

— Так, він будується, і я за свій рахунок повністю забезпечую прикордонників нафтопродуктами, тому що у них в бюджеті кошти на ці цілі не передбачені. Але рів необхідний, не стільки для оборони, а, швидше, для боротьби з контрабандою. У цьому контексті загородження справді спрацьовує. Відсоток контрабанди значно знизився і, думаю, в майбутньому це явище зникне взагалі.

— Повертаючись до теми безпеки, до сумної річниці 2 травня в Одесі були введені безпрецедентні заходи...

— Напередодні багато говорилося, що саме в ці дні комусь захочеться зайнятися дестабілізацією ситуації. Причому говорили як промайданівські сили, як вони самі себе називають, так і антимайданівські — радикальних елементів вистачає з обох сторін. У зв’язку з цим міліція не тільки опікувалася безпекою на Куликовому полі, на Соборній площі — у конкретних меморіальних місцях, де збирається і повинно було зібратися дуже багато людей. Вона також займалася відпрацюванням криміналітету, очищала місто, область. Присутність у регіоні збільшеного складу правоохоронців у ці дні призвела до того, що кількість злочинів тут зменшилася на 70%.

Водночас, люди отримали можливість покласти квіти, де хочуть: і на Куликовому полі, і в історичному центрі, де 2 травня були перші жертви. Загалом, 2 травня 2015 року ми дозволили всім зробити так, як вони самі вважали за потрібне. Вважаю, що все пройшло спокійно і всі повинні бути цим задоволені.

— І все ж, уже 9 травня в Центральному парку культури і відпочинку, на Алеї Слави, група людей дозволила собі антиукраїнську риторику...

— Цього дня, з 9.00 до 17.00, Алею Слави відвідали близько 50 тисяч осіб, які побажали покласти квіти до обеліска Невідомому матросу і надгробків учасникам оборони Одеси. У цей часовий проміжок близько 100 людей прийшли туди з іконами і кількома портретами Сталіна. Тут же з’явилися провокатори. Я вважаю, що вони саме провокатори — четверо молодих людей 16—17 років, у футболках із зображенням Степана Бандери.

Встановлено, що, домовившись між собою, вони мали намір увійти в натовп і зривати георгіївські стрічки, які були на одязі незначної частини людей, що прийшли на алею. Міліція і громадські вчасно відреагували, затримавши цих молодих осіб. Але «божевільні» з портретами Сталіна побачили цю провокацію — хлопці тричі намагалися здійснити задумане. І десь зо двадцять людей одразу взялися кричати: «Бандеры, вон из Одессы!».

При цьому інші люди, що знаходилися на Алеї Слави (близько 3 тисяч осіб), почали на них шикати і вимагати, щоб вони покинули меморіал. Тоді маргінали вирушили на Куликове поле, де ра-ніше вони збиралися по неділях. Тому вважаю, інциденту як такого не було.

Скажу більше, 9 травня не заборонялося надягати георгіївські стрічки, була лише рекомендація.

Я противник того, щоб якась ідеологія нав’язувалася насильно. Мовляв, не можна чіпляти на одяг георгіївські стрічки або відразу всіх змусити ходити неодмінно з маками. Таких речей не сприймаю.

На жаль, те, що раніше вважалося символом доблесті, сьогодні дискредитоване і використовується як атрибут терористами. Однак, на мій погляд, людям треба це пояснювати і пояснювати історичними фактами, показувати нове на особистих прикладах. І тільки так намагатися вплинути на їх свідомість. Мирно, але тільки не заборонами.

Для цього потрібен час і терпіння.

— Незважаючи на те, що Одеса не перебуває в зоні АТО, в місті раз-по-раз відбуваються якісь НП, лунають вибухи. Регіон постійно розгойдують?

— Я не розумію, кому це потрібно. Якщо вибухи влаштовують якісь проросійські сили, то, як мені здається, ефект зворотний — люди починають гірше ставитися до Російської Федерації. Відбувається відторгнення. Можливо, це роблять для того, щоб показати нібито безсилля влади, або хтось хоче зірвати курортний сезон.

На жаль, терактам, диверсіям запо-бігти вкрай важко. Це підтверджує досвід усіх країн, включаючи Європу і США. І все ж переконаний: СБУ, міліція знайде винних, а суд дасть належну правову оцінку їхнім діям.

— На фасаді адміністративного будинку №2 обладміністрації хтось періодично влаштовує «лазерне шоу» у вигляді образливих написів на адресу влади, а зроблені фотознімки виставляє в інтернет. Вам відомо про ці прецеденти?

— Перед 9 травня було вилучено обладнання, яким це «писали» і сподівалися продовжувати. Була запланована провокація...

Ці гидоти робили таємно, але майже одразу інформація про це та фото з’являлися на сайтах «Таймера» або «Інфо-центру», буквально через 5 хвилин, коли ще ніхто нічого не знав. На місці раптом випадково опинявся хтось з представників цих інформаційних ресурсів... Впевнений, що суд дасть оцінку всім цим «розвагам».

З такими речами важко боротися, адже проекції можна робити прямо з вікна якоїсь машини. Однак подібні прецеденти свідчать про те, що населення загалом не підтримує чиїхось антиукраїнських настроїв.

— Події 2 травня минулого року та їх розслідування, скажемо так, заплямували кілька міліцейських мундирів. Сьогодні ви задоволені роботою правоохоронних органів?

— Після Майдану ми отримали повністю деморалізовані правоохоронні органи, а сьогодні вони починають працювати, і, переконаний, що вони працюватимуть якісно. Міліція не повинна обслуговувати політиків, а має стояти на сторожі закону. Якщо не подобаються дії міліції, яка дотримується букви закону, змінюйте його, але не звинувачуйте при цьому правоохоронців.

— Які проблеми в області вимагають сьогодні якнайшвидшого вирішення?

— Насамперед, необхідно впорядкувати будівлі обласних лікарень — дорослої і дитячої. Є хороші фахівці, але працювати неможливо. Зараз чекаємо на пропозиції від головного лікаря Одеської обласної лікарні, його бачення того, що і як потрібно зробити.

Щодо дитячої медустанови ведеться дискусія: чи залишити її в районі Сло-бодки, чи перенести на 16-у станцію Великого Фонтану, де об’єднати з аналогічною міською структурою.

Маємо проблеми з якістю питної води, велика проблема — з дорогами, які не будувалися дуже давно...

— Але нинішнього року на їх будівництво вперше виділені колосальні гроші з бюджету розвитку області...

— Вони — не колосальні. Одеський бюджет розвитку, при зростанні курсу долара втричі, порівняно з минулим роком зменшився на 100 млн — до 200 млн грн. Так, 95% цієї суми спрямовано на будівництво доріг, але необхідно в рази більше.

Думаю, в цьому році буде побудовано близько 150 км доріг. Потроху, своїми силами, з допомогою фінансування з боку держави, я сподіваюся, ми всі дороги капітально відремонтуємо років за п’ять.

У дороги необхідно вкладати гроші. Національну валюту потрібно друкувати і виділяти, а не чекати, поки дадуть кредити. Це ті гроші, які не мають валютної складової і не призведуть до інфляції. Навпаки, створять робочі місця.

— Крім доріг і лікарень, в планах є реалізація ще якихось проектів?

— Проекти є, втім, як і проблеми... Необхідно будувати промислові холодильники — допомагати фермерам зберігати врожай, надавати сприяння в кредитуванні під час посівної та збору врожаю. В регіоні потрібно відроджувати меліоративну систему, яка просто вбита. Треба відроджувати культуру фермерства, садівництва, переймаючи досвід Ізраїлю, Арабських Еміратів, де на піску збирають по 3—4 врожаї за рік...

Одеський регіон має колосальні можливості стати найкращим, найпривабливішим в Україні, але цим треба займатися. Сподіваюся, що все-таки децентралізація буде доведена до логічного кінця, щоб кожен одесит відчував, як позначається на добробуті області робота портів, перевалочних комплексів, автомобільних трас, куди, загалом, йдуть його податки.

— А які проблеми сьогодні турбують мешканців Одеської області? З якими питаннями вони приходять до вас на прийом?

— Проблеми у всіх одні і ті ж: незаконне захоплення квартири, бізнесу або офісу, відсутність доріг, скарги на чиновників, прохання допомоги хворій людині... Дуже багато проблем. Починаючи від побутових і закінчуючи організаційними.

— Якщо говорити про питання, які цікавлять самих громадян, то після анексії Криму Військово-Морські сили України, які раніше базувалися на пів-острові, «переїхали» в Одесу. Як вирішуються соціально-побутові проблеми моряків?

— Одеса — морська столиця України, і ми зробимо все для того, щоб бачити на її вулицях гарних хлопців у тільниках і чорних мундирах. Щоб максимально вирішити їхні соціально-побутові питання, проблеми з розміщенням, ми знаходимо спільну мову з бізнесменами, які беруться допомогти. Думаю, що і з бюджету підуть гроші...

— Давайте поговоримо про місцеві підприємства. В Одесі дислокуються і найбільші пароплавства, включаючи ЧМП, яке колись суттєво поповнювало золотовалютні резерви країни. На вашу думку, чи можливе відродження галузі?

— Відродження торгового флоту я не бачу. По-перше, придбання або будівництво судна обходиться дуже дорого. По-друге, це все зараз перебуває в приватних руках. Наше завдання — забезпечити заходи сюди різних торгових суден, сприяти збільшенню обсягу перевалки в портах. На жаль, цьому заважає корупція, яка є, починаючи з орга-нізаційних заходів у самому порту і закінчуючи митницею та всім іншим.

Через недосконалість Митного кодексу в Одесі розмитнюється всього 25% імпортних вантажів. Решта йдуть транзитом на внутрішні митниці, де розцінки на розмитнення, офіційні тарифи вдвічі-тричі нижчі, ніж в Одесі. При цьому, з різниці хтось заробляє. Тому, як тільки будуть прийняті зміни до Митного кодексу, по всій Україні почнуть діяти однакові прозорі тарифи, корупційні прояви на митниці відразу скоротяться на 90%. Це легко зробити. Не знаю, чому цим питанням не зацікавилися досі у Верховній Раді.

— Ви говорите про необхідність збільшення перевалки вантажів у портах, але наші порти, згідно з рішенням уряду, підлягають приватизації. Як ви ставитеся до цієї перспективи?

— Зараз держава перебуває в переддефолтному стані, в країні економічна криза, і, дуже її недооцінюючи, сюди не направляють інвестиції, не дають банківських кредитів. Вважаю, що в такій ситуації продавати майно не можна. Продавати треба на піку, щоб отримати від угоди найбільшу вигоду.

Моя суб’єктивна думка: приватизація портів недоцільна. Реалізовувати необхідно збиткові об’єкти, які не заробляють. Якщо порти приносять гроші, якщо з них, навпаки, можна зробити «годівниці» для країни, для Одеси, я у продажу ніякого сенсу не бачу.

— Якщо говорити про великі підприємства регіону, то постійно мусуються чутки про вашу причетність до подій на Одеському НПЗ і нібито до зникнення заарештованої нафти...

— Мені смішно, коли мене звинувачують, групу «Приват» або Ігоря Коломойського в тому, що ми нібито розікрали звідти нафту. Враховуючи схеми, якими користувався Сергій Курченко, не сплачуючи податків у бюджет, давно треба було відсудити завод на користь держави. Слід було продати його на аукціоні й отримати гроші для компенсації всіх втрат, які Курченко та його група (група компаній «Газ Україна». — Прим. УНІАН) завдали державному бюджету. Займатися крадіжками палива?! Це не в нашій системі цінностей.

Уряд прийняв рішення: усі нафтопродукти заводу передати державної компанії «Укртранснафтопродукт». Її представники приїхали, маючи на руках відповідне рішення суду, і забрали ці нафтопродукти. «Укртранснафтопродукт» забезпечив можливість транс-

портування вантажу з допомогою міліцейського батальйону «Київ-1», який, як ви розумієте, не має до мене ніякого стосунку. Моє «втручання» в цю історію полягає лише у вимозі спрямувати кошти, виручені від реалізації нафтопродуктів, на виплату зарплати працівникам НПЗ.

— Чому ж вас наполегливо пов’язують зі скандалами навколо НПЗ?

— Хто пов’язує? Депутат Верховної Ради Сергій Ківалов, який «кричить» про це в інтернеті?! Це виглядає, як в історії, коли злодій кричить: «Тримай злодія!».

Рік тому, коли я тільки отримав призначення, до мене прийшли одні шановані в області люди. Вони запропонували, щоб я просто закрив очі, коли відкриють ворота і з НПЗ вивезуть нафтопродукти. За це мені запропонували 50% вартості товару. Я категорично відмовився, і ми не дали вивезти із заводу жодної тонни. В іншому нехай держава розбирається, кому продасть нафту і куди підуть гроші від продажу. Хоча мені, звичайно, хотілося б, щоб, у першу чергу, погасили борги по зарплаті.

— Вам також приписують причетність і до Одеського припортового заводу...

— Він взагалі поза моїми інтересами і можливостями. Вважаю, що прибуткове підприємство повинно залишатися в державній власності. Як і порти, завод продавати не час. Якщо ж уряд прийме рішення, реалізація потужностей повинна проходити на відкритому конкурсі, з доступом для всіх компаній, щоб отримати максимальну ціну.

— Оскільки ви вже згадали депутата Сергія Ківалова, то чим спричинений ваш затяжний конфлікт з президентом Національного університету «Одеська юридична академія»?

— Так, він збудував юридичну академію, за це йому велике спасибі. Однак вважаю, що не дарма вже рік на територію вишу не пускають податкові органи для перевірки того, як були освоєні гроші. Не пускають за рішенням судових органів, які Ківалов продовжує контролювати. Думаю, не випадково в архіві юридичної академії сталася пожежа, коли в неї заходили податківці... Нагадаю, згоріла первинна документація, а фіскальна служба, як і раніше, безсила — «добро» на перевірку не дає Феміда. Не заглиблюватимусь у причетність цієї людини (він такий не один) до присвоєння курортних земель — нехай розбираються прокуратура, міліція.

Мене найбільше обурила його стаття в газеті «2000» під назвою «Пора готувати Конституцію для Одещини». Публікація вийшла 7 лютого 2014 року (№6 від 7—13 лютого. — Прим. УНІАН). Тобто ще до втечі Віктора Януковича, до анексії Криму і проблем на Сході України. У статті йдеться про повну автономію Одеського регіону, свою валюту, власні зовнішні політичні напрямки та армію. Тобто розписана чітка інструкція, за якою захоплювався Крим, а потім створювалися «ЛНР» і «ДНР». Чому за цю публікацію не покарали? Хто народному депутату велів її розмістити? Мені дуже не подобається, що Генеральна прокуратура спускає це на гальмах.

І при цьому Ківалов розповідає казки про те, що у нього є лінгвістичні експертизи від відомих інститутів. Ми ж прекрасно розуміємо, де і як він їх зробив. Достатньо просто прочитати статтю, щоб все зрозуміти...

Якщо нинішня влада не зможе довести до кінця це питання, я особисто буду дуже засмучений. Знову гроші переможуть закон.

— Місцеві бізнесмени пропонували вам взяти участь у якихось «проектах»?

— Треба віддати їм належне — ні.

— Проте нещодавно йшлося про створення якогось спільного благодійного фонду...

— До мене прийшли сім підприємців і сказали, мовляв, давайте створимо фонд, будемо вносити в нього гроші, допомагати людям. Я, звичайно, погодився. Потім вони повідомили, що створили фонд, в який внесли по 2 млн грн. Я сказав, що теж готовий покласти аналогічну суму, і запропонував відразу розписати, куди і кому надійдуть гроші в найближчий місяць. Хотів ці кошти спрямувати на соціальну допомогу ветеранам, на будівництво спортивних майданчиків для молоді.

Однак виявилося, що, по-перше, бізнесмени не збираються щомісяця робити внески у фонд. По-друге, кожен із тих семи, хто прийшов... виклав особисте прохання, пов’язане або з закриттям кримінального провадження, або з вирішенням якихось бізнес-питань.

Після цього я відповів: «Дякую. Це ваші гроші, робіть з ними, що хочете». Як ними розпорядилися, я не знаю.

— Одна з «гарячих точок» Південної Пальміри — найстаріша в країні кіностудія, розташована в курортній зоні. По-суті, вітчизняні фільми не знімаються, зате ходять наполегливі чутки, що знаковий об’єкт хочуть знищити через дорогу землю, на якій вона розташована...

— Ми говорили про кіностудію з мером Одеси Геннадієм Трухановим. Пропонував і пропоную йому написати листа до Фонду держмайна з тим, щоб 50+1% акцій передали місту. Тоді місто зможе контролювати ситуацію.

Фільми не знімаються, це велика проблема. Але справа в тому, що протягом 23 років ніхто не звертав уваги ні на пісні, ні на фільми, ні на вірші. Наш культурний простір був пустим, патріотичного виховання не було від початку.

І все ж, безумовно, кіностудія необ-хідна... Наочний приклад з історії СРСР. У 1917 році все зруйнували «до основания», ліквідували основи життя — віру в царя, в імперію, церкву. Але тоді буквально за 10 років вдалося створити нову історію — почали історію СРСР. З’явилося багато пісень, дуже хороших фільмів, патріотичних віршів. Так, на той момент все це просочили ідеєю СРСР, але мета була досягнута.

Нашій державі лише 23 роки, але що за цей час зроблено, щоб привчити людей жити в молодій Українській державі? Зараз йде війна, з якої необхідно робити висновки...

— Загалом, якщо говорити про забудову узбережжя Чорного моря та забудову історичного центру міста, якою ви бачите Одесу? Чи не вважаєте, що новобудови псують зовнішній вигляд міста?

— У сенсі поверховості і зовнішнього вигляду, на мій погляд, історичний центр повинен залишатися первозданним. Звичайно, потрібно впорядковувати фасади і на це потрібно виділяти гроші. Є дуже красиві будівлі. І старовинну частину Одеси можна зробити просто шикарною. Тут висотна забудова, зведення сучасних споруд мають бути категорично заборонені.

А ось з узбережжям не все однозначно. В Європі, у США узбережжя забудовується, але не хаотично, як у нас, коли хтось прихопив шматок землі і збудував якийсь замок на березі. Подібного допускати не можна. Вважаю, що повинен бути один загальний генеральний проект, який місто зможе потім виставити на інвестиційний конкурс, на продаж. Так, наприклад, розвивалися турецька Анталія, інші відомі світові курорти.

— Чи з’явилися в Одесі «улюблені місця Ігоря Палиці»?

— Так. Готельний номер, в якому живу. За весь час був двічі в ресторанах, розташованих поза стінами готелю. Весь інший час — робочий кабінет.

До призначення у мене було багато улюблених місць, я часто бував в Одесі. Подобалося гуляти Дерибасівською, Трасою здоров’я, але про це довелося забути. Нинішня ситуація вимагає наявності охорони, мені так ходити по Одесі незручно. Тому зі свого життя поки що виключив відвідування улюблених місць...

— Не шкодуєте, що колись поміняли депутатський мандат на жорстке крісло голови ОДА?

— Можу тільки шкодувати про час, який не провів із сім’єю. Але я радий, що регіон залишився у складі України, що тут нема так званої «народної республіки» і спроб її створення.

Вважаю, що для збереження миру разом з одеситами зробив дуже багато. Напевно, якби тоді не втримали Одесу, ми втратили б Україну.

Джерело: http://www.unian.net.