Як про мене, то дуже добре, що більшає людей, котрим не байдуже, чим і як уже завтра житиме громада, традиції і звичаї якої їм зрозумілі, держава, без дієвих інституцій якої жодна людина не відчуватиме себе захищеною.

Непросто на Одещині просувається реалізація державного проекту з об’єднання територіальних громад. Що не хата, тобто громада, то своя правда. Десь не зовсім розібралися, що й до чого з тим пропонованим об’єднанням, тож вирішили зачекати, мовляв, нехай інші спробують, а ми вже за ними; а десь рішуче вимагають негайних змін, але не таких, яких на свій смак і розсуд бажає тільки місцеве начальство, а реальних, об’єктивних, як їм здається, зважених і єдино правильних змін на спільну користь.

Розповісти людям про ситуацію зі спробою об’єднати територіальні громади, що на даний час склалася у Комінтернівському районі, зокрема у Крижанівці, вирішили Сергій Колодяжний, головний редактор видання «Вісник Комінтерново», активісти села Леонід Колесниченко, Валерій Мороз та Анжеліка Швець (їх ви бачите на знімку). Трибуну для оприлюднення своїх намірів і пропозицій їм надав Одеський кризовий медіа-центр.

У своєму вступному слові Сергій Колодяжний сказав, що, зважаючи на ситуацію, яка склалася сьогодні в країні, держава, на його переконання, поспішила з реалізацією такого масштабного проекту, як об’єднання територіальних громад. Не можна, мовляв, усе вирішити одним махом. У них, у Крижанівці, швидко не виходить. Ні, можливо, раніше все давно оформили б у протоколи, бо так за громаду вирі-шило б сільське начальство, діючи на свій розсуд, але часи не ті. Не всі нині мовчать.

Ще й закону такого не було схвалено і ніхто нічого не планував, хіба що в далеких прожектах, а Крижанівська сільрада агітувала у повний голос за те, що їй якнайшвидше треба об’єднуватися з Фонтанкою. Серед людей почали ходити якісь списки, оголошувалися якісь сходки. На них, щоправда, практично ніхто ніколи не приходив...

У районі, пояснив Сергій Колодяжний, досить багато керівних крісел займають колишні члени Партії регіонів, які з неї давно повискакували, проте ще міцно тримаються за владу і сподіваються всидіти. Це не перші особи, в яких час та обставини ціляться першими, а численні виконавці, хронічні прибічники тих, хто на даний момент сильніший і впливовіший. Чиновники, мовляв, тоді самі під себе почали малювати карту майбутнього виграшного саме для них виборчого плану, щоб знову пролізти у владу: те село з тим об’єднати, а те обійти, щоб не псувати результату на виборах. Отак, не питаючи думки людей, було вирішено Крижанівку об’єднати з Фонтанкою.

Закон чітко вказує, що будь-хто з громадян може подати свій план, свої пропозиції. Так було і в Крижанівці. Місцева група активістів вирішила поекспериментувати, запропонувавши об’єднаною громадою залишити увесь Комінтер-нівський район. Мали право. Причому пояснювали, чому варто звернути увагу саме на такий варіант.

Та людям не дали навіть озвучити їхню ідею. З 10 травня, коли були подані відповідні папери до Крижанівської сільської ради, відбулося аж три сесії, але про цю ініціативу на них навіть не згадали. Натомість сільрада, гнучи своє, продовжує збирати паспортні дані людей, які нібито проти того, щоб приміська територія приєднувалася до Одеси.

Причому активістів не те що не вислухали, а навіть почали привселюдно висміювати, виставляючи в очах громади як зрадників і заколотників, мало не психічно хворих.

Слухання з питання територіального об’єднання громад крижанівське сільське начальство призначило на 3 липня, будень, ще й на 10-у ранку, коли всі господарі при ділі. До будинку культури, розповіли спікери, прийшли депутати та сільські керівники, і кожен, за словами Сергія Колодяжного, привів своїх родичів та друзів, мовляв, отакою була сходка на підтримку об’єднання з Фонтанкою.

Того дня Сергія Колодяжного побили невідомі. Він вважає, що постраждав за свою громадянську позицію.

І все ж активістам вдалося зібрати справжню сільську сходку, яка майже одноголосно висловила недовіру сільському голові Крижанівки Наталії Крупиці і так само одностайно вирішила… не приставати до жодного з пропонованих варіантів, а почекати осінніх виборів.

Люди вже нікому не вірять. На думку Леоніда Колесниченка, більшість депутатів сільської ради — «люди старшого віку, застарілих поглядів, уже давно не є авторитетами у громаді». Сьогодні ж, сказав, потрібно дати дорогу молодим, мислячим, незаангажованим. Щоб не мирилися з тим, наприклад, що сільський голова впродовж кількох останніх років не звітує перед громадою (а це майже 5 тисяч мешканців!) про зроблене, про ви-трати, натомість активно агітує за те, що треба спішно об’єднатися з Фонтанкою. Активіст вбачає у тому злодійський намір, мовляв, при об’єднанні сіл все писатиметься з чистого аркуша, тож за колишню роботу і витрачені громадські гроші ніхто з нікого не спитає.

Валерій Мороз має власну думку стосовно реалізації закону про територіальне об’єднання. Каже, що в такий спосіб держава скидає з себе майже всі повноваження, перекладаючи їх на плечі громад. А чи всі готові до цього? Якщо в одному селі таке колотиться, то що творитиметься в масштабах всієї країни?.. Чоловік, скажімо, переймається тим, що, можливо, доведеться переробляти всі документи, а це — час і гроші.

Анжеліка Швець у своєму короткому виступі наголосила на тому, що сьогодні громадськість Крижанівки вимушена воювати з місцевою владою, яка за п’ять років, свого часу отримавши довіру людей на виборах, сподівань односельців не виправдала, не хоче чути опонентів.

Йдеться про золоті наші землі. На території сільради успішно діють аж п’ять великих оптових ринків, розташований ландшафтний заповідник місцевого значення «Луза-нівський ліс», розкинулися піщані пляжі, пригідні для морського курортного відпочинку; тут мешкають працьовиті і далеко не бідні люди, які сплачують пристойні податки. А ось у який пісок закопують громадські гроші — ще питання, адже сьогодні, акцентувала увагу Анжеліка Швець, Крижанівка нагадує не курортну місцину, готову гідно прийняти потік відпочивальників, а ніби якусь помийницю.

За словами жінки, за п’ять років керівництва пані Крупиці проблем у селі тільки примножилося і практично нічого з наобіцяного нею не зроблено. Гарний заспів був лише на виборах. Навела такий приклад. Мала колись Крижанівка своє рибальське господарство, але його знищили як… малорентабельне. На узбережжі зате виріс готель, ніби люди, каже, до нас їдуть поспати, а не порибалити чи прикупити смачної рибки.

Неабиякою проблемою для громади стала загроза зсуву ґрунту. Зсуви, сказала Анжеліка Швець, допоки не підривають будинків і кладовища, як це діється у Фонтанці, та якщо нічого не робити, спішно не проводити берегоукріплююючі роботи, то й до біди недалеко. Грошей на це бракує, хоча громада має немалий тільки туристичний збір, але гроші, на переконання активістів, проциндрює місцева влада. Тому, мовляв, їй вигідно приліпити громаду до Фонтанки, щоб не звітувати про свої діяння.

У нас, наголосила Анжеліка Швець, багато ініціативних, освічених людей, які хочуть бачити свою маленьку батьківщину курортом, пристойно облаштованою територією, щоб громаді жити на ній і заможно, і безпечно, і спокійно. Сподіваємося, сказала, так воно і буде.

Конфлікт у Крижанівці розгорівся серйозний. Уважно стежитимемо за розвитком ситуації і запрошуємо всі зацікавлені сторони до дискусії.