Делегація Республіки Польща на чолі із заступником мініст-ра закордонних справ Конрадом Павліком відвідала Одесу 27—28 липня. Одним з ключових пунктів програми візиту стало відкриття меморіальної дошки пам’яті Юрія Свірського.

Українці продовжують відкривати для себе власну історію. Серед несправедливо забутих імен — людина незвичайної долі, видатна особистість і України, і Польщі — Юрій Володимирович Свірський.

Він народився 1882 року у місті Каліш (тепер Польща) у родині офіцера російської імператорської армії. Закінчив Кадетський корпус у Москві. У 1889-у—1902-у навчався у Морському корпусі в Санкт-Петербурзі. У царській армії зробив успішну військову кар’єру. Служив на Балтійському флоті старшим офіцером на крейсері «Аскольд». У 1905 році перевівся на Чорноморський флот. Вахтовий офіцер панцерника «Ростислав». Командир канонерського човна «Донець», яхти «Колхіда». Старший офіцер крейсера «Пам’ять Меркурія». Із 1908-го служив на мінному загороджувачі «Кронштадт», крейсері «Пам’ять Меркурія» (вдруге), панцернику «Св. Євстахій». Командир міноносця «Стремительный». Із 1912 року — офіцер бригади лінкорів Чорноморського флоту. З 1914-го — офіцер штабу командувача Чорноморського флоту. За час служби на флоті нагороджений орденами Св. Анни, Св. Володимира, Св. Станіслава.

Коли українці отримали історичний шанс створити незалежну державу, капітан І рангу Юрій Свірський став учасником національно-визвольних змагань 1917—1919 років. Брав активну участь в українізації Чорноморського флоту. Підтримував підняття українських прапорів на кораблях флоту та звернення до Центральної ради щодо активнішої роботи зі створення національних військово-морських сил. На початку 1918-го був заступником керівника морського штабу та міністра морських справ УНР. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського активно включився у процес розбудови військово-морських сил Української держави. З 1 червня 1918 року — начальник головного морського штабу Української держави. Наприкінці літа 1918-го почалися прикінцеві українсько-німецькі перемовини щодо остаточної передачі кораблів Чорноморського флоту Українській державі. В другій половині серпня того ж року за дорученням Ради міністрів Юрій Свірський виїхав до Берліна як керівник української делегації. Узгоджував план передачі Україні військових і торговельних кораблів, які перебували в руках німців. Брав участь у переговорах з представниками більшовицької Росії у Києві щодо розв’язання морських проблем. Із 10 жовтня 1918-го — контр-адмірал, заступник міністра морських справ. За деякими джерелами — міністр морських справ. Після антигетьманського перевороту та захоплення кораблів Українського Чорноморського флоту військами Антанти переїхав до Польщі.

Там Юрій Свірський став органі-затором, а згодом — командувачем військово-морського флоту Поль-ської Республіки. У 1919 році, вже як Єжи Свірські (пол. Jerzy Wіodzimierz Њwirski), — на службі у збройних силах Польщі у званні командира І рангу. Із 1920-го — заступник начальника морських справ військового міністерства, командувача морського узбережжя. У 1922 році призначений першим командувачем військово-морського флоту Польської Республіки. У 1925—1939 роках обі-ймав посаду начальника військово-морського управління у міністерстві з військових питань у Варшаві. У 1931-у йому повторно (тепер уже польською владою) присвоєно звання контр-адмірала.

З початком Другої світової війни разом з міністерством військових справ Юрій Свірський виїхав до Франції, а згодом — до Великобританії. Разом з міністром оборони Владиславом Сікорським від імені Польщі підписав польсько-британську угоду. Був членом польського уряду в екзилі. З 1941-го — віце-адмірал. Після «звільнення» Польщі військами Радянського Союзу та встановлення там маріонеткового комуністичного режиму емігрував до Франції, жив у Парижі. У 1946-у переїхав до Великої Британії. Кавалер ордена Почесного легіону, багатьох польських та інших нагород. Помер у Лондоні 1959 року. Похований на цвинтарі в Бромптоні.

Меморіальна дошка встановлена на фасаді Одеського загону морської охорони по вул. Приморській, 37, за сприяння генерального консульства Республіки Польща в нашому місті. Ідея вшанування Юрія Свірського в морській столиці України виникла ще кілька років тому, але через шалений опір любителів Росії серед депутатів Одеської міської ради здійснити цей задум вдалося лише тепер.

Віддати шану видатній особистості прийшло чимало людей: духовенство римо-католицької церкви, керівники обласної та міської рад, морські офіцери Польщі та України, акредитовані в Одесі іноземні дипломати, представники громадськості.

Конрад Павлік зазначив, що відкриття меморіальної дошки Юрію Свірському є свідченням нашої спільної історії, а також того, що ми не забуваємо людей, які зуміли вистояти у найскладніші часи.