Колись, в молодшому шкільному дитинстві, мені видавались чудернацькими категоричні слова Леніна, викарбувані у кінотеатрі мого маленького містечка: «З усіх мистецтв найважливішим для нас є кіно». Кіно — то гарно, хто б сперечався, але для мене в ті роки було святом, коли листоноша щотижня приносив в нашу скриньку журнал «Перець». І я в той період життя чомусь вважав, що найважливіше з усіх мистецтв — карикатура. Я вмів розрізняти почерки всіх українських карикатуристів — Василенка, Арутюнянца, Гливенка, Манастирського, Зелінського, Когана...

Політична карикатура була обов’язковою у кожному номері. То була потужна зброя радянської пропаганди. «Перець» зі «старшим» московським братом «Крокодилом» були на передньому краї ідеологічної боротьби. Валерій Зелінський малював довготелесого дядька Сема в зоряно смугастому циліндрі з борідкою як у Лінкольна. Той Сем уособлював американський імпе-ріалізм. Він мав мішок доларів, розмахував атомною бомбою, гнобив білого голуба миру, знущався над неграми (хто такі афроамериканці, радянські люди тоді навіть не здогадувались). Ще великий пласт творчості був націлений проти міжнародного сіонізму. Абрама малювали з пейсами, у кіпі з виряченими очима, горбатим носом, загребущими руками та автоматом «узі». Ізраїль був лютим ворогом наших любих братів — арабів. Українські буржуазні націоналісти були дуже жалюгідні і боязливі, але мали руки по лікоть у крові і ходили якщо не з шмайсером, то з великою щербатою сокирою. Дядько Сем та Абрам цих сокирників щедро підгодовували. Ще громадянам «країни рад» невтомно промивали мізки про агресивний блок НАТО, наголошуючи саме на агресивності. То було ідеологічне навантаження. У декого з колишніх радянських людей ці карикатурні образи міцно засіли в головах по нинішній день.

Але то була перша сторінка. У радянських газетах першої сторінки також ніхто не читав. «Перець» люди любили за хороший український гумор, за українську мову. За Олійника і Глазового, Дударя і Чорногуза... За серії карикатур «Картини з життя первісної людини», «Житіє святих і нечестивих», а для дітей — «Пригоди Перченяти і котика Мурчика» та багато якісної дотепної карикатури, наділеної справжнім українським характером. Ми твердо знали, що наш «Перець» ліпший за московського «Крокодила», так само як київське «Динамо» сильніше за московський «Спартак».

Й ось Одеса, майже п’ятдесят років по тому. Соборна площа. Міжнародна виставка політичної карикатури просто неба.

На виставці представлено понад 40 робіт відомих карикатуристів із Чехії (Павел Рейзенауер), Словаччини (Мартін Шутовец), Угорщини (Чаба Варга), Польщі (Анджей Млечко), України (Олег Смаль), Грузії (Гіоргі Гамезардашвілі) та США (Деріл Кейгл). Організатори наголошують, що мета проекту не спровокувати, зачепити чи образити, навіть незважаючи на те, що полі-тична карикатура здатна викликати сильні емоції. Ця виставка є демонстрацією базових свобод — свободи самовираження та свободи слова, прикладом критичного ставлення до політиків, які були обрані служити, а не правити. Вони несуть відповідальність за свої дії, а тому можуть ставати об’єктом критики з боку ЗМІ та громадянського сус-пільства.

За популярністю серед карикатуристів образ президента Росії Володимира Путіна поза всілякою конкуренцією. Він став основою для багатьох . Зокрема, можна побачити мізерного російського президента, який у ресторані вимагає Крим у велетенського ведмедя-офіціанта. На іншому зображенні маленький Путін їде на великому грізному танку. У танка все як слід, але замість коліс — олімпійські кільця (Мартін Шутовец). А ось сумний втомлений закомплексований Путін, з одягу — лише довгі труси в квіточку, смажить собі на кривому патичку якусь їжу, а вогнище — то палаюча Україна (Деріл Кейгл). Путін скрізь маленький: можна вбити десятки тисяч людей, але так і не стати великим, а як же ж хочеться! А ось маленький Путін бавиться іграшковим танком. Штовхає пластинку доміно, падає «дубль пусто» і, як зазвичай, збиває іншу пластинку, все летить, спрацьовує принцип доміно, зупинити неможливо, кожна наступна фігура доміно більша за попередню, й ось гігантська «дубль шість», зображена в момент початку падіння, ще мить — вона звалиться і розчавить маленького Пу з маленьким танком (Олег Смаль).

Крім Путіна є й ті, хто дуже стурбований і висловлює «глибоке занепокоєння» російською агресією в Україні. Ось Барак Обама, американський президент, у камуфляжному військовому кітелі, одежина та розхристана, і з під неї видніється футболочка у легковажних ко-льорах веселки, в центрі якої зображений знак «пацифік». Коротко і зрозуміло (Мартін Шутовец). Героями виставки стали також Ангела Меркель, Сі Дзінь Пін і, звичайно, чоловічок, схожий на пророка Мухамеда.

Виявляється, «любов» до депутатів — риса не лише української ментальності. Чаба Варга фантазує про угорських парламентарів. «Якби в наш час крадіїв карали, як раніше, відрубуванням руки…» У сесійному залі засідають депутати-злодії. Вони у гарних костюмах, але без рук. «Голосуйте, будь ласка! За. Проти. Утримався…» Депутати тиснуть на улюблені кнопки — хто ногою, хто носом, хто язиком, а хто сід-ницями. Ось так.

Поляк Анджей Млечко нам знайомий з публікацій колись у Кривенковому журналі «ПіК». То великий майстер. Ось картина з Біблії. Адам і Єва голі та без-турботні в райському саду. З дерева до них підлазить Змій. Далі ви, читачу, подумаєте, що рептилія запропонує їм яблуко? Ні, той Гад спокушає молодят взяти кредит!

До Одеси виставку привіз Інститут світової політики. Проект реалізується спільно з громадською організацією «Euforion» (Братислава) за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду.

Упродовж 2015 року Міжнародна виставка політичної карикатури за-вітає до п’яти обласних центрів

України. Першими її побачили жителі та гості Києва, а на відкритті побував навіть президент Словаччини Андрей Кіска. Одеса стала третім містом — після столиці і Дніпропетровська.

За минулі два роки виставка політичної карикатури об’їхала п’ять країн (Словаччину, Чехію, Польщу, Угорщину та Грузію) і загалом була презентована у 24 містах.

Карикатура — велике мистецтво! Те, що парламентарі, міністри, політики, експерти, політологи, журналісти будуть вам тлумачити годинами, після чого у вашій голові залишиться ще більша ка-ша, ніж була до того, видатний майстер карикатури пояснить вам дотепно за лічені секунди.

Досить переповідати про карикатуру. Її треба бачити. Одеса, Соборна площа біля пам’ятника Воронцову, безкоштовно і весело. Виставка триватиме до 20 серпня.