Рукотворне озеро Сасик — відсічений дамбою від моря лиман — амбіційний радянський проект, втілений у життя в кінці 70-х років минулого століття, не виправдав себе. Навпаки — приніс чимало проблем місцевому населенню (численні захворювання, життєві незручності, викликані забрудненням підземних вод, що стають непридатними для вживання), шалені збитки екології краю (тисячі гектарів засолонцьованих, виведених з обробітку земель), порушення гідрообміну (а це — і цвітіння водоростей, і риба, яка хворіє та самозаражається паразитами) і неабиякий клопіт на голову виконавчій владі, яка час від часу заповзято береться за виправлення ситуації, але добрими намірами, самі знаєте, що і куди вимощено.

Повернути горе-озеро Сасик морю давно вимагають екологи і місцеві жителі, знесилені боротьбою з бюрократами і політичними галасунами, які піднімають громаду відстоювати свою правду й обнадіюють її своєю підтримкою винятково перед виборами.

В обласній раді пройшло друге засідання робочої групи, створеної у травні цього року, яка займається питаннями озера Сасик. У її складі — представники місцевого самоврядування, вчені-екологи, громадські активісти, котрі давно виборюють екологічне право Сасика повернути своє плесо Чорному морю, а заодно і право тамтешнього люду жити біля природного піщаного узбережжя, а не біля гнилої калабатини, на яку давно перетворилося рукотворне озеро.

За час між засіданнями робочої групи були отримані висновки-рекомендації Національної академії наук України, Українського інституту проблем ринку і економічних досліджень, обнародувана позиція татарбунарської громади, зібрані і проаналізовані висновки місцевих екологів. Рішення вимальовується єдино вірним: роздамбувати Сасик і реабілітувати довколишні терени.

Як запевнив заступник голови робочої групи депутат Юрій Маслов, не існує жодного іншого варіанту, ніж повернення Сасика морю.

Найлегше (і найдешевше) — просто підірвати дамбу, досить міцну гідроспоруду (на знімку) довжина якої 14 кілометрів і ширина 150 метрів. Та ось наслідки такого «вибуху» можуть стати непередбачуваними. Найперше, стверджують фахівці, при стрімкому надходженні морської води загине прісноводна риба, яка, нехай і заражена гельмінтами, а все ж живе у штучно створеній водоймі. Причому її так багато, що місцеві жителі роблять на її вилові і подальшій реалізації хороші гроші. До того ж, ніхто не зможе навіть передбачити, як поведеться морська вода. А ось спорудження з’єднувального каналу як регульованого гідрокомплексу, стверджують спеці-алісти, дозволить вирішити проблему і гнучко підлаштуватися під ситуацію.

До цього наболілого питання члени робочої групи запропонували знову повернутися на найближчій сесії обласної ради, доручивши, якщо питання буде схвалене депутатами, виконавчій владі відпрацювати перший етап вирішення масштабного природоохоронного проекту до 31 грудня 2015-го, врахувавши необхідні витрати в бюджеті наступного року. Гроші акумулюватимуться в обласному фонді охорони довкілля. До слова, далеко не в мілкій грошовій скриньці області, яка має всі можливості та законні підстави залучати для порятунку водойми і міжнародні фінанси.