13 серпня відбулося друге зібрання щодо перейменування села Червонознам’янка Іванівського району, назва якого має комуністичне походження і відповідно до закону повинна бути змінена. Обговорювалися результати опитування серед жителів. Але засідання перетворилося на суперечку, а прихильники історичної назви — Катаржне — зробили кілька небезпечних заяв, які згодом можуть перерости в міжнаціональний конфлікт.

Суть дискусії — повертатися до первісної назви чи давати нову.

Офіційна історія Червонозна-м’янки бере відлік з 1806 року, з моменту згадки населеного пункту в архівній справі Піклувального комітету іноземних поселенців Південного краю Росії. Тікаючи з Османської імперії, на територію нинішньої Червонознам’янки переселилися болгари. Володів тоді цими землями поміщик, бригадир царської армії Ілля Пилипович Катаржи, а ця місцевість, відповідно, називалася Катаржиєва дача. Болгари-переселенці, як часто бувало тоді, назвали своє поселення на честь самого Катаржи — Катаржине. Жило воно з цією назвою 120 років, мало свої славні історичні сторінки і цілком претендувало на присвоєння статусу містечка. Згідно з донесенням Одеської контори у справах іноземних поселенців, 6 травня 1826 року його навіть відвідав проїздом імператор Микола I. Однак усе змінилося після кому-ністичної окупації. Та суть навіть не в цьому. Наприкінці 1920-х село перейменували на Сталіне, а в 1961-у — на Краснознам’янку, яка згодом стала Червонознам’янкою. У 1951 році, після підписання угоди про обмін ділянками державних територій між СРСР і Польською Республікою та передачі ПР 480 квадратних кілометрів Західної Бойківщини, в село примусово переселили чимало родин тамтешніх жителів — бойків. Взаємини між двома народами складалися по-різному. Це були важкі часи для села, особливо для нових переселенців. У той період часто виникали сварки і конфлікти. Варто зазначити, що періодично впродовж цього часу болгари виступали за повернення селу назви Катаржине. Поступово це питання відпало, для нових поколінь той конфлікт відійшов у минуле. Однак сьогодні він може спалахнути з новою силою. Причина — перейменування.

7 серпня на перше зібрання, організоване Червонознам’янською сільською радою, людей скликали переважно по телефону. Тоді зійшлося близько 50 осіб, зде-більшого прихильники назви Катаржине. Там же зачитали звернення до сільського голови від митрополита Одеської єпархії УПЦ (МП) Агафангела і народного депутата Антона Кіссе, які просили повернути назву Катаржине. За результатами зборів вирішили провести громадське опитування. Навпроти назви у зошитах жителі села ставили підписи. Однак, як з’ясувалося тепер, під час опитування нерідко траплялися нападки на людей, які виступали проти старої назви. Тих, хто проти, називали такими, що не поважають своїх предків, тощо.

За оприлюдненими результатами, близько 56 % опитаних — за Катаржине. При цьому багато молодих людей активно виступали за нову назву. На зборах було чимало і тих, хто обурювався таким поспіхом перейменуванням села, оскільки ще є два місяці в запасі. Зважаючи на те, що опитування проводилося у будні, значна частина мешканців була на роботі, багато хто — в Одесі. Після оголошення результатів опитування, яке ніякої юридичної сили не має, прибічники назви Катаржине почали оголошувати, що більше половини жителів за неї, відтак жодних питань не повинно виникати. А ще під час обговорення прихильники назви Катаржине знову почали називати опонентів людьми, які не поважають історію. Ті, в свою чергу, аргументовано пояснили, що вони виступають не проти історії, а проти назви, яка викликає певні негативні асоціації: «каторга, каторжани». По-друге, вони вважають, що увічнювати таким чином поміщика-бригадира царської армії неправильно.

Під час дискусії прибічники назви Катаржине зробили дуже небезпечні заяви, які, треба розу-міти, звернені до етнічних українців. Вони заявили, що ті, хто проти такої назви, невдячні болгарам за прийняття їх у своєму селі у 1950-х. Така заява викликала обурення. Люди почали розходитися, а прихильники Катаржиного — радіти.

Хто і навіщо перейменуванням села намагається роздмухати міжнаціональний конфлікт — незрозуміло. Однак це не може не викликати побоювань. Після заяв, які прозвучали на зборах, обурення щодо первісної назви наростає.

Замість PS. Коли цей матеріал був підготовлений до друку, стало відомо, що у Червонознам’янці відбулася акція протесту із за-кликом до місцевої влади не допустити подальшого роздмухування конфлікту, не поспішати з ухваленням рішення, а перш ніж перейменовувати село, врахувати думки й аргументи сторін та дійти консенсусу.

Сільський голова пообіцяв, що поспішати не будуть і на най-ближчу сесію питання перейменування не виноситимуть.

О.С.