Фронт реформ і майбутнє країни беруть початок саме на Одещині. Так запевнили учасники прес-конференції в Одеському кризовому медіа-центрі Саша Боровик, радник голови облдержадміністрації (він сьогодні також очолює департамент з інвестицій та інновацій ОДА), Олександр Славський, програмний директор Impact Hub Odessa, і Ганна Солоїд, представник Impact Hub Odessa.

Йшлося про соціальне підприємництво (імпакт-інвестування), основи якого вже закладаються в нашій громаді.

Наша ментальність зациклена на тому, що держава на все дасть, якщо не зараз, то згодом, почекаємо. Причому дасть на все і всім. Ситуація ж склалася так, що ми живемо в умовах жорсткого дефіциту фінансів і надалі «шари не буде».

— Наша держава фактично банкрут, — сказав Саша Боровик. — Отримати інвестиції під держгарантії вже неможливо. У нас дуже впав ВВП, а витрати на соціальні потреби складають 53% ВВП. Тоді як у більшості країн Європи їх частка трохи більша за 30%. Це важливий елемент фіскальної дисципліни. Передбачається, що до кінця року борг складе 93% ВВП, і це в кращому випадку. Не виключено, що держборг виявиться вищим, ніж країна здатна заробити за рік. Транші, що ми отримуємо сьогодні, — це не такі великі гроші, які потрібні для країни.

Вихід чинна влада вбачає у двох основних напрямках діяльності: залучення інвестицій і розвиток соціального підприємництва.

Щодо першої цілі, то, як розповів Саша Боровик, наше завдання зараз — залучити не менше трьох мільярдів доларів інвестицій в область упродовж одного року. Це більше, ніж усі інвестиції в країну за останні два роки.

Він повідомив, що минулого тижня делегація Одеси їздила до Ізраїлю, щоб запропонувати там проекти для інвестування. Тепер уже до нас приїдуть інвестори з Ізраїлю і Нью-Йорка. На їх розгляд буде представлено чималий перелік інвестиційних проектів, у тому числі і суспільних, які мусять вирішити певні соціальні проблеми і навіть заробити на цьому.

Соціальне підприємництво — явище в Україні допоки мало зрозуміле більшості людей, але його запровадження — на вістрі часу, оскільки бажати жити, як у Швеції, сказав Саша Боровик, працюючи при цьому як в Україні, — неможливо, тож годі й сподіватися на державну підтримку соціалки в таких умовах.

Громадський сектор, самі люди, підприємці можуть успішно вирішувати багато місцевих соціальних проблем і навіть одержувати від цього прибуток. Це називається соціальне підприємництво, або імпакт-інвестування.

Посадовець навів приклад Мюнхена, названого «містом, де най-простіше жити». Там, за його словами, у кожному районі є свій со-ціальний проект, як-от громадські школи, де чи не кожен другий місцевий житель пройшов курс навчання, здобувши навички, скажімо, з надання першої домедичної допомоги, з основ маркетингу чи з користування соціальними мережами.

У США, для прикладу, держава практично вийшла із соціально-економічної сфери, створивши умови для реалізації ефективних соціальних проектів, які вітаються місцевою владою, усіляко підтримуються соціально відповідальним бізнесом. Там люди знають, як себе самоорганізувати. Як нам дійти до цього, відірватися, нарешті, від державних дійок?

До слова, першим прикладом соціального підприємництва стане створення в Одесі Музею єврейської культури, на що з бю-джету, запевняють, не попросять і копійки, хіба що знадобиться сприяння влади при оформленні всіляких дозвільних та супроводжуючих документів. А таке сприяння, запевнив Саша Боровик, люди отримуватимуть вчасно і в повному обсязі.

— Наша позиція: 80% дозволів взагалі не потрібні, — підкреслив він. — Ми не тільки допомагатимемо з дозволами, але й робитимемо так, щоб вони просто не були потрібні. Згадуючи своє життя в США, скажу, що я ходив до державних органів тільки один раз — отримати «грін-карту». Все інше можна було зробити віддалено або поштою.

У команді нової влади, запевнив, є люди, зайняті створенням приватних доброчинних фондів, що також на руку тим, хто має цікавий задум для вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми.

На запитання журналістів, які цікаві проекти вони вже встигли втілити, спікери відповіли, що серед таких: засвоєння навичок надання першої домедичної допомоги, профорієнтація школярів, створення реабілітаційних центрів і фільмів, які розповідають про українську специфіку та унікальність…

Наводили приклади соціального підприємництва, яке вже показало себе на нашу спільну вигоду і користь. Та ж гончарна студія при дитячому супермаркеті «Антошка», де за гроші батьків діти вчаться ліпити з глини, а ті, кому не під силу взяти платні уроки майстрів (діти вимушених переселенців зі сходу, вихованці інтернатів тощо), отримують такі уроки безоплатно.

За гарний приклад соціального підприємництва можуть бути реабі-літаційні центри, відкриті в кількох районах області, де люди рятуються від недобрих залежностей,

отримуючи певну медичну й психологічну допомогу, і при цьому працюють (виготовляють сири, зайняті перевезенням вантажів тощо), заробляючи гроші для оплати послуг центру.

Шкода, але реальних проектів, запропонованих людьми, прозвучало під час прес-конференції, дуже мало.

— Допоки, — акцентував увагу присутніх Саша Боровик, — я не бачив хороших проектів, а лише численний перелік поданих ідей, ініціатив, де занадто велика роль держави, тобто фінансова підтримка з її боку. Це неправильно. А ті ідеї, які є цікавими і можуть стати життєздатними, ми постараємося довести до рівня проектів з якісними презентаціями.

Олександр Славський розповів, що з 5—6 вересня в Одесі втретє пройде Social Camp Ukraine — форум, який об’єднує громадських діячів, представників некомерційних організацій, волонтерів та всіх, кому цікаве втілення в життя сус-пільних проектів, інноваційних рішень та соціальних ініціатив.

Тематичний ракурс цьогорічного форуму — соціальне підприємництво. У планах організаторів — проведення двох тематичних потоків: «Impact Stories» — конкретні історії успіху соціальних підприємців і «Skills Lab» — знання, навички та вміння, корисні для соціальних підприємців, інноваторів та тих, хто прагне ними стати. А ще пройде конкурс соціальних проектів, переможець чи переможці якого отримають приз у 20 тисяч гривень з фонду, сформованого великими компаніями, що підтримали проведення заходу.

За словами Ганни Солоїд, у форумі візьмуть участь і підприємці, які хочуть додати в свій бізнес соціальну складову, а також ініціатори соціальних проектів, котрі хочуть, щоб вони окупили себе або приносили прибуток.

— Так само буде багато партнерів-менторів, — за-значила вона, — які готові частково надати фінансову підтримку життєздатним ініціативам. У нас будуть представлені проекти з усієї України, не тільки з Одеської області. Вони часто стосуються тих речей, які не покривають ні держава, ні громадський сектор.

Ганна Солоїд у своєму виступі торкнулася бізнес-рішень, що супроводжують кожен соціальний проект, зокрема про три його складові, як-от: соціальний вплив, фінансова частина та новаторський підприємницький підхід. Цьому вчитимуть активістів, готових надати важливі соціальні проекти й надалі їх реалізувати. Причому вітатиметься ініціатива не стільки органі-зацій, які «з’їли зуби на грантах», а відтак давно навчилися подавати все в найкращому вигляді, хоча далеко не завжди працювали на результат, скільки простих людей, що мають реальний план вирішення тієї чи іншої місцевої проблеми. До слова, у нас в області діє понад 10 тисяч громадських організацій. Де ви, активні люди, готові до нового?

Під час прес-конференції йшлося і про те, що у нас допоки ще занадто низька презентаційна культура. Зокрема, Саша Боровик зазначив, що великою проблемою залишається те, що люди не вміють представляти свої проекти у вигідному світлі, зацікавити інвесторів. Також деколи просто не можуть освоїти виділені кошти як годиться, з суворою звітністю. Він запевнив, що грантів нині — безмежна кількість, треба навчитися їх брати, а для цього потрібно навчитися подавати ідею так, щоб її цікаво було спершу читати. Україна бере транші, як пилосос, адже за них ніхто не звітує, а ось коли потрібно прозоро показати витрати — ми цього допоки не робимо. Ось ці парадокси (нам потрібні гроші на все, але в той же час старий чиновницький апарат створений так, щоб блокувати це, зрозуміло, аби мати доступ до живих грошей) дають нам низькі інвестиційні рейтинги.

Наводили приклад Чехії, яка щороку брала по 10 мільярдів доларів грантів та інвестицій, маючи 10-мільйонне населення. Чим ми гірші — тим, що нажили армію жадібного чиновництва, без дозволу якого ніхто й не пікне?

За словами Саші Боровика, на Одещину вже приходили люди з грішми, яких просто… відфутболили. Торік, наприклад, уряд Норвегії виділив мільйонну суму на створення в Одесі I-Hub (центру), в якому працювали б it-стартапи (нові проекти з інформаційних технологій). Подібні гранти запропонували Львову та Івано-Франківську, де їх оперативно освоїли. В Одеській мерії з інвесторами взагалі ніхто не захотів розмовляти, тому вони прийшли до облдержадміністрації. Питання з освоєнням грошей на центр повисло в повітрі на рік. Нині уряд Норвегії готовий надати 100-мільйонні фонди для Молдови, України та Грузії. З якими очима ми підемо просити грошей (а могли б претендувати на 25 мільйонів), якщо впродовж року не спромоглися відкрити центру за пропоновані гроші?

Саша Боровик поділився новиною: нова команда голови ОДА готує «Одеський пакет реформ», по суті, аптечку для порятунку держави, де соціальне підприємництво займає не останнє місце. Пакет документів до 5 вересня буде подано на розгляд уряду та Верховної Ради.