Ще торік одесити традиційно відзначали 220 років заснування міста, а цьогоріч «Одеса-мама» постаріла відразу на чотири століття: 1 вересня (напередодні Дня міста) на державному рівні відбулися урочистості з нагоди 600-ліття першої писемної згадки про Одесу. До цієї події оперному театрі відбувся концерт «Присвята улюбленій Одесі».

Нагадаємо, що 11 лютого 2015-го була прийнята постанова Верховної Ради України (№ 184-VIII) про святкування ювілейної дати «600 років з часу першої писемної згадки про місто Одесу (1415)». Це стало можливим завдяки багатолітнім до-слідженням одеських вчених — спе-ціалістів з означеного періоду історії Причорномор’я та наполегливості громадської організації «Одесі—600», до яких дослухалася теперішня влада.

В офіційній частині заходу взяли участь заступник міністра культури, керівник апарату Юрій Зубко. Він наголосив на безпрецедентності й історичності моменту, адже вік міста подовжено на чотири століття. «Одеса також стала першим форпостом у боротьбі з сепаратизмом на Півдні України, — відзначив високий гість, — і довела, що є справжнім патріотичним українським містом».

Ідею подовження віку Одеси нині підтримують авторитетні історики України. Зі сцени Опери привітали одеситів з цією подією доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археології та джерелознавства ім. Михайла Грушевського Віктор Брехуненко і доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб.

Значний внесок у дослідження історії середньовічної Одеси зробив послідовник Олександра Болдирева (автора нарису «Одесі—600», 1994) — доктор історичних наук, професор ОНУ ім. І.І. Мечникова Тарас Гончарук. Оскільки значну частину публіки в залі складала учнівська молодь, то науковець говорив про історію міста в популярному і доступному викладі. Посилаючись на повідомлення польського хроніста Яна Длугоша, він нагадав факт відправлення зерна із порту Кочубіїв до Константинополя у травні—червні 1415 року. Кочубіїв на той час входив до складу Литовського князівства. Після завоювання турками наприкінці XV ст. це поселення стало іменуватися Хаджибеєм, яке у 1795-у було перейменоване на Одесу.

В урочистій частині взяли участь також громадські діячі, зокрема депутат Одеської міськради Олександр Остапенко та отаман Чорноморського гайдамацького з’єднання Сергій Гуцалюк. Одеська мерія цю подію проігнорувала.

Концерт, підготовлений колективом Одеського національного академічного театру опери та балету, органічно вписався у сценарій (розроблений управ-лінням культури, туризму та віросповідань облдержадміністрації), де повідомлення історичних фактів чергувалися з музичними номерами: хорові твори, фрагменти й арії з опер української та світової класики, віночок українських романсів і народних пісень змінювали танцювальні номери. Виконувалися твори Дж. Россіні, Дж. Пучіні, С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка,

М. Скорика, В. Губаренка. Цікаво, що знаменита неаполітанська пісня «О, моє сонце» була написана композитором Едуардо ді Капуа саме в Одесі, як і Данилом Крижанівським — пісня-реквієм «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка. А «Севільський цирульник» Россіні вперше на теренах тоді Російської імперії був поставлений саме на сцені Одеської опери. Високопатріотичної ноти вечору додало включення в програму ще кількох славнозвісних творів: лемківської народної пісні «Пливе кача», присвяченої пам’я-ті Небесної сотні, та «Духовного гімну України», які зал слухав стоячи.

Окремо хотів би відзначити прекрасне звучання хору та оркестру Одеської опери (головний хормейстер Леонід Бутенко, диригував Ігор Чернецький). Концерт справив надзвичайне враження і викликав піднесений настрій у публіки. Приємно було спостерігати, що по виході з театру молодь у вишиванках збиралася у гурти і з державним прапором у руках наспівувала українських пісень.