Як відомо, на виконання законів про «декомунізацію», які набули чинності у травні, до 21 листопада громади міст, селищ та сіл, названих на честь комуністичних ватажків чи «епохальних» компартійних подій, мають визначитися з подальшим їх іменуванням — чи то повернути історичну, доесесерівську, назву, чи обрати нову.

По Україні є чимало прикладів, де «вірні ленінці» вигадують казна-що, аби залишити сув’язь з тоталітарним минулим. На жаль, не виняток і наша Одещина. Велику активність проявляють шанувальники Гришки Котовського, навіть петицію на сайті Президента за збереження назви «Котовськ» зорганізували. Але нині мова не про них. Втім, і про них також. Та передусім — про вигадливість «вірних іллічівців», які, попри активне атеїстичне минуле, готові й поклони всім святим бити, аби лиш назву свого комуністичного ідола вберегти.

У свіжому номері газети «Слово Просвіти» (http://slovoprosvity.org) під заголовком «Позбавляємось комуністичних ідолів» опубліковане інтерв’ю з начальником відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Богданом Короленком, в якому, зокрема, про це читаємо:

— Міський голова міста Іллічівська Одеської області вдається до хитрощів, прагне залишити місту стару назву, посилається на пророка Іллю. І таких випадків безліч. А деякі місцеві ради просто не займаються цим питанням. Як можна впливати на ці процеси?

— У червні до УІНП звернувся виконавчий комітет Іллічівської міської ради з проханням надати роз’яснення щодо можливості перейменування міста Іллічівськ на місто Іллічівськ на честь пророка св. Іллі. Інститут надав відповідь, що місто названо на честь Володимира Ілліча Леніна (1870—1924) — одного з організаторів Жовтневого перевороту 1917 року, першого голови радянського уряду — Ради народних комісарів СРСР. Згідно з п. 4

ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «символіка комуністичного тоталітарного режиму — символіка, що включає назви […] населених пунктів […], у яких використані імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, а також назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницями Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». Таким чином, назва міста Іллічівськ містить у собі символіку комуністичного режиму та має бути змінена згідно з процедурою та в термін, визначений п. 7 ст. 7 згаданого закону.

Також надано роз’яснення, що вказаний закон передбачає проведення громадських слухань лише щодо того, якою має бути нова назва, а не щодо питання, чи підлягає зміні назва населеного пункту, що містить символіку комуністичного режиму. Таким чином, після перейменування назви місто в жодному разі не може іменуватися Іллічівськом, оскільки це суперечить згаданому закону. Щодо ідеї перейменування міста Іллічівська на місто Іллічівськ на честь святого Іллі Пророка повідомлено, що відповідно до норм українського правопису похідною від власного імені Ілля може бути назва міста Іллівськ, але в жодному разі не Іллічівськ.

Інститут постійно моніторить подібні факти та процеси перейменування загалом, і такі ідеї окремих органів місцевого самоврядування залишаться винятково фантастичними прожектами. У цьому контексті варто пам’ятати ст. 68 Конституції — будь-який закон є обов’язковим для виконання на всій території України усіма громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування, а також ст. 436 Кримінального кодексу України: «виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соці-алістичного (нацистського) тоталітарних режимів» є кримінальним злочином і «карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої… Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади […], караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».