Паркувальний бізнес приносить в Одесі близько 80 мільйонів гривень на рік. Усі вони, за законом, повинні йти в міський бюджет. Але потрапляють туди лише копійки. Решта осідає в чиїхось кишенях. Як працює ця схема, в Одеському кризовому медіацентрі розповідали цими днями Сергій Гавриленко, громадський активіст, який займається проблемами стоянок, та Олексій Чорний, координатор громадської організації «Антикорупційний офіс».

— Стоянки — надприбутковий бізнес, — каже Олексій Чорний, — бо їх ніхто, по суті, не обслуговує. По всьому місту на них за рік заробляється близько 80 мільйонів гривень. Самі стоянки платять оренду за землю 36 копійок з квадратного метра на рік. Але коли стоянка переходить в руки фірми, наближеної до мерії, пишеться заява про те, що вона збудована інвалідами та ветеранами, і тоді оренда впаде в 10 разів. У цьому випадку фірми обдирають місто повністю.

Унікальність ситуації в тому, що ні місто, ні фірми, які «обслуговують» стоянки, насправді навіть нічого не витрачали для їх створення. Все їм дісталося в готовому вигляді, залишається тільки збирати гроші.

— Люди в спальних районах на пустирях самі побудували собі стоянки, обладнали їх, — каже Сергій Гавриленко. — Але узаконити їх міська влада не дає. Зате передала їх в експлуатацію КП «Одеспарксервіс». Той сам, без конкурсу, визначає операторів, які стягують плату з автомобілістів і самотужки встановлють тарифи на паркування та охорону, без будь-яких обґрунтувань.

Активіст навів приклад однієї із стоянок. До бюджету з неї потрапляє 55 тисяч гривень на рік. При цьому за місяць тут збирається 76 тисяч. Навіть з вирахуванням витрат, необлікованими зостаються десь 500 тисяч гривень.

— Щомісячна плата в гаражних кооперативах — 60 гривень (там, де кооперативом володіють самі автомобілісти), — навів приклад Сергій Гавриленко, — а на стоянках від «Одеспарксервісу» — 200—450 гривень. Відніміть від цієї суми 60 гривень і стане ясно, скільки грошей іде в чиюсь кишеню.

Олексій Чорний переконаний, що оператори стоянок і парковок обов’язково заносять конверти в чиновницькі кабінети.

— У нашому місті все, що вигідне, — все корумповане, — каже він. — Там нема конкуренції і відкритих конкурсів. Отримують, у підсумку, вигідні контракти підприємці, наближені до міської влади.

Громадські діячі зверталися з цією проблемою в Антимонопольний комітет і прокуратуру. У прокуратурі згодом відповіли, що перевірка не виявила порушень, натомість Антимонопольний комітет визнав порушення антимонопольного законодавства, але поки що ніяких заходів щодо порушників не застосовував, пояснюючи це тим, що наразі збирає факти.

Тим часом «Антикорупційний офіс» провів силами активістів такий собі «моніторинг» можливих зборів на скандально відомій парковці у районі пляжу «Ланжерон», проти облаштування якої (без проекту, без дозвільних документів, без виділення землі та з іншими порушеннями нормативних актів, що забороняють будівництво доріг і парковок у стометровій зоні моря та в парках) не раз виступали одесити.

Отож, за даними 48-годинного спостереження, проведеного 21—23 серпня, волонтери нарахувати понад 5 тисяч автомобілів, що заїхали на стоянку. За їх найскромнішими підрахунками, прибуток орендаря за дві доби склав близько 50 тисяч гривень. Скільки сягне річний зиск — неважко помножити (місце ж бо це людне не тільки в літню пору, хоч, звісно, певні сезонні коливання відчутні).

Водночас, з’ясували активісти, обслуговуванням цих парковок займаються такі собі СПД-одноденки, котрі як з’являються, так і зникають у «потрібний момент». А відтак зникають і «кінці», за які можна було б розкрутити корупційний клубок.

Втім, ті «кінці з води», за бажання, можна таки витягнути й розказати міській громаді, чиєю «комерційною таємницею» є терра інкогні-та — одеські стоянки та в чиїх кишенях осідають мільйони.

Але поки що на інформаційні запити «Антикорупційного офісу» до КП «Одестранспарксервіс» з проханням поділитися з городянами схемами парковок на пляжі «Ланжерон», а також іншими супровідними документами комунальне підприємство відмовило, посилаючись на «комерційну таємницю», позбавляючи одеситів права знати, як використовується земля територіальної громади.