В день та вночі особовий склад полку спеціального призначення Збройних Сил України, який виконує завдання в зоні проведення АТО, вдосконалює навички володіння зброєю. Тактична, інженерна, вогнева та інші види підготовки – звичайні будні військовослужбовців цього елітного підрозділу.

За словами самих бійців, лише щоденними тренуваннями досягається високий рівень професіоналізму, який ці військовослужбовці неодноразово демонстрували у найгарячіших точках АТО.

На одному з навчальних місць військовослужбовці відпрацьовують інженерну підготовку. За легендою занять група розвідки вирушила до визначеного району в тилу противника. Умови тренувань максимально наближені до бойових, тому на шляху групи раніше були встановлені мінні пастки. Замість реальних засобів ураження у навчальних цілях використовують лише запали, однак якщо хтось з бійців зачепить розтяжку керівник заняття знатиме про це.

Ось група виходить на рубіж, попереду «зеленка» – найнебезпечніша ділянка місцевості у зоні АТО. Прикривати групу залишається снайпер, він обирає позицію та починає спостереження. Якщо ворог з’явиться у його полі зору, він одразу ж повідомить про це решту бійців.

– Цю ділянку місцевості ми можна так сказати пролетіли, в реальних умовах це зайняло б набагато більше часу, – говорить командир групи за позивним «Угрюмий». – Наша мета виявити та обійти розтяжки, ми не інженери, щоб знешкоджувати мінні пастки. На даному етапі підготовки, цим питанням ми намагаємося приділяти максимум уваги, адже залишилось дуже багато ділянок місцевості, де працювали ворожі розвідувально-диверсійні групи, про які ми досі не знаємо.

Військовослужбовці цього елітного підрозділу справжні професіонали своєї справи. Це й не дивно, адже дев’яносто відсотків особового складу – контрактники, які вже багато років присвячують своє життя саме цій професії. За словами військових, щоб підготувати групу такого рівня потрібно не один і не два роки, тому цим армійським спецпризначенцям довіряють дуже складні завдання як на лінії зіткнення, так і в тилу ворога.

– Більшість особового складу моєї групи – це контрактники, які прослужили вісім, десять років, – продовжує «Угрюмий». – Ми знаємо один одного вже багато років. Звичайно є й серед нас мобілізовані, вони дуже швидко стали частиною нашого колективу, ми дали їм базові знання, і сьогодні щодня проводимо заняття, тренування інше.

За словами командира групи, за тривалий час виконання завдань у зоні АТО серед його підлеглих жодного загиблого, були пораненні різного ступеня важкості, однак усіх їх вдалося врятувати.

– Одного разу, під Дебальцевого, ми зійшлися, як то кажуть, обличчям до обличчя, із розвідниками Російської Федерації, – згадує командир групи. – Ідентифікували їх по екіпіруванню, за знаками розрізнення, зброєю. З того бою ми вийшли із трьома пораненими, а ворог втратив близько дванадцяти своїх бійців.

Поки проходить інженерна підготовка, на іншій навчальній точці військовослужбовці відточують свою майстерність володіння зброєю. Тут вже давно відійшли від радянських стандартів вогневої підготовки. Стріляють спецназівці із всього арсеналу стрілецької зброї, яка у них є. Вправи виконують як одиночно, так і у складі групи.

– Ми тренуємося вести вогонь у русі, під час зміни позиції – вліво, вправо, відхід, моделюємо різні ситуації, ¬– коментує командир відділення «Ведмідь». – Також важливо навчитись робити перший постріл, адже від цього залежить вся подальша стрільба. На заняттях ми ділимо групу на «двійки», і коли в одного закінчуються патрони в магазині, інший прикриває його. Таким чином ведеться безперервний вогонь по цілі, тобто противник не зможе навіть голову підняти, щоб вистрілити у відповідь.

Така методика сьогодні практикується у провідних арміях світу, і вже неодноразово використовувалась нашими підрозділами під час бойових дій на сході країни. Здебільшого таку стрільбу використовують під час бою у місті, однак не меншу ефективність вона показала і на інших ділянках місцевості.

Вкотре військовослужбовці цього підрозділу демонструють високий професіоналізм та особисту навченість. Вони мають вагомий авторитет серед інших військових частин, адже довели його не на полігонах, а в реальному бою. Звичайно, без щоденних тренувань не можливо було б досягти такого високого результату.

Тому кожного дня, незалежно від погодних умов та пори року, вони тренуються, доводячи кожен рух до автоматизму, адже знають, від цього залежить життя кожного із них.