До Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні, що припадає на четверту суботу листопада, ОННБ оголосила тиждень наукової книги та провела День науковця, у рамках якого дослідники цієї страшної сторінки в літопису нашого народу — вчені, педагоги, письменники і художники — розповіли про свої останні роботи на цю тему. Окреме місце відвели саме образотворчому мистецтву, тому, як за допомогою художніх засобів можна розповідати дітям про те лихоліття.

Правду про страшну трагедію — Голодомор 1932—1933 років — донести дітям не так уже й легко. Документи і фотокартки тих часів їм не покажеш — налякаєш, а сухі фактологічні доповіді вони не сприймають. І тут на допомогу історикам приходять художні образи — янголи смерті, виснажені люди і кровожерливі матрьошки. «Малювали і людину праці, яка, зігнута, ледве тримається на ногах, але вона ще йде... І кусочок хліба на столі... Все це теж пам’ять про тих, хто того кусочка хліба так і не отримав в останній момент. Різне бачення художників, десь абстрактне. Дітям, мабуть, і страшно, і важко показувати фотографії і говорити про ці речі. А через художнє бачення, через бачення митців — це емоційно доступне дітям, це вже художній образ діє. Він трагічний, але він освітлений душею митця», — за-значила художниця Лариса Дем’янишина.

Прикладом такого підходу до зображення теми Голодомору є меморіал «Скорботний янгол» в Комінтернівському районі. Над нею працювала група одеських художників та скульпторів. «Ми хотіли передати не тільки біль, не тільки скорботу, але й світле. Світле, яким ми, ті, хто живе зараз на землі, повинні наситити простір. Ми повинні зараз запалити свічі, пом’янути тих людей, які померли, може, навіть і не каючись, не молячись, тому що вони попали в такі обставини. Але ми — їх нащадки, ми живемо на цій землі, і це наш обов’язок — пам’ятати їх і не допустити того, що було тоді», — наголосила пані Лариса.

Ще один спосіб, як правильно донести дітям тему Голодомору, — дати їм можливість самим поспілкуватися зі свідками тієї трагедії і записати їхні історії. «Ось минулого року ми видали збірку інтерв’ю,

які студенти збирали у різних ра-йонах Одещини, а також в інших областях України. Збирали свідчення про Голодомор 1932­—1933 та голод 1946—1947 років, а також про період німецької окупації. Серед плюсів цієї збірки, як на мене, те, що вона не концентрується на якійсь окремій події, вона висвітлює загалом тло суспільного життя того часу, який охоплює два десятиліття. У той проміжок часу, у те лихоліття населення України потерпало найбільше», — зазначив Валентин Долгочуб, магістрант історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова. Ще один з плюсів цієї збірки, за словами Валентина, — те, що молодь може познайомитися з різноманіттям життєвих досвідів. «Ми добре розумі-ємо, що люди не страждали однаково. Були різні історії, і саме такі історії висвітлені в цій книжці. Хтось помирав від голоду, а хтось не голодував», — підкреслив він.