Захворювання, яке давно подолали у нашій країні, нещодавно знову заявило про себе. Кілька місяців тому МОЗ отримав із женевської лабораторії ВООЗ підтвердження двох випадків захворювання на поліомієліт у Закарпатській області. На момент виявлення паралічу одній дитині було чотири роки, іншій — десять місяців. Обидві не були вакциновані від поліомієліту.

Не минуло й трьох тижнів після цієї події, як в Україні почалася додаткова вакцинація одночасно по всій країні, і проводиться вона тільки в медичних установах, де є стаціонарні або мобільні вакцинальні кабінети. Здавалося б, підстав для тривоги нема, але ворога, все ж, маємо знати в обличчя. А тому ми звернулися за роз’ясненнями до фахівця — кандидата медичних наук, доцента Ніни ОЛІЙНИК.

— Ніно, Миколаївно, що таке поліо-мієліт і чим спричинене це захворювання?

— Поліомієліт є гострим інфекці-йним вірусним захворюванням, що вражає нервову систему. Основний удар припадає на сіру речовину спинного мозку. Крім цього, вірус поліомієліту викликає запальне ураження слизової оболонки кишечника і носоглотки на кшталт кишкової інфекції або ГРЗ. Це інфекційне захворювання спричиняє вірус поліомієліту трьох антигенних типів:

I, II і III. Спалахи епідемій пов’язані, як правило, із вірусом I типу.

— Як відбувається зараження?

— Джерелом зараження може стати хворий, незалежно від форми недуги, а також безсимптомний носій вірусу. Вірус поліомієліту передається через забруднені руки, їжу, воду, побутові речі. Можливе також зараження при купанні у забруднених водоймищах. Віруси зберігають життєздатність у воді, молоці, фекаліях тривалий час — до чотирьох місяців.

— Хто найбільше піддається ризику захворіти на поліомієліт?

— Найчастіше хворіють маленькі діти (як правило, до шести років), але можуть занедужати й дорослі. Передача вірусу відбувається, як правило, через брудні руки, фекально-оральним шляхом, унаслідок високої концентрації збудника у фекаліях зараженої людини. Не виключений повітряно-крапельний механізм зараження. Вірус поліомієліту в організм людини потрапляє через слизову кишечника або носоглотки. У разі фекально-орального зараження він локалізується в лімфоїдних фолікулах стінки кишечника, при повітряно-крапельному шляху зараження — у ділянці мигдалин.

— Які симптоми цієї недуги?

— Першими ознаками поліомієліту найчастіше бувають біль у горлі, кашель і нежить, що супроводжуються нудотою, блювотою й рідкими випорожненнями. Дуже часто спостерігається різке підвищення температури тіла. Людина відчуває нездужання і втому. Крім загальних токсичних проявів захворювання, характерним симптомом є параліч м’язів. Параліч діафрагми здатний призвести до серйозних порушень дихальної функції, а це може стати причиною смерті людини.

— Як виглядає процес розвитку захворювання?

— Інкубаційний період триває від 5 до 12 днів, рідше — від 2 до 35. Поліомієліт відомий у двох формах: непаралітичній і паралітичній. Непаралітична форма характеризується катаральними проявами (болі в горлі, нежить, кашель), короткочасною лихоманкою, а також явищами диспепсії (рідкі випорожнення, блювота, нудота). Усі симптоми захворювання зазвичай минають за кілька днів. Можливий також інший варіант непаралітичного поліомієліту — у вигляді серозного менінгіту, що характеризується легким перебігом. Поліомієліт у непаралітичній формі небезпечний, насамперед, для оточуючих, оскільки хворий може не здогадуватися про причину свого захворювання, однак збудник при цьому поширюється у навколишньому середовищі з тією ж інтенсивністю, що й у випадку паралітичного поліомієліту.

Паралітична форма захворювання набагато підступніша й небезпечніша. Паралітичний поліомієліт поділяють на чотири стадії: препаралітичну, паралітичну, відновлювальну та стадію залишкових явищ.

Тривалість препаралітичної стадії поліомієліту становить від 3 до 5 днів. Початок захворювання гострий. Різко підвищується температура. У перші дні (близько трьох днів) відзначаються головний біль, фарингіт, нежить, загальне нездужання. З’являється так звана ригідність м’язів попереку й шиї, яка виражається у надмірній напруженості скелетних м’язів (скоротившись, вони тривалий час залишаються твердими). Крім того, виникає хворобливість у м’язах, які надалі будуть паралізовані. Стан хворого стрімко погіршується, посилюється головний біль, виникає підвищена чутливість на всі види роздратування, свідомість сплутана.

Паралітична стадія поліомієліту проявляється у вигляді млявих паралічів із пониженням тонусу уражених м’язів, частковим обмеженням або повною неможливістю активних рухів, відсутністю рефлексів сухожиль. Розвиток паралічів супроводжується болями у м’язах без втрати чутливості.

Наслідком паралічу діафрагми і дихальних м’язів, а також пошко-дження довгастого мозку є важкі розлади дихання, що становлять серйозну загрозу для життя. Смертність при поліомієліті становить до 14 відсотків. У хворих, що вижили, паралітична стадія триває до 15 днів.

— Як довго проходить процес відновлення при поліомієліті?

— Відновлювальний період при поліомієліті триває до трьох років, але може тривати й кілька місяців. Відновлення м’язових функцій спочатку йде швидко, потім сповільнюється. На стадії залишкових явищ поліомієліту спостерігаються стійкі мляві паралічі, контрактури і деформації тулуба й кінцівок, атрофія м’язів. Відомо, що чверть хворих на поліомієліт у паралітичній формі стають інвалідами.

— Наскільки складна діагностика захворювання?

— Діагноз поліомієліту встановлюють, виходячи з клінічної картини, епідеміологічних передумов (контакт з хворими, літня пора) і лабораторних даних. Діагностика непаралітичної форми поліомієліту та препаралітичної його стадії, до появи рухових розладів, дуже складна. При підозрі на поліомієліт фекалії та кров необхідно досліджувати на присутність вірусу.

— Як проводиться лікування хворих на поліомієліт?

— Специфічних методів лікування поліомієліту не існує. Хворі з підозрою на поліомієліт госпіталізуються. У препаралітичний і паралітичний періоди захворювання недужим потрібен суворий постільний режим. Для зменшення деформацій паралізовані м’язи захищають шинами. До уражених м’язів прикладають вологу гарячу тканину. У разі паралічу глоткових м’язів необхідне своєчасне відсмоктування з глотки секрету. Параліч м’язів, що беруть участь у дихальному процесі, вимагає проведення штучної вентиляції легенів.

— Ніно Миколаївно, у чому полягає профілактика недуги?

— Щоб захистити себе від поліомієліту, не варто купатися у за-бруднених водоймищах. Молоко необхідно вживати тільки у кип’яченому або пастеризованому вигляді, знищувати мух і надійно захищати від них продукти харчування. Величезне значення у профілактиці поліомієліту має вакцинація, що дає довічний імунітет. Ефективність оральної поліомієлітної вакцини — 50 відсотків при застосуванні її одноразово. Триразове введення цієї вакцини дозволяє отримати 95-відсотковий ефект.

Як правило, для імунізації рекомендують застосовувати живу оральну вакцину (вакцина Сейбіна) через кращий імунітет, який вона дає. Вакцина вважається досить безпечною, однак спостерігалися рідкісні випадки (один на кілька мільйонів) паралітичного поліомієліту, пов’язані найчастіше з першим або набагато рідше — з другим щепленням живою оральною вакциною. У більшості випадків це траплялося при введенні першої дози вакцини у людей з імунодефіцитом. У зв’язку з цим зараз переходять на ІПВ — інактивовану полівалентну вакцину Солка. Вона набагато менше захищає організм, однак дозволяє уникнути паралітичної стадії захворювання. Даних про серйозні ускладнення після застосування ІПВ нема, можливі невелика припухлість і болючість у місці введення. До складу обох поліомієлітних вакцин включені всі три типи вірусу, що забезпечує захист від усіх можливих варі-ацій захворювання.