Не так давно обласний онкологічний диспансер очолив Олег Лук’янчук, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, доцент, завідуючий кафедрою Одеського національного медичного університету, який має 24 роки лікарського стажу, спеціалізується на гінекології та онкогінекології.

Нового керівника онкодиспансеру обрали на змагальній основі, за підсумками відкритого кількаетапного конкурсу. Тоді на посаду претендували 11 кандидатів. Концепція і стратегія розвитку профільної служби, яку представив Олег Лук’янчук, була визнана найбільш реальною для впровадження та найбільш ефективною, виходячи з наших об’єктивних обставин.

Цими днями радник голови облдержадміністрації Марія Гайдар та Олег Лук’янчук (на знімку) анонсували кардинальні зміни в роботі профільної служби області. Заявлено про її повне перезавантаження.

Найперше йшлося про результати внутрішнього аудиту, проведеного за сприяння активістів громадської організації «Всеукраїнська асоціація з контролю за якістю медичної допомоги». За словами нового керівника, під час перевірок було виявлено чимало порушень у веденні документації, зокрема фігурували численні приписки, мали місце й нецільові витрати бюджетних грошей. Їх і так було обмаль. Наприклад, цього року безоплатних медикаментів вистачило лише для 23% пацієнтів. Хіміотерапевтичні препарати, найдорожчі за ціною, хворі, яким не дісталося бюджетних ліків, мусили купувати за власні гроші. Хтось зібрав потрібні суми по родичах, хтось просив підтримки у спонсорів, а хтось і нічого ніде не знайшов.

Нам донедавна замилювали очі тим, ніби онкологічна служба Одещини працює на найновітнішому обладнанні, придбаному за бюджетні гроші, застосовуючи передові світові методики. А виявляється, що техніка й обладнання для діагностики і лікування раку давним-давно застаріли, що востаннє її купували ще в 60-х роках минулого століття. І з технологіями у нас не так усе правдиво, як неоднораз запевняли чиновники від медицини. Щоб підготувати одного фахового онколога, який засвоїв би потрібні технології та навчився грамотно їх застосовувати, потрібно не менше 15 років. Це за умови, що після отримання стартової медичної освіти фахівця постійно тримати у робочому тонусі, тобто залучати до щоденної практики, а також час від часу відряджати на тренінги туди, де наука, а разом розум і руки спеціалістів, творять дива, де можна вчитися новому. А це — гроші, яких у молодих медиків нема, та й у бюджеті, як правило, не знаходиться. Можливо, не знаходиться саме на такі витрати? Ті, хто при владі чи близькі до неї, за необхідності шукатимуть порятунку в кращих клініках світу.

Останнім часом Одесу заполонили оголошення про якісні послуги ізраїльських та німецьких онкологічних клінік, де вам, і сумніватися зайве, нададуть увесь спектр найновітнішої онкологічної допомоги, ставитимуться до вас люб’язно і створять довкруж кожного пацієнта комфортні умови. Але всі ті послуги коштують захмарні для нас із вами суми, а відтак нашим страждальцям доводиться розраховувати винятково на гроші власних родин та на професіоналізм вітчизняних онкологів.

Уже давно доведено, що навіть депресивні стани, які супроводжують онкологічні болячки, спроможні вкорочувати людям життя. Не так хвороба, що не є приреченням, а недугою, яку треба лікувати і яка піддається лікуванню, а саме передчуття людиною лише недоброго й страшного. Навіть слово «рак» здатне когось убити. І це при тому, що діагноз при попередніх підо-зрах підтверджується лише у 10% випадків.

В Америці та в Європі, наприклад, за стійками реєстратури сидять не медсестри, даруйте, глибокого пенсійного віку, як часто буває у нас, а кваліфіковані психологи й психотерапевти, які першими починають «вести» пацієнта, вселяючи йому надію на одужання. Це надзвичайно важливо.

А що в Одесі? Сьогодні прийомне відділення обласного онкодиспансеру виглядає вкрай жалюгідно. Людей щодня багато. Вони тісняться у вузеньких коридорах, чекаючи своєї черги під кабінетами. Стільців на всіх не вистачає, тож чимало пацієнтів підпирають плечима стіни. Дихати нічим. Туалет на поверсі не зачиняється. Це моменти, деталі, але саме з них складається реальна картина нашого плачевного стану.

Що серед тих добрих намірів, якими поділився Олег Лук’янчук? Найперше — гряде оптимізація діяльності служби. Особливий акцент, йшлося під час зустрічі з журналістами, буде зроблено на профілактиці онкозахворювань. Скажімо, най-ближчим часом планують організовувати виїзні прийоми. Для цього придбають спеціально обладнаний автомобіль, який виїздитиме у райони. Люди зможуть проходити мамограму, ультразвукове й гінекологічне обстеження на місцях. За необхідності до обстеження чи стаціонарного лікування пацієнта силами громади відправлятимуть до Одеси.

Запровадять і щоденні консиліуми, щоб з першої хвилини перебування пацієнта у стінах закладу йому був гарантований належний супровід. Як психологічний, так і медичний. Кожна медична справа аналізуватиметься кількома різнопрофільними лікарями. Для цього навіть скоригують навчальні програми на кафедрах, щоб медики привчалися діяти колегіально, а не пускати й без того наляканого та зболеного пацієнта з медичною карткою по колу, від одного кабінету до іншого.

На базі обласного онкодиспансеру планують створити центр хоспісної допомоги. Тут знадобиться підтримка громадських організацій, які мають досвід догляду за пацієнтами і які вже давно говорять про необхідність відкриття такого закладу.

Обіцяють навести лад і в закупках хімфармпродукції. Це надзвичайно дорогі препарати. Завдання влади — забезпечити порядок і справедливість при проведенні торгів, зробити так, щоб із ланцюжка купівлі-продажу повикидати численних перекупників, які наживаються на людях, по кілька разів перепродуючи продукцію один одному, а закупляти ліки за реальними цінами, зберігаючи і бюджетну копійку, і фінансові ресурси пацієнтів.

У планах новопризначеного лікаря — і створення єдиного благочинного фонду. В усьому світі саме на подолання онкології люди жертвують найбільше. Але з потенційними спонсорами та благодійниками потрібно працювати. Головним же аргументом мусять стати помітні зміни на краще, щоб люди бачили і розуміли: пожертви не розкрадуть, не розпихають по кишенях, не витратять на дурниці.

На які гроші ще можемо розраховувати, адже без них навіть найкращі наміри — лише балачки? Марія Гайдар обнадіяла тим, що для нас сьогодні відкриті численні грантові програми, можливостями яких треба якнайшвидше скористатися. Скажімо, закупити найновіше обладнання, навчити наших фахівців сучасним технологіям подолання онкопатологій, перейняти кращі світові практики профілактики онкологічних захворювань, лікування та реабілітації пацієнтів. Не проґавити б такого шансу.