Кремль запускає другу нитку енергомосту до Криму. Вкупі з рішенням Києва відновити електропостачання на півострів це виглядає як програш ідеї енергоблокади. Хоча в цій ситуації не варто поспішати з висновками.

Скептики говорять про те, що головна мета енергоблокади — звільнення політв’язнів — не була досягнута. Хоча треба відразу сказати: ця мета від початку була недосяжною. Подібні рішення ухвалюються не в Сімферополі, а в Кремлі, мешканці якого ніколи не йдуть на компроміс у ситуації прямого і публічного тиску. І якщо хтось і вірив у те, що енергоблокада може стати причиною припинення кримі-нальних справ, то такій людині явно варто зняти рожеві окуляри.

При цьому у блокади була ще одна мета, яку теж артикулювали, нехай і не настільки часто: зробити утримання анексованого півострова більш витратним для Москви. Й ось ця задача якраз частково розв’язана.

Трохи цифр. До початку блокади загальна енергопотреба Криму становила до тисячі мегават, які переважно надходили перетіканням із материкових областей України. За два тижні після блокади власна генерація на півострові склала близько п’ятисот мегават. Ще чверть надходила енергомостом з території Краснодарського краю. Решту 25% потреб закрив Київ поставками через ЛЕП «Каховка — Титан». Як мінімум, на цей момент картинка енергозабезпечення півострова виглядає саме так.

При цьому важливо враховувати кілька моментів.

По-перше, українські поставки більше не закривають усіх потреб Криму — вони становлять лише чверть від колишніх обсягів. При цьому чинна угода завершується наприкінці цього року, а умовою для її пролонгації Меджліс вимагає вказувати в новому договорі Крим як частину України. Навряд чи Кремль погодиться підписувати новий документ на таких умовах. Тому не виключено, що в січні енергетичні перетоки до Криму з Херсонської області знову припиняться.

По-друге, за рахунок генераторів півострів сьогодні забезпечений власною електроенергією. Собівартість її значно вища. Наприклад, кримський споживач платить за електроенергію з розрахунку 1,44 рубля за кіловат, тоді як собівартість генерації з урахуванням амортизації мереж може досягати 25—30 рублів за кіловат. Можете помножити цю суму на необхідну кількість мегават, щоб отримати уявлення про те, у скільки обходиться енергогенерація в Криму.

Окрім того, до операційних ви-трат потрібно додати витрати на транспортування палива для генераторів із Краснодарського краю — з урахуванням збільшеного логістичного навантаження тут теж ризикує вийти значна цифра.

А ще енергоблокада змусила офіційний Київ звернути хоч якусь увагу на кримську тему. Так, саме після початку енергоблокади Кабмін нарешті узаконив товарну блокаду, заборонивши переміщення вантажного транспорту через адміністративний кордон між Херсонською областю та Кримом. При цьому на порядку денному залишається питання про повну заборону економічних взаємин з півостровом.

Зважаючи на останні офіційні заяви, Москва має намір приєднати Крим до енергосистеми Краснодарського краю, але й тут є підводні камені. І справа навіть не в тому, що в сусідньому російському регіоні нема достатньої кількості «зайвої» електроенергії (можна припустити, що Москва в подібній ситуації віддасть перевагу Криму). Справа — в інфраструктурі.

Кинутий через протоку кабель не вирішує проблем постачання півострова — для того, щоб розподілити електроенергію на весь Крим, необхідно збудувати ЛЕП із Керчі до Сімферополя, а також підстанцію в районі Феодосії. Це все вимагає часу і витрат.

Якщо підсумувати, то одним із результатів енергоблокади стало те, що Москва зіткнулася з необхід-ністю вкладати додаткові кошти в півострів, а Київ змушений визначатися зі своєю позицією щодо анексованого регіону. Тому говорити про те, що в цьому питанні поставлена крапка, зарано.

Швидше, це три крапки.

Джерело: http://ua.krymr.org (Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода»).