Виноградарство України є однією з соціально орієнтованих галузей АПК, яка значно впливає на поповнення бюджету виноградарських регіонів. Проте в даний час у галузі існує багато проблем, вирішувати які необхідно при тісній взаємодії трьох сторін: держави, науки та агробізнесу.

Стан виноградарства Одещини віддзеркалює загальноукраїнські проблеми галузі. За останні десятиріччя площа насаджень винограду в області значно скоротилася і складає на початок 2015 р. 27,5 тис. га в господарствах усіх форм власності. Виробництво винопродукції в Одеській області з 2010 до 2014 року також характеризується загальною тенденцією до зниження.

Основними причинами дестабілізації виноградарства і виноробства України та її головного виноградарського регіону – Одеської області – є: закладання виноградників без урахування умов території, нераціональний сортовий склад насаджень; низька якість садивного матеріалу; низький рівень агротехнічного стану виноградників; загальна криза економіки України.

Потреба галузі в науковому супроводі зумовлює ініціативні дії щодо її відродження з боку науково-дослідного інституту – Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» НААН України як установи, що добре знає проблеми виноградарства та виноробства країни. Саме це стало підставою для розробки колективом науковців ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» Програми розвитку виноградарства Одеської області до 2025 року.

Фахівці інституту вважають, що починати відродження галузі потрібно з головного пункту ланцюга проблем – контролю якості продукції виноградарства, насамперед винопродукції.

Якість отримуваної виноробної продукції значною мірою залежить від виробника та на сьогодні практично відсутньої в Україні системи контролю винопродукції.

Брак такої системи в акредитованих лабораторіях є причиною того, що ринок України переповнений фальсифікатом. Сьогодні в Україні розливають 14 – 16 млн дал виноградного вина і до 4,3 млн дал коньяку. Для їх виробництва в середньому необхідно до 36 млн дал виноматеріалів, або 586 тис. тонн винограду. Різниця в обсягах потрібної сировини – 250 тис. тонн – компенсується за рахунок імпорту виноматеріалів (50 – 60%) і коньячних спиртів (90 – 93%).

Певною мірою ця ситуація (значне збільшення обсягів імпорту винопродукції порівняно з обсягом її експорту) виникла через проблеми розвитку виноградарської галузі України. Своєю чергою залежність виноробства від імпортного виноматеріалу негативно позначається на галузі виноградарства – виникає порочне замкнене коло.

Більшість тих, хто постачає в Україну виноробну продукцію, впевнені, що автентичність (справжність) вин тут не контролюється, а вхідний контроль здійснюється формально – за фізико-хімічними показниками ДСТУ, які в сучасних умовах виробництва можна легко корегувати і «підганяти».

Натомість при експорті до Європи всі українські вина і дистиляти в разі найменших відхилень від вимог стандарту ЄС не допускаються на ринок.

Виходом із глухого кута є створення національної системи конт­ролю якості, що вимагає спільних зусиль влади, науки й агробізнесу.

Становлення національної системи контролю винопродукції потребує наукового забезпечення підвищення ефективності галузі виноградарства, до чого вчені ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» давно готові, і про це свідчить впровадження їхніх розробок у виробництво.

Методичні основи Кадастру та створення Кадастру вино­градників України.

Контроль якості продукції можливий за умови обов’язкового ведення кадастру виноградників з визначенням координат ділянок, створення бази даних виноградних насаджень з урахуванням екологічних умов (із застосуванням геоінформаційних систем) та постійного моніторингу їхнього стану.

Згідно з європейською практикою у ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» розроблено і запатентовано «Спосіб складання кадастру виноградних насаджень з урахуванням екологічних умов» (Патент 43810, Україна, 2009 р.) та «Методичні рекомендації складання кадастру виноградників України» (розглянуті і затверджені Науково-технічною радою Міністерства аграрної політики та продовольства України 15.12.2011 р. протоколом № 10). Відповідно до методики кадастр виноградників України виконується з метою отримання даних про кількісні та якісні показники виноградних насаджень, аналізу рельєфу території, ґрунтового покриву, мікроклімату та визначення їхнього місцеположення. Кадастр виноградників містить набагато більший обсяг інформації, ніж державний реєстр виноградників, та створюється у вигляді електронної бази даних атрибутивної та графічної інформації за допомогою спеціально розробленої програми. Таким чином, спеціалісти мають можливість оперувати актуальними даними про насадження, їхній стан та врожайність, а звідси й мати точні відомості про можливі обсяги і якість отримуваного винограду та, відповідно, виноматеріалів.

У 2012 р. на замовлення Міністер­ства аграрної політики та продо­вольства вперше Україні було розроблено кадастр виноградників чотирьох районів Одеської області (Арцизький, Болградський, Овідіопольський, Тарутинський) на площі 11,7 тис. га (60% загальної площі насаджень області) та створено електронну базу даних кадастру виноградників з урахуванням екологічних умов. У 2015 р. робота виконується у дев’ятьох вино­градарсько-виноробних районах Одеської області – вже за фінансування з обласного бюджету – і буде завершена до кінця поточного року. Таким чином, створення системи контролю якості розпочнеться з Одеської області, оскільки регіональна влада розуміє світові тренди та намагається досягти європейського рівня якості винопродукції.