Перший тиждень нового року — суцільні канікули. На дверях Верховної Ради можна вішати табличку «Пішли на базу. Повернемося 22 січня». Але політики, а законодавці — геть-чисто політики, працюють не тільки в залі під куполом або в приміщеннях парламентських комітетів. Важлива частина служби обранців народу — представляти свої досягнення. І, звісно ж, промахи конкурентів.

Погана погода краща, ніж ніяка

Телевізор у кінці року ледь не луснув від міркувань частини народних депутатів, який жахливий бюджет Верховна Рада схвалила в ніч перед Різдвом (з 24 на 25 грудня). При цьому серед критиків було чимало тих, хто за бюджет проголосував. Захисники схваленого документа теж не дрімали. До виборців необхідно було донести думку, що погана погода краща, ніж ніяка, а без прийнятого до нового року бюджету з нами перестав би спілкуватися Міжнародний валютний фонд, гривня завалилася б, а з прилавків магазинів зникли б сіль, мило, сірники.

Вагомий внесок у такі розміркування зробив прем’єр-міністр України, який по ящику кілька разів виступав соло і доповідав, що уряд — великий кравець. Він скроїв документ у важких умовах і пішов на всі компроміси. Тобто обрізав так, щоб потім виросло. А якщо подивитися на цифри здалеку, то у важкі часи бюджет кращим бути не міг.

Кому і скільки дісталося від «київського торта», написано так багато, що додати нічого. Але якщо передбачення здійсняться, а бю-джет — лише економічний прогноз, то при зростанні валового внутрішнього продукту на 2% в номінальному обчисленні при інфляції 12% ми отримаємо не зростання, а істотне скорочення реальних доходів. Процвітання, іншими словами, чекати не слід. І було б наївно його очікувати, якщо п’ята частина виробничих потужностей України захоплена або знищена агресором.

Схвалений бюджет через його недоліки з усіх боків лають і будуть лаяти. Але значно істотнішим приводом для невдоволення частини народних обранців стала процедура прийняття важливого документа. А також процедура внесення змін в податкове законодавство. І справа не в тому, що голосування йшло зі скрипом, що обговорення в профільних комітетах часто відбувалося без кворуму, що важливі за суттю поправки приймалися фактично з голосу. За двадцять років до цього всі звикли.

Велике значення мало те, що найважливіші документи року схвалені не офіційною парламентською більшістю, коаліцією з п’яти фракцій, а більшістю ситуативною. До голосів депутатів з Блоку Петра Порошенка і «Народного фронту» приєдналися голоси радикалів Ляшка, які вибули з коаліції, а також голоси попутників — одинаків і депутатських груп.

Дві більшості

Як вербували попутників — окрема пісня. Але їх «купили» не оптом, а вроздріб. І не назавжди. Тимошенко, виступаючи в неділю,

27 грудня, на телеканалі «Інтер», заявила, що у Верховній Раді створена нова коаліція з участю колишніх «ре-гіоналів». Але вона або грубо помилилася, або свідомо ввела нас в оману. Нова коаліція не створена, а стара не розвалилася. Дві «більшості» у Верховній Раді відтепер будуть існувати паралельно, вирішуючи різні завдання.

Коаліція «Європейська Україна», яка поріділа, втративши п’яту фракцію, забезпечить роботу ВР восьмого скликання, принаймні, до кінця року, а можливо, до кінця каденції. Якщо не виникне надзвичайної ситуації поза Радою, ні «Батьківщина», ні, тим більше, «Самопоміч» коаліцію не покинуть і не дадуть приводу для оголошення позачергових виборів у парламент. Оскільки є ризик, що шановні партії у Верховній Раді дев’ятого скликання своє представництво не збільшать. Або туди взагалі не пройдуть.

Вага внутрішньої опозиції в «Європейській Україні» останнім часом падає. Не допомагають ні протести, ні промови з парламент-ської трибуни. Ще гірше для «Самопомочі» та «Батьківщини» складається ситуація поза стінами парламенту. Протестні настрої міцно змістилися в бік антикорупційних форумів. А там уже новий лідер і, ймовірно, з’явиться нова партія.

Другій парламентській більшості нема потреби оформляти існування на папері. Два центри впливу, Банкова і Будинок уряду, як показав досвід прийняття бюджету, без писаної угоди можуть проводити через Верховну Раду законодавчі ініціативи. Та надійно контролювати неформальну «коаліцію». Проблемою цієї більшості є питання «Хто головний?». Але президент Порошенко і прем’єр-міністр Яценюк досвідчені політики. Вони пам’ятають, до чого призвела ворожнеча Ющенка і Тимошенко. І не доведуть протиріччя до розриву. Дах не розлучиться з громовідводом, якщо не станеться землетрусу.

Плановий землетрус

Передбачити землетрусу неможливо, але політичні сейсмологи вважають, що до НП може призвести спроба внести зміни до Конституції України. В частині встановлення «особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей» (пункт 18 перехідних положень).

31 серпня в день голосування «змін» у першому читанні під стінами Верховної Ради справа дійшла до збройних зіткнень. Від кинутої в національних гвардійців бойової гранати загинуло четверо осіб. Народних депутатів після результативного голосування довелося рятувати від розгніваних мітингувальників, евакуювати підземним коридором, а суди над керівниками партії «Свобода», які організували нещасливий мітинг, тривають досі.

Тоді, при сильному тиску президента України і в присутності представника Державного департаменту США пані Нулланд, за «особливий порядок» ледь вдалося зібрати просту більшість голосів. Тепер для затвердження змін потрібна конституційна більшість, тобто 300 голосів. І затвердити «зміни» необхідно до кінця нинішньої сесії, продовженої до 2 лютого.

Все це необхідне, щоб Україна виконала умови «Мінська-2», відкрила можливість для виборів на окупованих територіях. Хоча окупанти і терористи зі свого боку умов не виконують, вогню не припиняють, озброєнь і збройних формувань не виводять, контроль на російсько-українському кордоні нашим прикордонникам не передають.

Мінський капкан, однак, закритий. У ньому міцно застряг Порошенко. 12 лютого він схвалив кабальні угоди, відрізав собі шлях до відступу. Як без підтримки парламенту вибратися з пастки, глава держави, швидше за все, не знає. І ніхто не знає. Якщо за зміну Основного Закону все-таки вдасться зібрати 300 голосів, коаліціям у Верховній Раді прийде кінець, а народні депутати не встигнуть сховатися підземним коридором.

Але є ще час. На канікулах і в свята настрій псувати собі не варто. А після свят може статися диво, і землю струсоне на іншому глобусі.