Грузія — країна, де прадавні традиції гармонійно поєдналися з новітніми досягненнями. Неймовірна чарівність гір та озер, щедрий затишок мальовничих долин, найбагатша у Європі флора та фауна. Грузія — країна 12 тисяч культурно-історичних пам’яток, чотири з яких — у списку світової спадщини ЮНЕСКО: Мцхета, собор Баграта, Гелатський монастир та Сванські вежі.

В Одесі також є своя маленька Грузія — грузинський культурно-освітній центр «Іверія». Іверія — давня назва Грузії. А в одеської «Іверії» 25 грудня, на саме Різдво, відзначили маленький ювілей — п’ять років від дня заснування. Цей центр став рідним домом не тільки для грузинів Одеси, але й для всіх, хто любить цю країну та хоче долучитися до її культури.

За п’ять років «Іверія» стала колискою і душею грузинської культури в Одесі. Кожен захід центру просякнутий любов’ю й одночасно ностальгією до всього грузинського. Здається, неначе далекі грузинські предки невтомно спостерігають за кожним кроком співвітчизників у їхньому прагненні зберігати історію, культуру та передавати традиції від покоління до покоління. Одна з головних місій «Іверії» — показати українцям справжню Грузію тут, в Одесі. Дати відчути всім, що є народ, який завжди поруч, який шанує як свої, так й українські традиції, який поважає історію наших країн і вірить у їх прекрасне майбутнє.

У Золотій залі Одеського літературного музею велелюдно і гамірно. Іскриться кольоровими вогниками різдвяна ялинка. П’ять років наче небагато, але за цей час центром зроблено чимало добрих справ. Привітати ювілярів прийшло багато відомих людей.

Генеральний консул Грузії в Одесі Манучар Цоцонава:

— Щиро вітаю всіх з ювілеєм грузинського культурно-освітнього центру «Іверія». П’ять років тому цей центр прийняв у своїх гостинних стінах усіх охочих. Діти наших співвітчизників отримали змогу навчитися говорити мовою своїх батьків. Особливо приємно, що багато наших українських друзів відвідують заняття у недільній школі «Ана-Бана», стають на крок ближчими до Грузії та дедалі більше пізнають її особливості. Радий відзначити теплу атмосферу, яка тут панує, безмежну любов до Грузії не лише з боку грузинів, а й з боку українців. Заходи центру завжди наповнені змістом, який підтверджує ментальну та духовну близькість наших народів і тісне переплетення історій двох наших держав.

Безперечно, всі події центру «Іверія» є хорошою нагодою для нових зустрічей грузинської діаспори з українськими друзями. Все це було б неможливим без невтомної праці дружного колективу, котрому я від усього серця хочу подякувати. Це керівник центру пані Шорена Гегешидзе, директор недільної школи пані Мегі Лашхія та наші педагоги. Я бачу, як вас усіх переповнює ентузіазм і патріотизм, як ви, керуючись усім цим, робите шляхетну справу. Звичайно ж, успішна робота центру була б неможлива без його спонсорів, зокрема без головного благодійника — компанії «Шабо». Особливо хотів би подякувати панові Важі Іукурідзе за постійну підтримку, яку він надає грузинському центру впродовж п’яти років діяльності. Хочу висловити вдячність нашим українським друзям за те, що ви завжди поруч з нами. Бажаю «Іверії» подальших успіхів.

Шорена Гегешидзе, Мегі Лашхія, Ґіулі Джіджавадзе, Тамуна Буцхрікідзе і Тамара Бєлоглазова отримали від генерального консула почесні грамоти.

Далі лунали традиційні різдвяні грузинські піснеспіви «Аліло», українські колядки у виконанні тріо бандуристок «Мальви», грузинські та українські пісні — учнів недільної школи. Грузинські народні танці показали юні учасники ансамблю «Сакартвело».

І знову — вітання.

Радник голови Одеської ОДА Надія Яшан:

— Мені дуже приємно приходити до вас у гості, адже тут завжди цікаво і весело. Ми знайомі приблизно рік, але за цей час проведено чимало різнома-нітних заходів. Українці та грузини дуже схожі, тому нам комфортно тут, і тому ми дружимо. Грузія та Україна — це країни, де живуть горді люди. У грузинському центрі приділяють увагу не тільки грузинській культурі, а й чудово декламують українські вірші та виконують українські пісні.

Директор департаменту міжнародних зав’язків Одеської міської ради Світлана Боєва:

— У кожного з нас є щось особисте, що пов’язує з Грузією. Мій батько народився у Грузії і добре володів грузинською. Сподіваюся, що грузинська школа «Ана-Бана» мені в цьому також допоможе. Ваші заходи — це щось неперевершене, і я отримую задоволення, коли слухаю цих талановитих дітей.

Керівник Інтелектуального форуму Одеси Лариса Козловська:

— Коли тут говорили про чудову школу «Ана-Бана», мені згадалися рядки Максима Рильського: «Без мови нашої, юначе, народу нашого нема». Ваші предки — грузини — можуть пишатися вами. Ваш народ буде вічний, тому що ви розмовляєте грузинською. І ви стали невід’ємною часткою нашого українського народу.

Голова грузинського національного товариства «Сакартвело» Акакій Якобішвілі:

— Я зазвичай не люблю говорити, але відчуваю, що треба. Мене сьогодні переповнює почуття гордості, що в нас є ця чудова недільна школа, чудові діти, які співають, танцюють, які розвиваються. Як голову грузинського національного товариства мене це радує. На українській землі, коли наші діти співають грузинською і там же співають українською, мене переповнює почуття вдячності українському народові. Щоб ми вільно навчалися рідною мовою, нам у цьому всіляко допомагають, наші діти не знають жодних перепон. Велике спасибі Україні, котра робить усе, щоб культурний центр «Іверія» знайшов своє місце під небом Одеси та процвітав.

До привітань «Іверії» з радістю приєднується і колектив газети «Чорноморські новини».

На свято завітав Товліс Бабуа — грузинський брат нашого Святого Миколая. Його ім’я у перекладі з грузинської означає «сніговий дідусь». Легенда розповідає, що чарівник цей походить з високогірного села Ушгулі, яке загубилося в горах Сванетії. Він одягнений в чоху і білу, як сніг, бурку набаді. На його голові — біла шапка з овечого хутра. Дід носить кинджал, але це не грізна зброя, а данина національному костюмові. У великій тканій торбі, яка називається хурджун, Товліс Бабуа приніс подарунки для дітей і центру «Іверія», у якого також дитячий вік.