Минулої п’ятниці, 22 січня, на Одеському обласному радіо прозвучала передача «Шануймо борців за державність України», присвячена газеті «Чорноморські новини», одному з найстаріших видань у нашому краї і в країні, яке наступного року святкуватиме свій столітній ювілей.

Нижче подаємо дещо скорочений запис розмови, в якій узяли участь громадські діячки і шанувальниці «Чорноморки» Аліна Пляченко та Галина Чеканович, представник «Спілки читачів «Чорноморських новин» Сергій Івашов і редактор газети Іван Мельник.

Редакція «ЧН» щиро дякує колегам з радіо й особисто його директору Геннадієві Степаненку за надану можливість поспілкуватися із слухачами, розповісти їм про минуле й сьогодення «Чорноморки».

Аліна Пляченко: У мене зберігся ювілейний номер до 95-ліття газети від 19 липня 2012 року. Вражає зміст публікацій цього числа та імена їх авторів. Назву лише деякі. Це продовження аналітичної статті «PRO DOMO» Леоніда Капелюшного, це фундаментальне дослідження про історію газети журналіста Валентина Щегленка «Дороговказ — правда, позиція — державницька, слово — мов засів», у якому відображений весь трагізм радянського періоду — з доносами, арештами й розстрі-лами найдостойніших, це матеріали інших заслужених журналістів-ветеранів: Оксани Поліщук, Віри Семенченко, котра недавно відійшла у вічність, Романа Кракалії, Бориса Дуброва... Та процитую уривок із статті кандидата філософських наук, постійного автора газети Євгена Акимовича «Філософія «Чорноморських новин»: «Кожна людина і так само будь-яка газета — мають власну філософію, світогляд. «Чорноморські новини» — один з найважливіших елементів громадянського суспільства на півдні України… Єдина україномовна газета в Одесі продовжує чітко захищати патріотичні та демократичні традиції нашого народу».

Галина Чеканович: В Одесі 68 відсотків населення — етнічні українці, а нам розповідають казки про те, що наше місто — російськомовне... Боротьба за рідну мову — це не проблема окремих фахівців, це справа всього народу, і це усвідомлюють усі українці. Для мене мова — основа самого існування окремих людей та всієї нації. Сотні років національного, соціального поневолення негативним чином позначалися і позначаються на свідомості багатьох наших співвітчизників. Психологія «совка», манкурта призвела до зневажливого ставлення до української культури та мови. Згадаймо відомі слова: «Особа, що не володіє мовою народу, на землі якого мешкає, — гість або окупант, або раб цього окупанта». Українське життя не можуть будувати люди з психологією окупанта. Для багатьох з них ідеалом є минуле комуністичної держави.

Стовідсотково поділяю думку шановного Євгена Акимовича, а заодно дякую йому за дуже змістовну та переконливу статтю «Українська традиція», що друкувалася в перших номерах газети цього року. Саме такі ґрунтовні дослідження, викладені мовою, доступною для розуміння кожного, здатні спонукати читача замислитися, чому ми так важко будуємо свою державу. А якщо нас буде більшість, ми зможемо позитивно впливати на владу. Це надзавдання української газети.

А.П.: Справді, ще не кожен усвідомив, у якій державі йому жити — у «своїй хаті», за словами Шевченка, чи в гуртожитку, де його власник контролює кожен твій крок. Крім згаданих, у «Чорноморці» друкуються й інші відомі науковці, літератори. Ми з чоловіком передплачуємо кілька прогресивних газет, але до кінця зрозумі-ли, що відбувається в мусульманському світі після втручання РФ у сирійські проблеми, лише завдяки публікаціям у «Чорноморських новинах» статей доцента Олексія Воловича, який досконало володіє арабською мовою і який просто й зрозуміло пояснив суть сирійського-російських і турецько-російських проблем. Іване Володимировичу, кого ще хочете назвати як своїх кореспондентів і помічників?

Іван Мельник: Без перебільшення можу сказати, що редакція гордиться своїми авторами. Пані Аліно, ви вже назвали ім’я Олексія Олексійовича Воловича. Це, переконаний, один з кращих політологів і, мабуть, найкращий в Одесі експерт з міжнародних питань, особливо щодо Близького Сходу. Прозвучало тут уже й ім’я кандидата філософських наук, доцента Євгена Олександровича Акимовича. Це давній й авторитетний автор «Чорноморки». Ось і зараз газета надрукувала дуже цікаве його дослідження «Українська традиція». Чим українська нація відрізняється від інших, передусім від російської? Чому в нас були можливі Помаранчева революція і Революція Гідності? У чому наша сила? У традиції — доводить автор. Обов’язково раджу прочитати цю серію статей, яка згодом буде видана окремою книжкою.

Або ще ім’я — доктор історичних наук, професор Семен Антонович Цвілюк. Це незаперечний авторитет у питаннях Другої світової війни, повстанського руху проти фашизму й більшовизму — цих двох облич диктатур. Буквально в нинішньому номері друкується дуже цікава стаття, присвячена проблемам становлення української державності й утвердженню української мови як державної, ще одного нашого давнього автора — професора, члена-кореспондента Академії вищої школи України Валерія Тимофійовича Швеця. Великого резонансу не тільки на Одещині, а й в усій Україні набули публікації доктора історичних наук, професора Тараса Івановича Гончарука про першовитоки Одеси. Професор Тарас Гончарук, як і інші авторитетні одеські, й не тільки одеські, історики переконливо доводять, що датою заснування міста, як це прийнято в світовій практиці, слід вважати першу згадку про нього в письмових джерелах. Тобто Одесі вже більше 600 років.

Серед авторитетних авторів «Чорноморки» — професори Григорій Іванович Гончарук та Анатолій Опанасович Стьопін, історики Анатолій Мисечко, Ігор Стамбол, Олександр Музичко, багато-багато інших.

Окремо хочу сказати про Святослава Йосиповича Караванського, який недавно, в грудні минулого року, відзначив своє 95-ліття. Це — людина-легенда. Одесит, справжній українець, за свої переконання, за любов до України він відсидів у радянських тюрмах понад тридцять років. Нині Святослав Йосипович живе у США. Він — знаний у світі філолог, громадський діяч. Свого часу працював і в нашій газеті. Постій-но надсилає нам свої статті, які ми охоче публікуємо. У них — біль за Україну, поради, як нам назавжди позбутися ярма і стати повноцінною європейською державою. До речі, 21 січня сповнилося б 90 років славній одеситці, правозахисниці, дружині Святослава Караванського — Ніні Строкатій, яка також зазнала переслідувань комуністичного режиму, була ув’язнена. Але не зрадила ні свого чоловіка, ні переконань. Про неї публікація в одному з останніх номерів «ЧН».

«Чорноморські новини» сьогодні чи не єдине з одеських видань, яке дає можливість представити творчий доробок наших письменників, літературу рідного краю. Усе краще, що виходить з-під пера наших майстрів слова, потрапляє на шпальти нашої газети. Олекса Різників, Станіслав Конак, Олег Олійників, Геннадій Щипківський, Юрій Сисін, Василь Полтавчук, Станіслав Стриженюк, Микола Палієнко і всі, всі, кому є що подати на суд читачів, бажані гості на шпальтах «Чорноморки».

А.П.: Ми всі розуміємо, що колектив «Чорноморських новин» здійснив громадянський подвиг, втримавши високу планку газети в час, коли її позбавили дотацій від держави, коли вона не надходила в кіоски, трималася лише на збільшенні кількості передплатників і на пожертвах свідомих українців. У той час прогресивна російськомовна газета «Юг» закрилася. Нині один з кращих її політичних оглядачів Леонід Заславський друкується в «Чорноморці». Скажіть кілька слів про тих, хто щодня був поряд у цей скрутний час.

І.М.: Згадалися слова Дмитра Донцова, одного з ідеологів українського націоналізму: «Сума слабих не дасть сили». Якщо ми, невеличкий колектив «Чорноморських новин», вистояли, то, очевидно, ми не слабкі.

Повірте, то було дуже непросто. Чотири роки утисків, переслідувань, заборон, допитів... Ми пройшли через усі кола влаштованого нам колишнім режимом пекла. Не відступили, не здалися, не підкорилися. Бо — вірили, а вірою, як казав інший відомий українець Володимир Винниченко, «вбивається всякий страх». Вірили і робили все для того, звісно, що в наших силах і можливостях, аби той несправедливий, неукраїнський, злочинний режим упав. І Майдан, у тому числі й наш, одеський (а наші журналісти були активними його учасниками), його змів.

То й справді було важко — видавати, причому регулярно, в той час (а йдеться про 2010—2014 роки) газету. Негласна заборона на передплату, витіснення з кіосків, погрози про виселення з приміщення, десятки судових засідань, постійні виклики в міліцію, прокуратуру, по суті, безоплатна цілодобова, без вихідних робота... Я дякую всім колегам, усім працівникам — творчим і технічним — «Чорноморки» за самовідданість і муж-ність. І доземний уклін усім тим, хто підтримував нас у ті важкі часи. І морально, й матеріально. Особлива дяка — Спілці читачів «Чорноморських новин», громадському рухові, зініційованому Миколою Ковалем, Василем Дяченком, іншими небайдужими одеситами.

Сергій Івашов: Спілка читачів «Чорноморських новин» самоорганізувалася у 2010 році як реакція на переслідування газети владою Партії регіонів. Тоді саме почалися судові справи про виселення редакції з робочих кабінетів і про стягнення надуманих боргів. Газету за її позицію позбавили фінансової підтримки. Була реальна загроза припинення існування «ЧН» (зверніть увагу: єдиного обласного україномовного видання).

Наша Спілка читачів розгорнула роботу з підтримки газети. Це й агітація за передплату на неї, і розповсюдження її в громадському транспорті та інших громадських місцях, і звернення до органів влади всіх рівнів та європейських інституцій щодо захисту свободи слова, і протестні акції, і благодійна матеріальна допомога.

Газету вдалося зберегти ціною великих зусиль редакції та членів Спілки читачів. На жаль, у неї і зараз є проблеми: через зубожіння населення зменшилася кількість передплатників, а в продажу нема газети через бойкот від торговельної мережі (як, до речі, й багатьох інших державницьких видань). Місцева влада продовжує політику дискримінації україномовної газети. Наприклад, на 2016 рік обласна рада передбачила зменшення підтримки «Чорноморським новинам» — 300 тисяч гривень (після протесту громадськості пообіцяли додати ще 300 тисяч), але... Натомість не україномовним газетам дотації збільшили у півтора-два рази.

Недавно, у грудні, ми створили органі-заційний комітет з підготовки до відзначення 100-річного ювілею «Чорноморських новин». Комітет спланував низку заходів для збереження єдиної україномовної газети та відзначення її славної дати (прошу українців замислитися: на 25-у році незалежності України досі стоїть питання про збереження єдиної обласної україномовної газети. Тож думайте, за кого ви голосуєте на виборах).

Планується ціла низка заходів. Хочу наголосити, що успіх можливий за підтримки національно свідомих громадян. Наша сила — у взаємопідтримці, солідарності. На тому й стоїмо.

Принагідно нагадаю реквізити газети «Чорноморські новини». Адреса: Одеса-72, майдан Бориса Дерев’янка, 1, 6-й поверх. Телефон приймальні: 67-75-67. Читайте «ЧН» в інтернеті: www.chornomorka.com.

А.П.: Газета відгукується на всі актуальні проблеми нашого сучасного життя. Та найбільше уваги приділяє питанням духовності — культури й релігії. У вже згаданій статті «Філософія «Чорноморських новин» Євген Акимович вдало наводить цитату першого президента Чехо-словаччини професора Томаша Масарика: «Великий урок історії в тому, що культура, освіченість є міцною політичною силою, є тривалішою, ніж сила держави, війська та економіки».

І.М.: Саме так. «Без традиції нема культури, без культури нема нації». Ці слова видатного історика, філософа і державного діяча В’ячеслава Липинського якнайактуальніші сьогодні.

Мені здається, наша влада недооцінює значення традиції, культури у розбудові держави, в тому числі в її захисті від зовнішнього ворога, агресора. Візьмімо, наприклад, горезвісний закон Ківалова—Колесніченка, «закон КаКа», як називають його у народі. Чому він досі не скасований? Адже в ньому відкрито впроваджуються пункти з офіційної російської воєнної доктрини, з постулатів так званого «русского мира». «Ду ю спік юкрейн?» — «Чи розмовляєте ви українською?» — прекрасну статтю на цю тему написав один з провідних журналістів «Чорноморки» Роман Кракалія.

Для нашої газети теми духовності, культури — пріоритетні. Особливо багато відгуків надходить на статті Галини Могильницької, Аліни Пляченко, Павла Шубарта, Володимира Кудлача, згаданого вже Романа Кракалії.

А.П.: Здається, нема таких питань, які не висвітлювала б «Чорноморка». Головне ж — матеріали завжди подаються з державницьких позицій. Небагато в Україні газет, які, завдяки своїм читачам, досягають сторіччя. Сьогодні, 22 січня — День Соборності України. Таким датам «ЧН» приділяють завжди належну увагу. Адже ми не знали раніше нічого про зусилля наших попередників, будівничих Соборності. А це свято проголошене 22 січня 1919 року на подання тодішнього міністра освіти професора Івана Івановича Огієнка й урочисто затверджене на Софійській площі в Києві представниками громадськості з усіх регіонів. Про цього славного українця одеситам вперше розповіли «Чорноморські новини».

На завершення хочу подякувати всім, причетним до випуску нашої газети, що втримали її, що з кожним випуском вона стає цікавішою. Щоб заступник редактора Ольга Сіра змінила слова Івана Франка «Говори, хоч до німої стіни говори!» на радісний вигук: «Нас почули!» А це можливо тоді, коли наклад газети постійно збільшуватиметься. Це залежить від кожного з нас. Приєднуйтесь!