Жителі Одещини більше довіряють чуткам від близьких та знайомих і побаченому на «1+1», ніж інформації, отриманій з місцевих ЗМІ. Такі висновки масштабного соціологічного дослідження спеціалістів всеукраїнського проекту «Українська миротворча школа». Опитування проводилося в листопаді 2015 року в шести прикордонних районах області — Болградському, Ізмаїльському (південь), Біляївському, Роздільнянському (центр), Котовському, Кодимському (північ). Відповіді надали понад 2400 респондентів із 32 населених пунктів вказаних районів.

Експерти комунікації перевіряли на жителях Одещини свої теорії щодо поширення інформації, аби напрацювати для представників влади чіткі рекомендації захисту населення від російської пропаганди і дезінформації. З респондентами (звичайні жителі міст, сіл досліджуваної території) спілкувалися особисто — під час «круглих столів», офіційних та неформальних зустрічей. Окрім стандартного переліку джерел інформації — всеукраїнські і місцеві телеканали, газети, сайти, радіостанції (а також російські), дослідники цікавилися в опитуваних, наскільки ті довіряють соцмережам «Фейсбук» і «вКонтакте», а також інформації, отриманій від друзів/знайомих та з партійних газет. Окремим пунктом виділялася інформація, надана представниками місцевих органів влади (сільські ради, РДА тощо).

«Із загальних висновків зауважу, що ми звикли хвилюватися тільки за південь Одеської області, вважаючи його ризикованою зоною, яка не користується українською інформацією. Наше дослідження показало, що зараз важливо звернути увагу на центр і північ Одещини — вони теж поза українським інформаційним контекстом з високим рівнем довіри до джерел інформації інших країн та «сарафанного радіо»», — зазначила Ганна Шелест, представник «Української миротворчої школи». Так, у Кодимському, Котовському і Роздільнянському районах майже 20% населення отримують інформацію про події в Україні та світі з розмов з друзями/знайомими. Саме ці ра-йони експерти вважають найвразливішими до інформаційної війни.

«Найвищий рейтинг переваги щодо джерела отримання інформації про події в Україні в мешканців усіх районів до загальноукраїнських каналів — від 16% у Котовському та Ізмаїльському до майже третини у Кодимському районах. Болградський, Ізмаїльський та Біляївський райони також довіряють місцевим ЗМІ. Радіо для всіх респондентів не є джерелом інформації і має мінімальні показники», — розповіла Тетяна Кривошия, представник «Української миротворчої школи».

Якщо ж говорити про максимум, то в усіх районах нема абсолютної довіри до жодного джерела інформації. Найбільше це проявилося в Ізмаїльському та Біляївському. Скрізь не довіряють представникам влади, депутатам, РДА і т. д.). Уже не такий високий, як раніше, рівень довіри і до російських телеканалів. Але їм усе ще вірять у Болградському районі: 18,7% — «довіряють повністю» і 13,3% — «скоріше довіряють, ніж ні».

При цьому, за словами експертів, довіра до ЗМІ не залежить від мови, якою вони ведуть трансляцію чи публікують інформацію. «Мова подання новин не є основним фактором дові-ри до ЗМІ. Тобто, якщо змінити мову подання з російської на українську — це не буде важливим чинником», — зазначила Тетяна Кривошия.

На запитання, як змінити ситуацію й підвищити рівень довіри до ЗМІ, мешканці всіх охоплених до-слідженням районів зазначили, що телеканали мають збільшити обсяги відеоматеріалів, а газети — надавати більше експертних оцінок з різних галузей.