Лютим цей місяць назвали за люті морози, які сковують землю та води, а притаманні йому пронизливі сніговії, колючі вітри й високі перемети. У цей час лютують і голодні дикі звірі.

Про це свідчать і попередні назви цього місяця: крутень, зимобор, громник, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною). «Крутнем» його називали, бо крутила віхола над селами і полями. А «громником» та «зимобором» — бо могли прийти перші громи, адже на 15 лютого припадає Стрітення, коли зима зустрічається з літом, а холод зазнає перших ударів тепла, трапляється громовиця. Це місяць останніх морозів, колючих хуртовин та снігових заметів, переддень весни.

Європейська та російська його назва походить від латинського слова «фебруаріус», що означає «очищення», бо саме в цьому місяці давні римляни здійснювали обряд очищення, який був необхідним з огляду на те, що завершувався календарний рік — це був останній місяць року, за старим календарем. А в новий рік треба було вступати «очищеним», без старих «нашарувань».

У давньоруському календарі (до утвердження християнства) місяць називався лютень, в’юговій, бокогрій, снєжень, межень, криві дороги.

Лютий — місяць особливий: то він снігом покриває, то тріщить морозами, але одночасно, котрогось дня може допустити потепління й відлигу, щоб приспати пильність весни і зненацька знову вдарити морозами. Однак, незважаючи на всі його потуги, сонце піднімається кожного дня дедалі вище — весна не за горами.

Лютий — другий і найкоротший місяць року в григоріанському календарі. Це єдиний місяць за числом днів менше 30: має 28 днів у звичайному році і 29 — у високосному. За 28 днів у звичайному році цей місяць єдиний, що може не дочекатися жодного повного Місяця. Крім того, він єдиний, який раз на шість років і двічі кожні 11 років має чотири повні семиденні тижні.

29 днів у лютому буває раз на чотири роки, але не завжди. Якщо четвертий рік ділиться на 100 без залишку, а не ділиться на 400, то додатковий день не додається. Так, у 1900-у високосний рік був пропущений. Однак у цьому столітті високосні роки без пропуску слідуватимуть у звичайному порядку аж до 2100-го.

2016 рік — високосний. Отже, складається з 366 (як в юліанському, так і в григоріанському календарях) діб, що на одну більше від звичайного. «Зайвим» днем є 29 лютого. Перша згадка про високосний рік (який, звичайно, ще не мав такої назви) міститься в нереалізованому Канопському декреті єгипетського царя Птолемея ІІІ Евергета, датованого 7 березня 238 року до н. е., тобто за два століття до прийняття юліанського календаря.

В декреті приписувалося кожного четвертого року додавати 366-у добу. Звичним явищем (і поняттям) високосні роки стали після впровадження юліанського календаря (45 р. до н. е.). Щоправда, члени вищої жрецької колегії — понтифіки, котрим було доручено стежити за правильністю числення часу, ймовірно, не зрозуміли сутності реформи, яка полягала в тому, що в кожному четвертому році додавався 366-й день, і вставляли цей день через два роки на третій. Цю помилку помітили лише у 8 році до н. е. за правління імператора Октавіана Августа. За його наказом із 8 року до н. е. по 8 рік н. е. високосних років не було.

Про цей місяць народ склав багато прислів’їв і приказок, як-от:

Місяць лютий вітрами дує, на воді з льоду мости будує.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.

Лютневі прикмети: метелиці та замети.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Лютневий сніг за золото дорожчий.

Питає лютий, чи добре взутий.

Лютий воду відпускає, а березень — підбирає.

Лютий лютує, та весні дорогу готує.

Лютневий сніг весною пахне.

Якщо на Стрітення піде дощ, то весна не скоро прийде.

В лютому багато інею — влітку багато роси й меду.

Лютий зиму геть підгриз — кидай сани, бери віз.