Олексій М., колишній моряк пасажирського флоту, високий і кремезний чоловік, перетворився на тінь. З посірілим лицем, тремтячими руками, він жадібно просить сусідів позичити грошей, щоб «поправити» здоров’я. Дружина з ним розлучилася і живе окремо, сина забрала з собою. Вона довго терпіла чоловікову пристрасть, намагалася витягти його з цієї вирви на дні горілчаного потоку, але безрезультатно. Зрештою, терпець увірвався.

Коли Олексій мене зустрічає, то звертається з одним і тим же: «Дай 50 гривень, бо страх як недобре». Він виніс з квартири майже все: що заставив у ломбард, що віддав за безцінь. Грошей напозичався стільки, скільки вже ніколи не віддасть, тому двері нікому не відчиняє — остерігається вимогливих кредиторів. Але його не полишає віра в те, що він влаштується на роботу і віддасть борги. Я спочатку теж давав йому гроші — шкода було чоловіка, але згодом прийшло усвідомлення того, що тими подачками лише глибше заганяю його в прірву недуги. «Олексію, а ти звертався за допомогою до наркологів?» — цікавлюся в бідолахи. «Та все пройшов, — одказує, — не допомогло. І найгірше, що я все розумію, а вдіяти із собою нічого не можу».

Звідки ж бере початок ця згуба? Зробимо невеликий екскурс в історію.

Традиція розслаблюватися, знімати нервове напруження чи відзначати якусь подію існує з початку появи людства. На земній кулі нема народу, який не вживає напоїв, що збуджують або п’янять. Африканці п’ють пальмове вино, мусульманські народи — кумис або бузу, жують бетель, південні американці — коку, але чи не найбільше різновидів алкогольних напоїв мають європейці — безліч варіацій пива, вина, горілки і коньяку. Автору цих рядків довелося бачити, як вантажники одного столичного підприємства вживали денатурат — спирт, не придатний для пиття через вміст спеціальних речовин неприємного смаку і запаху, шкідливих для здоров’я. Начуваний і про популярність серед певної категорії людей аптечних настоїв та дешевого одеколону…

Першість із вживання алкогольних напоїв у різні часи утримували різні країни. Спочатку це була Давня Греція, де особливо вшановували бога Бахуса — покровителя виноградарства і виноробства. Свята на його честь супроводжувалися розгнузданими оргіями. Аналогічна картина була притаманна й Римській імперії. Підкорювачі Риму — германці — перейняли цю пристрасть, внаслідок чого протягом всього Середньовіччя вважалися найбільшими пияками серед європейських народів…

Якщо зважати цю особливість, то Україна вже давно переконливо засвідчила, що вона теж має певне право вважатися європейською державою. Є, щоправда, один нюанс: народи, які колись страждали від пияцтва, поступово позбулися від надмірного вживання алкоголю. Цьому сприяли розвиток культури, освіти, виховання, в тому числі релігійного, підвищення добробуту тощо. В Україні ж поки що цього не спостерігається.

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я, безповоротна деградація генофонду — тобто виродження нації — починається при вживанні 6—8 літрів чистого алкоголю (100-відсотковий спирт) на рік на душу населення. В Україні ж на кожного припадає 15,6 літра чистого алкоголю. Більше п’ють лише в Угорщині, Шотландії, Росії та Молдові. Але якщо в Угорщині та Молдові вживають зазвичай вино, в Шотландії — якісні міцні напої, то росія-ни та українці неперебірливі і п’ють, як то кажуть, усе, що горить, крім хіба що гасу та бензину.

Дія алкоголю універсальна: він вражає всі органи та системи людського організму. А масштаби цих змін та їх наслідки залежать від кількості і частоти його вживання. За даними ВООЗ, середня тривалість життя людини, яка зловживає алкоголем, на 15—17 років менша за середньостатистичну. За сумною інформацією, кожен четвертий житель нашої країни не доживає до 60 років, а кожен десятий — до 35. За час незалежності населення України скоротилося більш як на шість мільйонів. І переважна частина втрат — від хвороб, спричинених, в основному, нездоровим способом життя та вживанням алкоголю.

А чи не найбільше жахає те, що, за статистикою ВООЗ, Україна — перша за рівнем дитячого алкого-лізму. Здавалося б, діти та алкоголь — поняття непоєднувані, але це не так. У бесарабських селах малеча, за прикладом дорослих, нерідко замість води п’є вино. Відомі випадки, коли малят напувають алкоголем, щоб міцніше спали і не дратували. Чи не з цього приводу з’явилися такі пісенні рядки:

Пий до дна, пий до дна —

Будеш ти п’яненький,

Спи до дня, спи до дня —

Будеш здоровенький.

Коли ж нащадки підростають, то, прагнучи бути схожими на дорослих, легко переймають їхні шкідливі звички. Певно, кожен з нас помічав компанії підліт-ків, які сидять у дворах чи скверах на спинках лавок і дудлять пиво та смалять цигарки.

А якщо діти навіть виховуються правильно, то все одно вони стають свідками сімейних застіль, які асоціюються в них з насолодою, веселістю та безтурботністю.

Коли алкоголь затуманює мозок, у людини відключається совість, почуття страху і відповідальності. Через це під дією спиртного трапляється багато злочинів. Через це п’яниці сідають за кермо. За інформацією ВООЗ, один відсоток людей, які їздять п’яними за кермом, спричиняють п’ятдесят відсотків усіх ДТП.

Історія знає спроби різних країн применшити масштаби алкоголізму. В Китаї, наприклад, ще у 1116 році до н.е. за надмірну пристрасть до рисової горілки винуватця позбавляли життя. В Росії п’яниць не страчували, але придумали єзуїтську кару: в 1714 році цар Петро І заснував медаль «За пияцтво». Вона була виготовлена з чавуну, важила 6,8 кілограма, без урахування ваги ланцюга, й одягалася п’яниці на шию таким чином, щоб її не можна було самостійно зняти. «Сухі закони» запроваджувалися у США, Фінляндії, Канаді, Ісландії, Норвегії, Швеції, Російській імперії та Радянському Союзі. На наших теренах це було зроблено спочатку у період Першої світової війни, вдруге — у зв’язку з Ленінським декретом про «сухий закон» з 1917-го по 1923-й, втретє — із 16 травня 1985 року, коли президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про посилення боротьби з пияцтвом та алкоголізмом». Варто зазначити, що в усіх випадках зворотним боком медалі були зростання контрабанди, пожвавлення підпільного ринку і сплеск самогоноваріння. Крім того, спеціалісти підрахували, що в результаті «горбачовської» антиалкогольної кампанії СРСР недорахувався 70 мільярдів карбованців, що призвело до розбалансування бю-джету і стало одним з факторів розпаду Союзу.

У наш час держава поступово і неухильно піднімає ціни на алкогольні напої та тютюнові вироби. Це, безумовно, принесе їй додаткові кошти. Але чи позначаться високі ціни на зменшенні споживання хмільного? Сумнівно. Не треба бути великим експертом, аби спрогнозувати, що певна категорія населення пити менше не стане, а відтік сімейного бюджету, який і так жалюгідний, призведе до збільшення нещасних родин. Ну і новий сплеск самогоноваріння не забариться.

Крім підвищення цін на алкоголь, як рекомендує ВООЗ, слід було б видавати менше ліцензій на його продаж і заборонити рекламу. Тим часом, реклама щодня нав’язує суспільству горілчані смаки. Ніхто, щоправда, не називає торгової марки, оскільки це заборонено, але увесь антураж недвозначно свідчить, що йдеться саме про горілку, як-от: «А ми не гонимо, ми переганяємо. Оце і є чоловіче щастя»…

Щось подібне звучить і на естрадних майданчиках:

А ми гоним самогон, самогон,

Капа, капа у бідон, у бідон…

Співається й на іменинах:

Добра горілка, краща від меду,

Вип’ємо, куме, ще й у середу.

Продаймо, куме, миски та ложки,

Вип’ємо, куме, у четвер трошки.

Продаймо, куме, рябу телицю,

Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю.

А від п’ятниці та й до суботи,

Бо у суботу нема роботи…

Народ, складаючи цю пісню, глузував над пияками. Але ж багато хто сприймає ті рядки за чисту монету.

Коли хтось не вживає алкоголю, його часто вважають або хворим, аби дивним. Одвічним стало питання: «Ти що, мене не поважаєш?» Мало не геройством видається здатність одного пияка перепити іншого… Можна продовжувати перелік подібних речей, але всі вони свідчать про залежність людини від алкоголю.

Час не лікує цієї хвороби. Алкоголік або питиме, або не питиме взагалі. Від алкоголізму людина одужує довго. В алкоголіка з 15-літнім досвідом організм почне відновлюватися лише за два роки.

Усі погоджуються, що сьогодні алкоголізм — ракова пухлина українського суспільства, яку треба терміново лікувати. Рекламні оголошення пропонують кодувати алкоголіків, проводити детоксикацію, але ніхто не каже про те, що алкоголізм — це хвороба не лише орга-нізму, а й душі. Для повного одужання хворим потрібна ще й моральна підтримка оточуючих, у тому числі й громади. Ключ до подолання недуги схований у психологічних лабіринтах.

Недавно десь прочитав, що здоров’я людини залежить на 17—20 відсотків від спадковості, 20 — від стану навколишнього середовища, 8—9 — від системи охорони здоров’я і 50 відсотків — від способу життя. Отже, здоров’я кожної людини — в її руках.

…Дописую цю статтю та глип у вікно. Дивлюсь: мій знайомий Олексій поніс з гаража на продаж акумулятора від машини… І згадалася тут ще одна пісня:

Козак зітхає, шинкарка носить

І ллє горілку, і ллє вина.

«Не пийте, хлопці, —

Вкраїна просить, —

Не пийте, діти, я в вас одна».