Якість водопровідної води в Одесі відповідає встановленим в Україні нормам і стандартам. Для її очищення використовують цілком безпечні для життя людини речовини. У цьому запевнили спеціалісти «Інфоксводоканалу» під час «круглого столу» «Якість води у наших кранах і з інших питних джерел».

За словами хіміків і біологів, якість води в Україні оцінюють за п’ятибальною шкалою. У найкращої — перший клас. Вода із Дністра за цією системою відповідає другому-третьому класам. У період паводків і цвітіння води ситуація погіршується. Для спеціалістів одеського підприємства водозабезпечення і водовідведення роботи тоді більшає. «Проектна потужність очищувальної станції — 920 тисяч кубометрів на добу. Сьогодні реальна продуктивність цієї станції — 300—350 тисяч кубів. Маю на увазі, що в ці особливі періоди часу в нас є запасна потужність і ми можемо знизити швид-кість фільтрації для кращого очищення. Також додатково використати реагенти, за-провадити первинне обеззараження», — розповів Анатолій Поліщук, завідуючий лабораторією філіалу «Інфоксводоканалу», кандидат хімічних наук.

За його словами, раніше воду в Одесі очищували хлором, сьогодні — гіпохлоритом натрію. Порівняно з попереднім, цей спосіб набагато ефективніший і якість води по-ліпшилася. Нові методи — ультрафіолет чи озонування — Одесі поки що не по кишені, та й для нашого міста, зауважив фахівець, вони були б марними. «На превеликий жаль, ультрафіолет та озонування не мають «післядії», тобто вони лише очищують воду, а хлор ще й запобігає її подальшому забрудненню під час проходження трубопроводом. Оскільки наша вода тільки від Біляївки до Одеси йде 5—6 годин, а потім ще й містом чимало часу, то ці методи не для нас. Тому навіть якщо ми використовуватимемо якісь інші сучасні методи, нам все одно доведеться додатково знезаражувати воду тими чи іншими реагентами, що містять хлор», — зауважив Анатолій Поліщук.

Стосовно скарг одеситів на накип у чайнику. За словами фахівців, це зовсім не через очисні препарати. Мікроелементами вода насичується природним шляхом. Проходячи крізь шар землі, вона контактує з мінералами, наповнюється різними солями, в тому числі кальцію і магнію. Заспокоїли спеці-алісти і тих, хто остерігається запаху хлору в питній воді. Як запевнила доктор біологічних наук, заві-дуюча лабораторією гігієни та екології води Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту Наталія Петренко, набагато гірше, якщо вода хлором не пахне. «Залишкові концентрації мають бути обов’язково. Інакше у воді розвиватимуться мікроби, різні бактерії», — зазначила вона. Іншими словами, вода транспортується не зовсім чистими трубами, на яких за роки сформувалася біоплівка — джерело вторинного забрудника.

Торкнувшись питання якості води з бюветів, спеціалісти запевнили одеситів, що вона цілком відповідає санітарним нормам. Єдине «але»: щораз набирати її потрібно в нову тару, одноразового використання, а не так, як це робить більшість одеситів — одні й ті ж пляшки використовують роками. На пластику з часом утворюються шкідлива «плівка» — вмістилище мікроорганізмів, небезпечних для здоров’я. В результаті, вода яку ви приносите аж ніяк не корисна, а вже стає небезпечною. А ще воду з бюветів треба зберігати подалі від батарей центрального опалення, і запасатися нею не більше, ніж на один день.