Напередодні весняних польових робіт, які невдовзі мають розгорнутися по всій Україні, аграрії вкотре стикаються з проблемою нестачі обігових коштів. Особливо гостро через неї потерпають малі та середні сільгоспвиробники. Вирішити цю проблему покликаний новий інструмент кредитування — аграрні розписки, які вже запроваджуються в низці регіонів. Ця робота здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством юстиції, місцевими державними адміністраціями за активного сприяння проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Аграрні розписки в Україні».

Нещодавно за їхньої підтримки у Полтаві відбувся «круглий стіл», під час якого учасники обговорили результати реалізації пілотного проекту запровадження аграрних розписок та питання, які потребують вирішення.

КРЕДИТНИЙ ВАКУУМ ДЛЯ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ АГРОПІДПРИЄМЦІВ

Останнім часом в Україні намітилася тенденція щодо посилення позицій малих та середніх сільгосп-підприємців в аграрному секторі. Донедавна вони залишалися у так званому кредитному вакуумі. Їм не було куди звертатися за позичками. Річ у тому, що кредитні спілки не володіють фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення попиту аграріїв у додаткових коштах. Водночас малі та середні фермерські господарства залишалися поза увагою банків.

За визнанням заступника міністра аграрної політики та продовольства Владислави Рутицької, банки надають перевагу великим сільгосппідприємствам. «Банки не можуть приїхати до кожного малого чи середнього сільгоспвиробника і перевірити його платоспроможність. Для цього потрібно тримати великий штат і мати розгалужену систему. Все це дорого обходитиметься банкам. Тож і послуги з надання кредитів будуть дорогими», — сказала вона.

Водночас заступник міністра переконана, що малий та середній сектор аграрної економіки є доволі потужним і перспективним. Якщо сповна скористатися його ресурсом, то можна надати поштовх для подальшого розвитку всього українського АПК, який виходить на лідируючі позиції національної економіки.

Згідно з офіційними даними, сьогодні в Україні працює близько 40 тисяч фермерських господарств. Цей показник залишається сталим уже впродовж багатьох років, що засвідчує життєздатність та конкурентоспроможність цих господарств.

У країні також нараховується понад 4 мільйони особистих селянських господарств. Фахівці стверджують, що з ухваленням закону №1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств», який уже пройшов перше читання в парламенті, на їх основі розвиватимуться сімейні фермерські господарства. Найближчим часом їх кількість може сягнути 400—700 тисяч.

«Українські фермери можуть вирощувати на 50% продукції більше, ніж сьогодні, — зазначила керівник Програми IFC з розвитку фінансування агросектору Лія Сорока. — Але для цього вони мають отримати найкращий доступ до фінансування. Бо завдячуючи цьому зможуть отримати доступ до сортового насіння, до мінеральних добрив та інших ресурсів високої якості. І це все позитивно позначиться на майбутній врожайності».

У цьому сенсі аграрні розписки є своєрідною знахідкою для малих та середніх сільгоспвиробників. Оскіль-ки, як наголошували учасники «круглого столу», новий вид кредитування передбачає позику під за-ставу майбутнього врожаю, що є зручним як для позичальника, так і для кредитора. Перший отримує доступ до матеріально-технічних та фінансових ресурсів, а другий — гарантію повернення позики.

Втім, не варто звужувати функцію аграрних розписок винятково до поповнення обігових коштів малих та середніх сільгоспвиробників. Насправді вона є ширшою, і на цьому наголосила Владислава Рутицька. Аграрні розписки сприяють розвиткові аграрної галузі в цілому та її інвестиційній привабливості. Зокрема, в Бразилії, де цей інструмент і був створений, він щороку дозволяє аграріям залучати 25 мільярдів доларів. Це становить майже 40% від усіх інвестицій, які заходять у сільськогосподарську галузь цієї країни.

ПОЛТАВСЬКИЙ ДОСВІД

В Україні аграрні розписки почали запроваджувати ще в жовтні 2014-го. Полтавська область стала першою, де вони одержали «прописку». За рік цей інструмент поширився ще на три області — Вінницьку, Харківську та Черкаську. І якщо останні лише розгортають таку роботу, полтавчанам уже є про що звітувати.

За інформацією директора департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА Сергія Фролова, місцеві аграрії оформили 10 аграрних розписок. Загальна сума залучених за ними коштів становить близько 50 мільйонів гривень. «10 аграрних розписок, можливо, й невеликий результат, — сказав Сергій Фролов, — але якщо рахувати від нуля, то це доволі непогано».

Що важливо — всі 10 аграрних розписок виконані. Тобто позичальники та кредитори повністю дотрималися взятих на себе зобов’язань. І це дуже позитивний момент, на чому постійно наголошували учасники «круглого столу».

Водночас Сергій Фролов налаштований на значно більші перспективи. «Для себе я бачив би хороший результат, якби Полтавщина в 2016 році оформила щонайменше 100 аграрних розписок. І завдяки ним залучила хоча б півмільярда гривень», — зауважив він.

І пояснив, що цьогорічна весняна польова кампанія коштуватиме Полтавщині понад 6 мільярдів гривень. Щонайменше 700 мільйонів для її проведення бракує. Тож область потребує додаткових ресурсів фінансування, і великі надії тут покладають на аграрні розписки.

ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ПОШИРЕННЯ

Вінницька, Харківська та Черкаська області лише почали працювати з аграрними розписками, але й на цьому етапі діють доволі вдало.

Насправді, вважає керівник проекту IFC «Аграрні розписки в Україні» Олексій Омеляненко, запити на аграрні розписки є більшими. Реальна ситуація проявиться незабаром — напередодні польових робіт, бо низка аграріїв уже перебувають в процесі оформлення цих розписок. Він також привернув увагу до того, що останнім часом активізувалися постачальники паливно-мастильних матеріалів та міндобрив. Певну зацікавленість почали демонструвати й трейдерські органі-зації, банківські установи. А це вже засвідчує успішність започаткованої роботи щодо впровадження аграрних розписок та поширення інформації про них.

Олексій Омеляненко нагадав, що проектом IFC «Аграрні розписки в Україні», який фінансується Швейцарською Конфедерацією, було проведено значну роботу щодо врегулювання чинного законодавства, вирішення питань оподаткування, а також повноцінного запуску національного Реєстру аграрних розписок. Останній момент залишається пріоритетним напрямком проекту IFC у поточному році. Також він приділяє велику увагу інформаційно-просвітницькій роботі в усіх пілотних регіонах. Владислава Рутицька, зокрема, зазначила, що лише впродовж вересня—жовтня 2015 року спільно з проектом IFC у пілотних областях було проведено 14 тренінгів для понад 460 нотаріусів. 20 нотаріусів уже набули статусу реєстраторів Реєстру аграрних розписок, ще 28 перебувають у процесі реєстрації.

«Важливо дати сільгоспвиробникам різні варіанти доступу до фінансів з тим, щоб вони зрозуміли, який з них ефективніший та дешевший, — підкреслила Влади-слава Рутицька. — Якщо зростатиме географія аграрних розписок, це однозначно призведе до здешевлення цього інструменту». І додала, що міністерство має плани у перспективі поширити впровадження аграрних розписок на Київську, Львівську та Одеську області. А згодом — і на всю Україну.

ФІНАНСОВІ АГРАРНІ РОЗПИСКИ

Своєю думкою щодо ефективності впровадження аграрних розписок поділилися й представники банківського сектору, які брали участь у «круглому столі». Першу укладену у Вінницькій області фінансову аграрну розписку презентував представник банку Agroprosperis Володимир Борківець.

На його думку, беззаперечною перевагою фінансових аграрних розписок для сільгоспвиробника є можливість наперед отримати «живі» кошти під заставу майбутнього врожаю. І в цьому полягають кардинальні зміни. Бо сьогодні банківська модель фінансування агробізнесу прив’язана до застави основних засобів. Тобто банки фінансують сільськогосподарських виробників під заставу техніки чи оборотних залишків тощо. В результаті аграрне підприємство отримує кошти не в тій кількості, яка йому потрібна, а лише наскільки вистачає твердої застави. Зрозуміло, що малим та середнім сільгоспвиробникам годі сподіватися в такому випадку на достатні кредити. «Включення майбутнього врожаю в перелік заставного майна дозволяє сільгосппід-приємствам отримати більше фінансових ресурсів, — пояснив Володимир Борківець. — Кажучи простіше, не стільки, скільки тобі дають, а скільки потрібно».

Представник банку також розповів, яким чином його фінансова установа працює з аграрними розписками: «Ми не є поручителями. Ми ідентифікуємо ті земельні ділянки, на яких буде посіяне зерно пшениці чи, скажімо, кукурудзи. Гроші видаємо одразу після підписання розписки».

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Організатори «круглого столу» зазначили, що проведення цього заходу має на меті не лише звіт про те, як аграрні розписки приживаються в українських регіонах. Оскіль-ки випробовується новий для вітчизняних сільгоспвиробників інструмент кредитування, ніхто не застрахований від проблем, неув’я-зок чи протиріч. Головне — визначити, де виникають такі моменти, аби скоригувати подальшу роботу, обрати оптимальніші варіанти серед тих чи інших пропозицій.

Скажімо, сьогодні виникають деякі запитання щодо оподаткування аграрних розписок. Директор ДП «Аграрні реєстри» Сергій Клюца звернув увагу на те, що цей інструмент називають гібридним. У чомусь він подібний до векселів, у чомусь — до облігацій, ще чимось нагадує уступку прав вимоги. «Аграрна розписка дає можливість залучати додаткове фінансування шляхом її обігу на вторинному ринку, — сказав він. — Але ці її відносини з обігу та оподаткування ПДВ не розкриті належним чином на законодавчому рівні. Наразі це питання вирішується шляхом надання індиві-дуальних податкових консультацій».

Є й інші причини, які гальмують поширення нового механізму кредитування. Попри проведену інформаційно-просвітницьку кампанію, в аграріїв залишається певна недовіра до новацій. І це вже особливості менталітету. Багато сільських підприємців занепокоєні, чи не доведеться через роботу з аграрними розписками втратити найдорожче, чим володіють, — власну землю. Мовляв, спочатку обіцяють одне, а потім через борги у них заберуть наділи.

Керівник проекту IFC «Аграрні розписки в Україні» Олексій Омеляненко зауважив, що земля не є предметом застави і про це потрібно постійно нагадувати аграріям.

Багато питань у роботі з аграрними розписками, які тепер виникають, потребують законодавчого врегулювання. Пропозиції, зокрема, напрацьовуються спеціальною робочою групою, яка діє при Міністерстві аграрної політики та продовольства.

ШВИДКІ ГРОШІ НА ПОСІВНУ

Минулорічна посуха додала селянам особливих клопотів. Вони втратили частину врожаю, а відтак — й обігових коштів. Їх брак особливо став відчутним напередодні весняних польових робіт. На цьому, зокрема, наголосив заступник начальника управління економіки департаменту агропромислового розвитку Вінницької ОДА Іван Пипяк. За його інформацією, через негоду область зменшила збір зернових із 5,1 до 3,6 мільйона тонн. Значний недобір врожаю спостері-гався і за іншими сільськогосподарськими культурами.

Вінниччина у цьому сенсі не була винятком. За словами директора департаменту агропромислового розвитку Черкаської ОДА Ігоря Колодки, подібна ситуація спостерігалася і в їхній області. Особливо вона проявилася в тому, що озимина, яка теж була посіяна в суху землю, не дала належних сходів і тепер значну частину її площ доведеться пересівати. А це потребує додаткового фінансування.

Аграрні розписки за таких умов, як наголошували учасники «круглого столу», здатні посприяти вирішенню гострих проблем посівної. Бо вони не просто поповнюють обігові кошти, а роблять це швидко. На їх оформ-лення витрачається не місяць—півтора, як цього потребують банківські кредити, а лічені дні. Тому цей інструмент є зручним у користуванні та доступним для всіх бажаючих.