В обласній державній адміністрації 29 березня відбулася нарада щодо ситуації, яка склалася довкола Національного природного парку «Тузловські лимани»

Ось уже три місяці поспіль Татарбунарщину лихоманить. Звідтоді, як національний парк очолив професор Іван Русєв, вчений-еколог, який має досвід та знання і хоче, щоб на заповідній території всі дотримуватися закону. Його заступник — Ірина Вихристюк, жителька Татарбунар, відомий активіст-природоохоронець, упродовж багатьох років займається захистом унікальної природи Тузловських лиманів.

Хіба погано, що керувати парком довірили фахівцям, людям, які вболівають за справу? Наче так має бути скрізь, але наша система до такого не звикла. Закони є, але їх суворість компенсується необов’яз-ковістю виконання. Національний природний парк «Тузловські лимани», створений указом президента, є національним надбанням України, а не, скажімо, пам’яткою природи місцевого значення. Інтереси людей, які мешкають у цій місцевості, безперечно, мають бути враховані. Багато залежало від того, як себе поведе голова РДА Олег Білинський. Але абсурд у тому, що представник нової команди Саакашвілі зайняв непримиренну позицію до нової професійної команди національного парку.

28 березня «місцеві рибалки» на чолі з головою РДА О. Білинським та його позаштатним радником В. Козубенком прийшли скаржитися на І. Русєва голові облдержадмі-ністрації М. Саакашвілі. За результатами зустрічі Саакашвілі на своїй сторінці у «Фейсбуці» висловив невдоволення роботою керівництва національного парку.

Наступного дня на робочій нараді, яку проводила заступник голови облдержадміністрації Соломія Бобровська, були присутні чиновники департаменту екології та природних ресурсів ОДА, відділу екології та регулювання рибальства Західно-Чорноморського басейнового управління, науковці-екологи, керівники Національного природного парку «Тузловські лимани» та жителі деяких прилеглих до нього сіл. Серед останніх — найбільші рибопромисловики ра-йону Валентин Могильников, Борис Ненько, Олександр Дунаєнко та кілька рибалок, які в них, очевидно, працюють.

Від імені рибалок, назвавшись користувачем Тузловської групи лиманів, виступив Олександр Дунаєнко. Основне звинувачення Русєву, що той, мовляв, перешко-джає місцевим рибалити. Не подобається й зонування, яке затвердив національний парк. Людей позбавляють права працювати, а відтак заробляти, щоб прогодувати свої сім’ї, скаржився пан Дунаєнко. Він запропонував створити робочу групу із зацікавлених осіб, яка розгляне це питання.

Представники різних відомств, присутні на нараді, довго з’ясовували, хто ж за законом має право видавати рибакам дозволи на вилов.

Позиція Івана Русєва така:

— Рибу в лиманах ловили завжди й ловитимуть у майбутньому. Однак є один нюанс. Тут присутні люди, котрі безконтрольно виловлювали рибу у великих обсягах, не дотримуючись законів України. Чому ОДА до цього часу не дала промисловикам дозволів на лов риби? Парк не має права видавати дозволи. Парк видає перепустки, щоб рибалки дотримувалися режиму охоронної території. Районна адміністрація, замість того щоб допомагати паркові, разом з колишнім керівництвом «Тузловських лиманів» та браконьєрами, які його нищили, підливають гасу у вогонь.

Я стояв біля витоків створення цього парку, багато зустрічався з місцевими людьми, з природокористувачами. За останні три місяці у мене відбулося 25 зустрічей у селах району. Люди не мали правдивої інформації про парк, їх залякували, що парк — це зло. Місцеві кажуть, що їх самостійно не пускали рибалити, а заганяли у фірмочки, які очолюють Могильников, Ненько. Фірми звітували, що виловлювали 28 тонн, а насправді, за даними інспекції, — сотні тонн. Ми не забороняємо промисловикам ловити рибу: будь ласка, у вас є квоти, видані Мінагрополітики. Але приходьте з готовими дозволами, бо ми дозволів не видаємо. Якщо у вас є причал, є човен і ви готові дотримуватися режиму охоронної території, то проблем не буде. Це щодо спеціалізованих риболовів.

Місцеві селяни виходять на лиман не для того, щоб займатися браконьєрством, а хочуть поставити одну сітку, щоб принести додому їжу. Цих людей — 90%, їх тут нема, їх сюди ніхто не запросив. Наша команда спеціально для них розробила правила традиційного риболовства. Ми передаємо ці правила панові Саакашвілі. Для цих людей ми створюємо умови, щоб вони не були вимушеними браконьєрами. Бо раніше, якщо приїжджала інспекція і бачила, що ти не з Дунаєнком, ти не з Могильниковим і не з «Сарганом», то ти — браконьєр. Тобто йди під їхній «дах». Прості рибаки нас підтримують, їх більшість.

Я відповідаю перед державою, щоб природу зберегти. Під запо-відну територію дикій природі ми віддали 37% національного парку, а все інше — для господарства та для рекреації. Україна зобов’язана дотримуватися низки міжнародних конвенцій щодо збереження біорізноманіття. Якщо я не буду цього робити як директор, то гріш мені ціна як докторові наук і як екологові. Я нікому не забороняю ловити рибу, але це треба робити за правилами. Правила — це законодавство України та положення про національний парк.

Вдалося послухати й Валентина Могильникова, про якого згадувалося у попередніх наших публіка-ціях. Він розповів, що земля на косі колись належала ВО «Антарктика», а йому надана в оренду на 25 років. Він затратив великі гроші на будівництво на 1-у кілометрі Лебедівської коси, збудував очисні споруди, пробурив свердловину. Вода там має мінеральні властивості. Він ще хоче звести дві будівлі на 24-у кілометрі, але йому не дозволяють. Він туди вже почав завозити будматеріали, там потрібна велика техніка, у нього є автонавантажувач, екскаватор, трактори. Від рибалок грошей ніколи не брав. Чого від Валентина Могильникова не почули — це про охорону навколишнього середовища.

Після наради Соломія Бобровська написала: «Через правову колізію, яка виникла у процесі децентралізації, на сьогодні відсутній орган, який мав би відповідні повноваження. Департамент екології та природних ресурсів ОДА, який раніше видавав дозволи, зараз через рішення Мінекології не має права цього робити. Ситуація усклад-нюється через задавнений конфлікт між місцевими жителями та рибалками — з одного боку й адміністрацією національного парку щодо меж та режиму охоронної зони — з іншого. В основі — звичний конфлікт інтересів: рибалки хочуть ловити якомога більше риби, мисливці полювати дичину, селяни розорати всі землі, а природоохоронці, відповідно, прагнуть максимально зберегти природний стан довкілля й обмежити фактично ніким не контрольовані вилов, полювання та іншу господарську діяльність. На жаль, в економічно нерозвиненому регіоні місцеве населення часто не має великого вибору джерел існування, і це робить їх позицію непримиренною. Цим намагаються користуватися недобросовісні підприємці й корумповані представники регулюючих органів та місцевої влади. Завдання держави та місцевого самоврядування — встановити справедливі правила природокористування на основі розумного компромісу та створити умови для розвитку інших видів економічної діяльності».

На цій нараді голова Татарбунарської райдержадміністрації був відсутній. Нагадаємо, що від депутатів районної ради Олег Білинський уже отримав «червону картку» — вони висловили йому недовіру. Журналісти якось запитували пана Білинського: чи не підводить він своїми діями команду Саакашвілі? Збоку виглядає, що все ж таки підводить. Конфлікт з районною радою, конфлікт з національним парком, у якому голова РДА зайняв сторону великих гравців. Нездатність (чи небажання) закликати сторони конфлікту до конструктивного діалогу. І перекласти некеровану ситуацію в районі на плечі обласної державної адміністрації. Чи не забагато?

Замість післяслова. У середу, 30 березня, директор національного парку «Тузловські лимани» Іван Русєв написав заяву в поліцію, в якій висловлює пересторогу за власне життя, життя своїх рідних, а також за життя своєї заступниці Ірини Вихристюк. Він наводить конкретні приклади погроз, що вже прозвучали на їхню адресу, вказує імена осіб, котрі ті погрози озвучили, й просить розпочати за фактом досудове розслідування та забезпечити безпеку особам, щодо яких озвучені погрози.